10 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13205/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (далі - ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024.
В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що у відділі митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці за митною декларацією №24UA205140062761U3 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу №363480 від 30.09.2024, а саме: печінки свійських свиней замороженої у кількості 20000,00 кг нетто (далі - товар), що був поставлений згідно з договором купівлі-продажу (контракт) №051187 від 16.02.2024, укладеного між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (покупець).
Відповідно до графи 44 митної декларації №24UA205140062761U3 до митного оформлення уповноваженою особою декларанта ПП «Респект Брок» було подано такі документи на підтвердження митної вартості товару: сертифікат якості №б/н від 30.09.2024; рахунок-фактура (комерційний інвойс) №363480 від 30.09.2024; рахунок-проформа №051187 від 07.08.2024; міжнародна автотранспортна накладнау (CMR) №363480 від 30.09.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №300924/363480 від 30.09.2024; платіжне доручення, що стосується товару №247 від 24.09.2024; рахунок на сплату за послуги перевезення №3974 від 02.10.2024; довідка про транспортні витрати від 03.09.2024; прайс-лист від 09.08.2024; висновок ДЗІ №3-1/1314 від 02.10.2024; зовнішньоекономічний контракт №051187 від 16.02.2024; договір перевезення Р-2604 від 19.09.2024; заявка на перевезення №3974 від 26.04.2024; договір перевезення № 1 від 01.01.2024; лист-підтвердження від постачальника від 02.10.2024; лист підтвердження від постачальника від 24.09.2024; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 від 03.10.2024; картка рахунку №3712 від 03.10.2024; лист від 02.10.2024; експортна декларація № 24DE835643784419В9 від 30.09.2024.
03.10.2024 посадовою особою Волинської митниці було надіслано повідомлення, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
- згідно рахунка-фактури №363480 від 30.09.2024 умови оплати - 100% передоплата, вартість товару 4000 євро. Відповідно гр.70 банківського платіжного документу №247 від 24.09.2024 оплата здійснена в сумі 1272,50 євро згідно контракту №051187 від 16.02.2024, (проформи 051187-363480), що не ідентифікується з конкретною поставкою;
- умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
- дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024 проведене на основі документів, поданих ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 01.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Витяги джерел, зазначені у дослідженні, відсутні. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий;
- прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення;
- митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару.
Митний орган запропонував надати додаткові документи.
З метою здійснення розмитнення товару за першим методом, ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» на запит митного органу листом від 04.10.2024 вих. № 0410/1 було надано додаткові документи та пояснення, а саме додано: платіжну інструкцію від 11.09.2024 на суму 18480,00 євро; додаткову угоду №1 до Контракту ЗЕД №051187 від 16.02.2024, роздруківки посилань, що містяться у Висновку ДЗІ від 02.10.2024, заявку на перевезення по договору Р-2604 від 19.09.2024, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІО-Транспорт».
Проте, 04.10.2024 Волинською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000311/2, яким митну вартість оцінюваного товару визначено за резервним (6) методом згідно зі статтею 64 МК України - на рівні раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 0,65 дол.США/кг (0,5933 євро/кг) за МД №UA2051402/2024/009827 від 17.09.2024.
У вказаному рішенні відповідач зазначив:
- банківський платіжний документ № 228 від 11.09.2024 засвідчує розрахунки згідно контракту та проформи, однак не пояснює умови 100% передплати за оцінювану партію товару, як передбачено в рахунку-фактурі № 363480 від 30.09.2024 та умовам контракту;
- відповідно до рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 наявні відомості про сплату експедиторських послуг (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн, однак сума таких витрат не включена у вартості перевезення до митного кордону України. Також, загальна сума транспортних витрат згідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 становить 85000,00 грн, що не відповідає вартості заявлених транспортних витрат 83000,00 грн згідно додатково наданої заявки №3974 від 19.09.2024. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
- не підтверджує заявлену декларантом митну вартість митна декларація країни відправлення № 24DE835643784419B9 від 30.09.2024, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару;
- не надано витягів джерел цінової інформації, зазначених в дослідженні Держзовнішінформ № 3-1/1314 від 02.10.2024.
