11 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/15232/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі також - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа) у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.12.2024 №907640163942 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (26.11.2024) в визначенням розміру пенсії відповідно до наданих до заяви довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Волинською обласною державною адміністрацією від 25.11.2024 №12.34/163 та від 25.11.2024 №12.34/164.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). До того отримувала пенсію по Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».
26.11.2024 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.12.2024 №907640163942 їй відмовлено у призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що позивачці уже призначалася раніше пенсія як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), а перерахунок таких пенсій не передбачений.
ОСОБА_1 не погоджується із таким рішенням відповідача. Вказує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, адже у своїй заяві вона просила перевести її на інший вид пенсій за віком у межах іншого закону. Вважає, що оскільки на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) вона мала близько 25 років стажу державної служби, досягла необхідного віку та мала загальний страховий стаж понад 35 років, то вона має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу, тобто на підставі наданих довідок, виданих Волинською обласною державною адміністрацією від 25.11.2024 №12.34/163 та від 25.11.2024 №12.34/164
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.25).
У відзиві від 20.01.2025 на позовну заяву (а.с.30-35) представник ГУ ПФУ в Запорізькій області позовних вимог ОСОБА_1 не визнала та просила у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначила, що у зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності Законом України «Про державну службу» №889 від 10.12.2015, положення Закону №3723, яким до 01.05.2016 визначалися умови призначення пенсії державним службовцям, втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 розділу XI Закону №889).
Вказує, що позивачці вже призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ. Відтак, своїм правом на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач вже скористався. Законодавством не передбачено призначення пенсії декілька разів на підставі одного закону, а саме Законом України «Про державну службу».
Окрім того вважає, що чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, отже при переведенні позивача на пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсія обчислюється на підставі раніше врахованих довідок про заробітну плату.
Враховуючи наведене представник відповідача вважає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
ГУ ПФУ у Волинській області, отримавши ухвалу від 02.01.2025 про відкриття провадження у справі 02.01.2025 (а.с.27), пояснення на позовну заяву не подало.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 01.10.1997 по 28.02.2019 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Вказані обставини не є спірними та не заперечуються учасниками даної справи.
26.11.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за віком за Законом №889-VIII (а.с.55).
Відповідно до принципу екстериторіальності вказана заява ОСОБА_1 розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 03.12.2024 №907640163942 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». Як підстава такої відмови у даному рішенні зазначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Перерахунок пенсії в зв'язку зі зміною заробітної плати державного службовця Законом №889 «Про державну службу» не передбачено (а.с.56).
Незгода позивачки із відмовою у переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.
01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі вказав, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивачка раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію за віком в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як видно з матеріалів пенсійної справи, у позивачки наявний страховий стаж - понад 35 років (а.с.53), стаж державної служби станом на 01.05.2016 - понад 20 років, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.46-52), вона досягла пенсійного віку (на час звернення із заявою мала 80 років).
Таким чином, у ГУ ПФУ в Запорізькій області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця (згідно із пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).
Суд не може погодитись із висновком відповідача про недоцільність виплати пенсії за Законом №889-VIII через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.
Суд зауважує, що у пункті 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію, зокрема, держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.
Позивач, подаючи заяву від 26.11.2024, просила перевести її на пенсію за Законом №889-VІІІ (тобто, із застосуванням умов, визначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у наданих довідках.
На час призначення позивачу пенсії за віком за нормами Закону №3723-ХІІ (станом на 01.10.1997) стаття 37 передбачала, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим
Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Поряд з тим відповідно до чинної редакції статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.
У цьому разі не йде мова про перерахунок пенсії на підставі нової довідки у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців, як помилково вважає відповідач, а позивач, надавши довідки від 25.11.2024 за №12.34/163 та №12.34/164 висловила бажання на встановлення їй пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідках (на час звернення позивач не є державним службовцем).
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Згідно з пунктом 5 Порядку №622 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 26.11.2024) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач, яка на час звернення не займала посаду державної служби, подала довідки від 25.11.2024 №12.34/163 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за формою, визначеною додатком 4 до Порядку №622 (а.с.9) та від 25.11.2024 № 12.34/164 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №622 (а.с.8). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; довідки видані на підставі особових рахунків
Суд зауважує, що такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід'ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні.
Зважаючи на те, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.12.2024 №907640163942 позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, з огляду на наявність у ОСОБА_1 , умов для реалізації права на одержання згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Суд враховує, що згідно з Рекомендацією №R(80)2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області неправомірно відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, у той час як право на таке переведення підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області перевести позивача з 26.11.2024 (часу звернення з відповідною заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок Волинської обласної державної адміністрації від 25.11.2024 №12.34/163 та від 25.11.2024 №12.34/164.
Згідно з частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн., сплачений квитанцією від 04.01.2025 (а.с.6).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.12.2024 №907640163942 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 26.11.2024 перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих до заяви довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Волинською обласною державною адміністрацією від 25.11.2024 №12.34/163 та від 25.11.2024 №12.34/164 (з урахуванням виплачених сум).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 11 березня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н.В. Стецик