м. Вінниця
11 березня 2025 р. Справа № 120/11145/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, додаткової грошової винагороди 100 000 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує, вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , 22.02.2023 року отримав множинні ВОСП правої кисті з вогнепальним переломом І п'ясткової кістки.
Відповідно до довідки про обставини травми № 2312 від 21.05.2023 року 22.02.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солодат ОСОБА_1 потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення. Поранення даного військовослужбовця настало при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій області, пов'язане із захистом батьківщини під час дії воєнного стану та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Ознак алкогольного сп'яніння не було виявлено. Перебував в засобах індивідуального захисту.»
Однак з 13.04.2023 року ОСОБА_1 став військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 і продовжив стаціонарне лікування та реабілітацію після поранення.
Відповідно до довідки ВЛК № 1984 від 20.04.2023 року потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів, згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року, поранення кваліфікується як тяжке.
Відповідно до Виписного епікризу № 1741 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року.
Відповідно до довідки ВЛК № 571 від 01.06.2023 року потребує переведення до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» орієнтовним терміном на 21 календарних днів.
Відповідно до Виписки № 1411 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року.
Відповідно до Виписки № 2299 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.07.2023 року по 10.08.2023 року.
Відповідно до Виписки № 1604 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року.
Представник позивача зазначає, що у період з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 за стаціонарне лікування та за відпустку за станом здоров'я, рекомендовану довідкою ВЛК № 1984 від 20.04.2023 року, відповідач не здійснював виплату позивачу додаткової грошової винагороди у повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному розмірі.
Адвокатом Мандриком В.В. в інтересах позивача було направлено заяву від 24.06.2024 на адресу відповідача з вимогами, зокрема, нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. пропорційно періодам перебування: на стаціонарному лікуванні за вищезазначений період.
Також представник позивача просив відповідача виготовити та направити довідку про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 13.04.2023 року по 23.10.2023 року.
Листом №1844/2644 від 10.07.2024 року відповідну заяву повернуто представнику позивача, з проханням повідомити ОСОБА_1 , що для виплати відповідної додаткової грошової винагороди, необхідно особисто звернутися з заявою на таку виплату.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати додаткової винагороди в повному обсязі у спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Разом з тим, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також у відпустках для лікування за станом здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
В даному ж випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.05.2023 №2312, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 .
Зокрема, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач відповідно до довідки від 21.05.2023 №2312 за обставин при захисті батьківщини, 22.02.2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення.
Відповідно до довідки ВЛК № 1984 від 20.04.2023 року потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів, згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року, поранення кваліфікується як тяжке.
Відповідно до Виписного епікризу № 1741 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року.
Відповідно до довідки ВЛК № 571 від 01.06.2023 року потребує переведення до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» орієнтовним терміном на 21 календарних днів.
Відповідно до Виписки № 1411 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року.
Відповідно до Виписки № 2299 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.07.2023 року по 10.08.2023 року.
Відповідно до Виписки № 1604 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року.
В той же час, за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК №1984 від 20.04.2023 року ОСОБА_1 не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою, долученою останнім до відзиву на позовну заяву.
Суд звертає увагу, що кожна з обставин, визначених пунктом 1 Постанови №168 існувала протягом періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК №1984 від 20.04.2023 року, а також підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
На підставі вказаного, суд вважає, що позивач виконав свій військовий обов'язок, натомість відповідач не виконав обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу належним чином грошового забезпечення.
При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача, викладені в листі №1844/2644 від 10.07.2024 року про необхідність особистого подання позивачем документів для виплати спірної грошової допомоги, оскільки відповідно до частини 2 статті 262 Статуту внутрішньої служби ЗС України в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В контексті вказаного, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Порядку № 901 заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі: постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії; довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ; рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військоволікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я. У разі потреби заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки можуть здійснювати обмін іншими документами.
Згідно пункту 5 Порядку № 901 медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються: військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до закладу охорони здоров'я, де він перебуває на лікуванні; військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця; штатною військово-лікарською комісією до закладу охорони здоров'я, де військовослужбовець перебуває (перебував) на лікуванні; закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров'я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я або вибув з нього; закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначений в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров'я.
З огляду на викладене вище, обов'язок щодо надсилання медичних документів військовослужбовця покладений на відповідні лікувальні заклади, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та військоволікарські комісії. В той же час, військова частина, в якій військовослужбовець проходить військову службу має вжити заходів для встановлення поточного місця лікування військовослужбовця та має витребувати необхідні документи. Доказів вжиття відповідних заходів для захисту прав позивача, як військовослужбовця, відповідачем не надано.
Отже, спірна додаткова винагорода за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК №1984 від 20.04.2023 року підлягала виплаті ОСОБА_1 , зокрема при звільненні зі служби, чого відповідачем зроблено не було.
В той же час, надаючи оцінку посиланням відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 233 КЗпП в редакції, що діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)
Статтею 116 КЗпП, яка регулює питання строків розрахунку при звільненні, в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відтак, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази про письмове повідомлення позивача про нараховані та виплачені при звільненні суми.
Враховуючи, що частина друга статті 233 КЗпП в чинній редакції передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), а такого письмового повідомлення позивачу військовою частиною не надавалось (іншого не встановлено в ході розгляду справи), суд доходить до висновку про необґрунтованість посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
В той же час, досліджуючи витяг з наказу № 286 від 23.10.2023 Військової частини НОМЕР_1 , суд констатує відсутність в останньому відомостей про суми, нарахованих та виплачених позивачу при звільненні, зокрема спірної додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 гривень за спірні періоди.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК №1984 від 20.04.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 20.07.2023 року, з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та за період його перебування у відпустці за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК №1984 від 20.04.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )
Суддя Чернюк Алла Юріївна