Позивач вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що прийнято Відповідачем без наявності підстав, передбачених Митним кодексом України з огляду на наступне.
До митного оформлення декларантом позивача подано всі основні документи, що необхідні для визначення митної вартості та передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому відомості щодо номенклатури товару, його походження, ваги, вартості, перевізника, маршруту перевезення, які містяться в товаросупровідних документах та які були подані до митного оформлення, кореспондуються між собою та не містять розбіжностей, тим паче в числових значеннях.
Щодо того, що банківський платіжний документ №228 від 11.09.2024 засвідчує розрахунки згідно контракту та проформи, однак не пояснює умови 100% передплати за оцінювану партію товару, як передбачено в рахунку-фактурі №363480 від 30.09.2024 та умовам контракту, позивач вказує, що згідно умов контракту товар може постачатись партіями впродовж дії контракту.
Так, на виконання пункту 2.2. контракту №051187 від 16.02.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» 07.08.2024 направило заявку складену в довільній формі на купівлю печінки свиної за ціною 0,20 євро/кг в обсязі 4 (чотири) машини та відправила її на електронну пошту менеджера «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» ОСОБА_2 . На виконання пункту 2.2.2 контракту №051187 від 16.02.2024 продавець виставив проформу-інвойс від 07.08.2024 на поставку свинячої печінки замороженої вагою 84000,00 кг на загальну вартість 16800,00 євро, в якому зазначив номери інвойсів на поставку замовленого товару партіями №363478, 363479, 363480, 363481 (на чотири авто); умови поставки - FCA-Rheda-WD, умови оплати - 100 % передплата.
11.09.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», на виконання умов контракту щодо постачання товару по 100 % передоплаті, в якості передоплати за товар за платіжною інструкцією №228 сплатило 18480,00 євро, що станом на 23.09.2024 призвело до наявності передплати на користь ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» у сумі 2927,50 євро, що підтвердив менеджер постачальника Едуард Бабич в електронному листі від 23.09.2024.
24.09.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», зважаючи на наявну переплату по контракту №51187 від 16.02.2024 у розмірі 2927,50 євро, доплатив суму у розмірі 1272,50 євро згідно платіжної інструкції №247, тобто всього 4200 євро, що складає частину (одне авто) від загальної вартості замовленого товару згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024 та свідчить про 100% передплату здійснену постачальнику за проформою-інвойсом від 07.08.2024.
Різниця між сумою передоплати в розмірі 4200,00 євро та сумою, зазначеною в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) №363480 від 30.09.2024 на суму 4000,00 євро, пояснюється тим, що станом на момент здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024 точна вага товару не була відома та стала відомою лише після навантаження товару в авто згідно накладної (Delivery note) від 30.09.2024 та пакувального листа від 30.09.2024. Тобто, на думку позивача, очевидним є факт того, що комерційний інвойс формується після фактичного навантаження обсягу кожної окремої партії товару відповідної номенклатури на транспортний засіб.
На підтвердження взаєморозрахунків по контракту №051187 від 16.02.2024 та здійснених поставок по ньому для усунення будь-яких сумнівів митному органу було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за 9 місяців 2024 та картку рахунку 3712 за 9 місяців 2024 по контракту №051187 від 16.02.2024, з яких вбачається, що на момент поставки товару за вищезазначеним комерційним інвойсом існувала передплата в розмірі 4200,00 євро.
Таким чином, ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» було виконано вимоги контракту 051187 щодо здійснення 100% передоплати за товар, що передбачено пункту 4.4 цього контракту, а в свою чергу продавець поставив товар у дводенний строк після отримання передплати, що передбачено умовами пункту 2.2 контракту.
Щодо встановлених митницею розбіжностей про сплату екпедиторських послуг та транспортних витрат, позивач покликається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) у взаємовідносинах з ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», які виникли на підставі договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, є експедитором. На виконання заявки №3974 до договору №1 від 01.01.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, ФОП ОСОБА_1 залучив перевізника - ТОВ «ВІО ТРАНСПОРТ», про що зазначено у листі від 02.10.2024, який надавався до митного оформлення разом із договором №Р-2604 від 19.09.2024.
При цьому, номери автотранспортних засобів, зазначені в заявці на перевезення №3974 до договору №1 від 01.01.2024 співпадають в усіх документах, що були подані до митного оформлення.
На виконання п.п. 2.1.1 договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» узгодило заявку на перевезення №3974 до договору №1 від 01.01.2024, де погодили найменування та характеристики вантажу, пункти завантаження та розвантаження вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, дата завантаження та розвантаження, вартість перевезення у розмірі 85000,00 грн та інші умови перевезення.
На підставі п. 4.2, 5.1 договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, ФОП ОСОБА_1 було виставлено рахунок на оплату №3974 від 02.10.2024 на суму 85000,00 грн, з яких: транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Німеччина Rheda-Wiedenbruk - м/п Дорогуськ-Ягодин, заявка №3974, авто АТ 3638СР/ НОМЕР_1 у сумі 55000,00 грн; транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м/п Дорогуськ-Ягодин-Україна, м.Київ, заявка №3974, авто АТ 3638СР/ НОМЕР_1 у сумі 29500,00 грн; оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) по території України у сумі 500,00 грн.
Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат за відповідним маршрутом згідно заявки на перевезення №3974 до м. Київ Україна у загальній сумі 85000,00 грн, що відображено у декларації митної вартості, що подавалась до митного оформлення разом з МД №24UA205140062761U3.
ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» наголошує, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
В контексті ствердження митного органу про ризики заявлення неповних відомостей щодо митної вартості зазначає, що відповідно до другого речення п. 2.1. розділу 2 контракту №051187 від 16.02.2024 поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього договору, зі змісту якого вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця.
Таким чином, посилання митного органу на наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості на умовах поставки FCA, на думку позивача, є хибними та не відповідають дійсності, оскільки спростовуються як положеннями контракту №051187, додатковою угодою до нього, так і тлумаченням торгівельних термінів МТП «Інкотермс-2020»
Стосовно твердження відповідача про те, що не підтверджує заявлену декларантом митну вартість митна декларація країни відправлення №24DE835643784419B9 від 30.09.2024, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару, то позивач вказує, що подана декларантом до митного оформлення експортна декларація країни відправлення (Німеччини) 24DE835643784419В9 від 30.09.2024 містить інформацію про постачальника та покупця, назву, кількість товару, містить номер саме комерційного інвойсу №363480 від 30.09.2024, що надає можливість митному органу повністю ідентифікувати партію товару.
Як вбачається із комерційного інвойсу №363480 від 30.09.2024, який був поданий до митного оформлення декларантом, на другій його сторінці міститься примітка, зміст якої відповідає Додатку IV до Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва», а саме (англійська версія): «The exporter of the products covered by this document (customs authorization No DE/8000/EA/1007) declares that, except where otherwise clearly indicated, these products are of European Union (EU) preferential origin», що підтверджує походження товару (є по суті декларацією інвойсом), містить номер митного дозволу затвердженого експортера. Зазначений інвойс із такою приміткою містить ціну товару, є одним із основних документів та по суті надає можливість митному органу перевірити правильність визначення декларантом митної вартості товару. Щодо твердження митного органу про те, що декларантом не надано витягів джерел цінової інформації, зазначених в дослідженні Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024, то позивач вказує наступне.
Так, у висновку ДП «Держзовнішінформ» щодо вартісних характеристик партії товару від 02.10.2024 міститься інформація про перелік використаної інформації. Крім того, не зрозуміло на якій підставі та в який спосіб митний орган, не будучи спеціалізованою експертною установою, вважає, що до висновку ДЗІ щодо цінової експертизи відповідності контрактної (відпускної) ціни має бути доданий числовий розрахунок задля перевірки його митним органом.
Товариство зауважує, що у поданому висновку ДЗІ зроблено висновок, відповідно до якого контрактна ціна 0,20 євро/кг на заморожену свинячу печінку, країна походження - Німеччина, що постачається у кількості 20000,00 кг у коробках по 10 кг на суму 4000 євро згідно з інвойсом №363480 від 30.09.2024 до договору купівлі-продажу №051187 від 16.02.2024 на умовах поставки FCA Rheda-Wiedenbruk, Німеччина (відповідно до «Інкотермс 2020») відповідає рівню відпускної ціни компанії виробника з урахуванням дати укладення вищезазначених документів.
В спростування доводів митного органу по те, що прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність, то ч.2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення, серед яких прайс-лист відсутній.
Таким чином прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару у разі якщо основні документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності.
Втім, наданий до митного оформлення прайс-лист складений власне продавцем товару згідно з контрактом №051187 по господарській операції з покупцем (декларантом). Номенклатура товару, ціна одиниці товару відповідає зазначеному в комерційному інвойсі, термін дії цінової пропозиції охоплює дату погодження заявки на поставку товару та проформи-інвойса.
З огляду на викладене позивач вважає, що будь які розбіжності у поданих до митного органу документах були відсутні, митному органу було надано повні і достовірні відомості, що підтверджували заявлену митну вартість за основним методом - ціною контракту, а вимога митного органу про витребування додаткових документів була безпідставною.
Визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган в оскаржуваному рішенні не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.99).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.103-114) позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» було подано: МД №24UA205140062761U3 від 03.10.2024 на товар заморожена печінка свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в полі блоках, вага нетто - 20000 кг, дата виробництва - 06-07/2024. Термін придатності - 0607/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник - Tonnies Lebensm ittel GmbH & Co. KG DE. Торговельна марка - немає даних.
Разом із вищевказаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в гр.44 МД, згідно класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».
Відповідач зауважує, що по МД №24UA205140062761U3 від 03.10.2024 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, а саме за кодами: 000, 103-1, 105-2, 202-1, 911-1.
При цьому одними із основних профілів ризику були:
- 103-1 - Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Товар(и) №1. Перевірити заявлені у гр.44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів, на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями.
- 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», де у повідомленні зазначалося, що необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. Учасник ЗЕД ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» недавно взятий на облік.
Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- згідно рахунка-фактури №363480 від 30.09.2024 умови оплати - 100% передоплата, вартість товару 4000,00 євро. Відповідно гр.70 банківського платіжного документу №247 від 24.09.2024 оплата здійснена в сумі 1272,50 євро згідно контракту №051187 від 16.02.2024, (проформи 051187-363480), що не ідентифікується з конкретною поставкою.
- умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024 проведене на основі документів поданих ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 01.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Витяги джерел, зазначені у дослідженні, відсутні. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий. Прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення. Митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару.
З огляду на те, що суми, зазначені в банківському платіжному документі та рахунку-фактурі відрізняються, це не дозволяло митному органу переконатися у достовірності митної вартості товару.
Щодо розбіжностей у витратах, пов'язаних із навантажувальними роботами, то заявлені умови поставки FCA - RHEDA-WIEDENBRUCK передбачають, що на покупця покладені обов'язки з розвантаження товару з транспортного засобу продавця, завантаження такого товару на власний транспортний засіб та подальше транспортування до місця призначення в Україні, проте з огляду на документи, які подані декларантом у митних цілях при визначенні митної вартості зазначені вище витрати на розвантаження та навантаження товару включені не були.
Відповідно до п.2.1 контракту №051187 від 16.02.2024 року, укладеного між Toinnies Lebesmittel GmbH di. Co KG та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах, вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього договору.
Так, до митного оформлення було подано рахунок-фактуру (інвойс) №363480 від 30.09.2024, в якому зазначені умови поставки - FСA, RHEDA-WIEDENBRUCK.
Відповідно до п. 2.4 договору продавець зобов'язаний за власні кошти та власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України.
Одночасно до митного оформлення було подано договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1, укладений між ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» та ФОП ОСОБА_1 від 01.01.2024.
Відповідно до пункту 2.1.5 якого замовник (ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП») зобов'язаний організувати вантажно-розвантажувальні роботи…
Відповідач зауважує, що відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Одночасно до митного оформлення було подано форму декларації митної вартості, в графах 21, 22 якої відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування.
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості, а надані товаро-транспортні документи не дозволяють пересвідчитись щодо числових значень витрат на навантаження товару.
Вказані документи не дозволяють пересвідчитись, що декларантом при визначенні митної вартості було включено витрати на навантаження товару на транспортний засіб покупця (перевізника).
Неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
З огляду на вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви (а.с.168-171).
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Суд встановив, що 16.02.2024 між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №051187, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м'ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін (а.с.19-22).
Згідно з пунктами 1.3., 1.4 вказаного договору асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в Інвойсі. Продавець повинен відвантажити товар в експортній упаковці, яка узгоджується сторонами в інвойсі. Упаковка не повинна мати механічних пошкоджень.
Пунктом 2 даного договору визначено, що продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв'язком. Перед відвантаженням продавець зобов'язаний надіслати покупцеві електронною поштою повідомлення про готовність товару до відправки і копії документів, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (Коносамент/ CMR/ Авіанакладна); рахунок-фактура - 3 прим (оригінал); -пакувальний лист - 3 прим (оригінал); сертифікат походження; сертифікат якості; ветеринарний сертифікат; експортна декларація, а також інші дозвільні та митні документи, отримання яких може бути необхідним для належного виконання умов укладеного договору. Продавець зобов'язаний своєчасно повідомити покупця про дату відвантаження товару та дату його прибуття в пункт поставки. Продавець надає разом з товаром оригінали вищезазначених в п. 2.3 цього договору документів на відвантаження. Дата відвантаження товару вказується в товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування. Продавець зобов'язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. Продавець зобов'язується за власний рахунок здійснити страхування товару на користь покупця від всіх видів ризиків на суму не менше вартості такого товару. Покупець зобов'язується за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені чинним законодавством України процедури по митному оформленню ввезення на територію України (імпорту) товару, що є предметом поставки за цим договором.
Ціна та загальна вартість договору ціна вказані у пункт 5 договору. Так, ціна за одиницю товару зазначається в відповідному інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим Договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів.
23.08.2024 укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу від 16.02.2024 №051187, покупець та продавець домовились викласти п.5.5 в наступній редакції: У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов'язані з виконанням цього договору розподіляються між сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020», та страхування товару, що передбачено п.2.5 (а.с.62).
Відповідно до інвойсу (фактури) від 30.09.2024 продавець поставив позивачу товар - свиняча печінка заморожена 20000,00 кг вартістю 4000,00 EUR згідно з контрактом №051187 від 16.02.2024 (а.с.25).
З метою митного оформлення імпортованого товару 03.10.2024 декларант ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140062761U3 з (а.с.17-18,122) на товар: «заморожена печінка свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в полі блоках, вага нетто - 20000 кг, дата виробництва - 06-07/2024. Термін придатності - 06/07/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник - Tonnies Lebensm ittel GmbH & Co. KG DE. Торговельна марка - нема даних».
Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: сертифікат якості б/н від 30.09.2024; пакувальний лист №363480 від 30.09.2024; рахунок-проформа №051187 від 07.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) №363480 від 30.09.2024; автотранспортна накладна №363480 від 30.09.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №300924/363480 від 30.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №247 від 24.09.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3974 від 02.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.10.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 09.08.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/1314 від 02.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №051187 від 16.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №72 від 02.01.2024; договір (контракт) про перевезення №1 від 01.01.2024; договір (контракт) про перевезення №P-2604 від 19.09.2024; договір (контракт) про перевезення - заявка №3974 від 26.09.2024; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» №11964182; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №363480 від 363480 від 30.09.2024; інші некласифіковані документи: картка рахунку від 03.10.2024; лист-підтвердження від постачальника від 02.10.2024; лист-підтвердження від постачальника від 24.09.2024; лист б/н від 02.10.2024; оборотно-сальдова відомість від 03.10.2024; копія митної декларації країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 (а.с.19-54).
03.10.2024 позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) якщо здійснювалось страхування: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) копію митної декларації країни відправника (а.с.162 зворот).
У відповідь на запит відповідача декларант у листі від 04.10.2024 №0110/1 надав пояснення та додаткові документи: платіжну інструкцію від 11.09.2024 на суму 18480,00 євро; додаткову угоду №1 до контракту ЗЕД №051187 від 16.02.2024, роздруківки посилань, що містяться у висновку ДЗІ від 02.10.2024, заявку на перевезення по Договору Р-2604 від 19.09.2024, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІО-Транспорт» (а.с.55-86).
04.10.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000311/2 (а.с.88,123) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2024 №UA205140/2024/002690 (а.с.89-90, 124), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:
згідно рахунка-фактури №363480 від 30.09.2024 умови оплати - 100% передоплата, вартість товару 4000 Євро. Відповідно гр.70 банківського платіжного документу №247 від 24.09.2024 оплата здійснена в сумі 1272,50 Евро згідно контракту №051187 від 16.02.2024, (проформи 051187-363480), що не ідентифікується з конкретною поставкою;
умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024 проведене на основі документів, поданих ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 01.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Витяги джерел, зазначені у дослідженні, відсутні. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий;
прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення;
митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.
Декларант надав додаткові документи: заявку №3974 від 19.09.2024 до договору №З-2604 від 19.09.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг; додаток №1 від 23.08.2024 до договору купівлі-продажу №051187 від 16.02.2024; платіжну інструкцію №228 від 11.09.2024; лист №№0410/1 від 04.10.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» щодо поданих документів. Листом №5657 від 04.10.2024 декларант повідомив про надані документи. Декларантом не надано в повному обсязі витребовуваних додаткових документів.
Банківський платіжний документ №228 від 11.09.2024 засвідчує розрахунки згідно контракту та проформи, однак не пояснює умови 100% передоплати за оцінювану партію товару, як передбачено в рахунку-фактурі №363480 від 30.09.2024 та умовами контракту.
Відповідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 наявні відомості про оплату експедиторських послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн, однак сума таких витрат не включена до вартості перевезення до митного кордону України. Також, загальна сума транспортних витрат згідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 становить 85000 грн, що не відповідає вартості заявлених транспортних послуг 83000 грн, відповідно додатково наданої заявки №3974 від 19.09.2024.
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Не підтверджує заявлену декларантом митну вартість митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару. Також, не надано витягів джерел цінової інформації, зазначених в дослідженні Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні - 0,65 дол.США/кг за МД UA209160/2024/009827 від 17.09.2024. Митницею для коригування митної вартості взято вартість товару «печінка свинна» виробника «Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE», згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів, на ідентичних умовах поставки - FCA Rheda-Wiedenbruck та обсягу ввезеної партії.
Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA205140063218U1 від 04.10.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.164).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, договором купівлі-продажу від 16.02.2024 №051187, укладеним між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (покупець) визначено предмет, ціна контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару (а.с.19-22).
Відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв'язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього договору або інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.
Відповідно до інвойсу (фактури) №363480 від 30.09.2024 продавець поставив позивачу товар - свиняча печінка заморожена 20000,00 кг вартістю 4000,00 Євро згідно з контрактом №051187 від 16.02.2024 (а.с.25).
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 30.09.2024 №363480 (4000,00 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140062761U3 від 03.10.2024 (графа 22) (а.с.17-18, 164).
Наданою до митного оформлення автотранспортною накладною (CMR) від 30.09.2024 №363480 (а.с.26) підтверджується поставка товару: 21340 кг брутто, вагою нетто 20000 кг товару згідно із інвойсом від 30.09.2024 №363480.
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до рахунку-фактури від 30.09.2024 №363480 вартість товару становить 4000 Євро, умови оплати - 100% передоплата, що суперечить сумі, зазначеній в банківському платіжному документі від 24.09.2024 №247 - 1272,50 Євро.
Так, дійсно відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.09.2024 №247 позивач сплатив постачальнику товару 1272,50 Євро (а.с.30).
Разом з тим, суд враховує, що 07.08.2024 компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» відповідно до умов контракту від 16.02.2024 №051187 виставлено проформу-інвойс на поставку свинячої печінки замороженої вагою 84000,00 кг загальною вартістю 16800,00 Євро (а.с.29), в якому зазначено номери інвойсів на поставку замовленого товару партіями №№363478, 363479, 363480, 363481, тобто інвойс №363480 включений.
З матеріалів справи слідує, що 11.09.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» сплатило в якості передоплати за товар за платіжною інструкцією №228 кошти в сумі 18480 Євро за проформою №367914 (а.с.61), внаслідок чого станом на 11.09.2024 у позивача була наявна переплата по контракту від 16.02.2024 №051187 в сумі 2927,50 Євро, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3712 (а.с.49).
Зважаючи на наявну переплату у розмірі 2927,50 Євро, позивач доплатив суму у розмірі 1272,50 Євро згідно з платіжною інструкцією від 24.09.2024 №247, тобто всього передплата станом на вказану дату становила 4200 євро, що складає 1/4 частину від загальної вартості замовленого товару згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024 та свідчить про 100% передплату, здійснену постачальнику за інвойсом від 30.09.2024 №363480.
Таким чином, суд зазначає, що товариством було виконано вимоги контракту №051187 щодо здійснення 100% передоплати за товар, усі сумніви митного органу щодо невідповідності суми платіжного документа сумі інвойсу позивачем були спростовані шляхом надання додаткових документів.
Також однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що загальна сума транспортних витрат згідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 становить 85000 грн, що не відповідає вартості заявлених транспортних послуг 83000 грн.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає наступне.
За умовами договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор), замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, відповідно до узгоджених сторонами заявок (а.с.36-37).
Відповідно до заявки №3974 до договору №1 від 01.01.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом вартість транспортних послуг по маршруту Німеччина, Rheadа-Wiedenbruk - Україна, м.Київ становить 85000,00 грн (а.с.35).
При цьому 19.09.2024 між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ТОВ «ВІО ТРАНСПОРТ» як перевізником укладено договір на перевезення вантажів №Р-2604 (а.с.33). Пунктом 5.1 цього договору визначено, що вартість перевезення погоджується сторонами в замовленні (заявці).
Відповідно до заявки №3974 до договору №Р-2604 від 19.09.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом вартість транспортних послуг по маршруту Німеччина, Rheadа-Wiedenbruk - Україна, м.Київ становить 83000,00 грн (а.с.63).
Відповідно до довідки від 03.10.2024, складеної ФОП ОСОБА_1 , вартість перевезення вантажу автомобілем АТ 3638 СР/ НОМЕР_1 відправником по території іноземних держав: від Німеччини (Rhead-Wiedenbruk) до митного переходу Дорогуськ-Ягодин - 55000,00 грн; по території України; від митного переходу Дорогуськ-Ягодин до Україна, м.Київ - 29500,00 грн; оплата за експедиційні послуги (експедиційна винагорода) по території України - 500,00 грн, загальна вартість складає 85000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося (а.с.47).
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
Суд зауважує, що сума транспортних витрат до кордону, зазначена у довідці (55000,00 грн), включена до митної вартості товару, що підтверджується даними митної декларації (графа 46).
Зазначена в заявці №3974 до договору №Р-2604 від 19.09.2024 сума транспортних витрат 83000,00 грн стосується взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «ВІО ТРАНСПОРТ» та не має правового значення при визначенні вартості транспортних витрат між позивачем та ФОП ОСОБА_1 ..
Отже, в цій частині зауваження митниці є безпідставними.
Щодо не включення експедиторських послуг (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн до митної вартості оцінюваного товару, суд зауважує, що такі послуги стосуються території України, про що зазначено у довідці від 03.10.2024, а тому не підлягають включенню до митної вартості.
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України (аналогічні приписи зазначені в статті 316 Господарського кодексу України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, зазначення в автотранспортній накладній перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, у цьому випадку не вважається порушенням договірних зобов'язань чи митного законодавства, і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування.
При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.
Суд критично ставить до зауважень відповідача до експортної декларації країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024, так як митний орган не послався на жодну норму права національного законодавства Німеччини, яка б вимагала обов'язково вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із такої країни.
Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Щодо твердження відповідача, що до митної декларації долучений лист Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024, при цьому не надано витягів джерел цінової інформації, то суд вказує на те, що вказаний лист не є тим документом, який містить відомості щодо складових ціни товару, а тому жодним чином не впливає на митну вартість товару.
З оскаржуваного рішення №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024 (а.с.88, 123) вбачається, що митний орган не погоджується із вартістю витрат на перевезення, оскільки умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування, проте в графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Стосовно цього суд зазначає, що відомості про те, що страхування вантажу не проводилося, міститься в наданій під час митного оформлення довідці про транспортні витрати №б/н від 03.10.2024 (а.с.47). Крім того, безпосередньо контрактом від 16.02.2024 №051187 передбачено обов'язок продавця здійснити завантаження товару на транспортний засіб та його страхування (пункти 2.4, 2.5 договору).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.
При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
У спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації (МД від 17.09.2024 №UA209160/2024/009827), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позивних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 8500 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, укладений із адвокатським об'єднанням «Магніт» в особі керуючого партнера Філатової Т.М., додаток №8 від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, рахунок №11112024 від 11.11.2024, акт про надання правової (правничої) допомоги від 31.12.2024, платіжна інструкція від 14.11.2024 №781 на суму 8500,00 грн (а.с.198-203).
Так, розділом 4 договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01 передбачено право сторін визначити у додатках/додаткових угодах інший порядок оплати за надання юридичних послуг, складення акту за результатами надання юридичних послуг.
У додатку №8 до даного договору визначено фіксований розмір вартості правової допомоги щодо оскарження рішення митного органу в сумі 8500,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначено, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Суд звертає увагу, що представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу (а.с.207-211), у якому вказав, що із наданих документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не можливо встановити, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводження справи в суді, оскільки не надано доказів на підтвердження того, які саме послуги були виконані адвокатом, обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідної роботи (надання відповідної послуги). Зауважив, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, предметом даного позову є лише одне рішення про коригування митної вартості МД №24UA205140062761U3 від 03.10.2024 року, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів, вказав на наявність судової практики з аналогічних справ та наявність у представника позивача, адвоката - Філатової Т.М. значного досвіду роботи адвоката в аналогічних справах, що спрощувало роботу та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.
Представник відповідача вважає, що визначена представником позивача сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі чи 8500,00 гривень є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є співмірною та обґрунтованою, а доводи представника відповідача про протилежне не є доведеними.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн.
Щодо заявлених до стягнення витрат в сумі 1600,00 грн, пов'язаних із залученням перекладача, то суд враховує наступне.
Відповідно до частини шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду рахунок-фактуру від 05.12.2024 №1402, акт здачі-прийняття виконаних робіт №1402 від 16.12.2024, платіжну інструкцію від 06.12.2024 №864 про оплату послуг перекладу в сумі 1600,00 грн (а.с.203 зворот-204).
Зі змісту вказаних документів вбачається надання бюро перекладів «ЕКСЛЕНГ» послуг перекладу документів (10 аркушів) під МД №24UA205140062761U3 в розмірі 1600,00 грн.
Разом з тим, суд зауважує, що провадження у даній справі відкрито 18.11.2024, а переклад документів поданий до суду через систему «Електронний суд» 17.12.2024 (а.с.176-191).
Відкриваючи провадження у справі суд не витребував у позивача переклад документів, долучених до позовної заяви, та в подальшому не зобов'язував позивача здійснювати такий переклад, оскільки вважав, що подані документи є достатніми для вирішення справи.
Оскільки необхідності в перекладі документів не було, тому здійснені позивачем витрати, пов'язані із залученням перекладача, не є пов'язаними із розглядом справи, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 10922,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» судові витрати в сумі 10922,40 грн (десять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, код ЄДРПОУ 45372374);
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій