Справа 729/2113/24
2-а/729/9/25 р.
06 березня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання - Шлапак Н.А., представника відповідача Мельничук І.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті про скасування постанови,-
Представник позивача адвокат Трохименко Н.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті про скасування постанови серії АВ №00002645 від 12.11.2024 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Євгенією Володимирівною AB № 00002645 від 12.11.2024, відповідальну особу ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за ч. 2 ст. 132- 1 КУпАП.
Згідно даних у постанові 10.11.2024 о 07 год. 01 хв., за адресою Н-01, км. 198+300, Черкаська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб МАН TGX 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,708% (3,515 тони) при дозволеній максимальній масі 40 тон.
Вважають, що постанова AB № 00002645 від 12.11.2024 є незаконною з наступних підстав.
Автомобіль MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 являється трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Згідно Договору фінансового лізингу № 040724/ФЛ-2346 від 04.07.2024, вказаний автомобіль переданий у володіння та користування лізінгоодержувачу ТОВ «ОЛДІС».
З матеріалів отриманих від ТОВ «ОЛДІС» встановлено, що автомобіль MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 на момент фіксації автоматичним пунктом 10.11.2024 о 07 год. 01 хв., за адресою Н-01, км. 198+300, Черкаська область, рухався з спеціалізованим напівпричепом н/пр. контейнеровозом WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 являється спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом та перебуває у власності ТОВ «ОЛДІС».
Натомість, при ознайомленні з копією постанови, позивач не знайшов інформації про рух вантажного сідлового тягача MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом/контейнеровозом, або інформації про напівпричеп.
Ідентифікації за державним реєстраційним номером напівпричепу-контейнеровозу, внаслідок якої відповідачу стало б відомо, що напівпричіп є контейнеровозом, автоматичний пункт взагалі не здійснив, а ідентифікував лише сідловий тягач.
Відповідно до Постанови КМУ від 9.02.2024 № 105 «Про внесення змін до постанов КМУ від 10.10.2001 р. №1306 і 27.06.2007 р. № 879» п. 22.5 Правил дорожнього руху викладено в наступній редакції - рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - для автомобільних доріг державного значення - 44 тони.
Таким чином, при винесенні постанови відповідачем не встановлено усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не враховано факт використання автомобіля МАН ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_5 з контейнеровозом WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_6 , а тому нею не вірно застосована норма п. 22.5 Правил дорожнього руху щодо дозволеної максимальної фактичної маси транспортного засобу в 40 тон.
Крім того, відповідачем взагалі не досліджено питання який саме причеп/напівпричеп або інший причіпний пристрій використовувався у даному випадку, а об'єктивна сторона складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, передбачає доведення саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, а не інші можливі порушення встановлених норм законодавства.
Тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
27.01.2025 року від представника відповідача Мельничук І.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 12.11.2024 серії АВ № 00002645 встановлено, що 10.11.2024 о 07 год. 01 хв., за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний MAN TGX 26.500, ДНЗ НОМЕР_5 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,708% (3,515 тони), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 9, 9, свідоцтва про повірку 23-21/000206 дійсне до 03-10-2025 року та 35-02/4095 дійсне до 07-10-2025 року. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Відповідно до пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Відповідно до п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно ст. 132-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транснорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транснорті в автоматичному режимі, затвердженим постановото Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 зі змінами від 23.02.2024.
Відтак, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Звертають увагу суду на те, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).
Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.
Твердження позивача, про невідповідність фактичних зафіксованих параметрів ТЗ, які відображені в оскаржуваній постанові, та встановленого в ній правопорушення її математичним обрахункам спростовано, зазначеною формулою, яка наведена у оскаржуваній постанові.
Таким чином, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідають усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та п. 17 Порядку №1174, а отже, зміст оскаржуваних постанов відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП (перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами).
Відтак, постанова, що оскаржуються позивачем у цій справі, за своїм змістом та формою повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорущення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Таким чином, у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
03.03.2025 року від представника позивача Трохименко Н.О. надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що оскаржувана постанова не відображає всіх ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки відповідачем не взято до уваги та не відображено характеристик іншого транспортного засобу - причепу, який згідно технічних характеристик є контейнеровозом.
Пункт 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших автомобілів (тягачів).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 12.11.2024 встановлено порушення позивачем вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Водночас відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перевезення здійснювалось автомобілем MAN TGX 26.500, державний номерний знак НОМЕР_5 , який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та напівпричепом спеціалізованим Н/ПР-контейнеровоз переобладнаний у 2024 році марки WIELTON NS3S, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
Таким чином транспортний засіб MAN TGX 26.500, державний номерний знак НОМЕР_5 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та не може перевозити вантаж без напівпричепу, однак прилад на який здійснювалась фіксація не ідентифікував другий транспортний засіб напівпричіп, який може бути контейнеровозом.
З фотознімку вбачається, що при складанні постанови був зафіксований автомобіль MAN TGX 26.500, державний номерний знак НОМЕР_5 із напівпричепом, оснащеним контейнером або змінним кузовом.
Таким чином, загальна вага (маса) автомобіля із контейнеровозом не повинна перевищувати 44 тони, а не 40 тон.
Оскаржувана постанова від 12 листопада 2024 року не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровозу, приєднаного до сідлового тягачу MAN TGX 26.500, державний номерний знак НОМЕР_5 .
У той же час, відповідно до Додатка 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 (далі Інструкція №512), встановлено вимоги щодо обов'язкового зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
З огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідач, служба України з безпеки на транспорті заперечує проти того, що перевезення здійснювалося за допомогою контейнера або змінного кузова. За таких підстав вважає, що нормативні параметри загальної маси транспортного засобу повинні складати 40 т.
Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Доводи відповідача про недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання договору про перевезення контейнеру не свідчать, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (Порядок №879).
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Таким чином, достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно вантажу, який перевозився вказаним автотранспортним засобом є сумнівним, оскільки не можливо встановити на підставі чого Державна служба України з безпеки на транспорті, не визначивши тип, модель, марку причепу/напівпричепу, категорію транспортного засобу, для розрахунку відсотку перевищення маси нормативних параметрів передбачену п.22.5 ПДР України для різних типів автомобілів, причепів/ напівпричепів.
Крім того, зазначені в постанові дані щодо висоти, ширини, довжини та навантаження на вісь не перевищують нормативів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху для контейнеровозів.
В свою чергу, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
06.03.2025 року від представника відповідача Мельничук І.В. надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що позивачем як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив не доведено, протиправність дій Укртрансбезпеки, натомість підтверджується законність винесених постанов, враховуючи інформацію про відповідальну особу.
Підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12.725% (5.09 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
У даному випадку закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з того моменту, коли особа допустила перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що ключове значення, для визначення максимально допустимої фактичної маси транспортного засобу позивача у 40 т або 44, має факт здійснення позивачем перевезення контейнера (змінного кузова), а не здійснення перевезень напівпричепом (контейнеровозом).
У своїй відповіді на відзив представник позивача зазначає, що з фотознімку вбачається, що при складанні постанови був зафіксований автомобіль MAN TGX 26.500, державний номерний знак НОМЕР_5 із напівпричепом, оснащеним контейнером або змінним кузовом, тобто сам позивач не може стверджувати яке саме обладнання перевозилося на напівпричепі.
З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення, можна спостерігати ситуацію, де видно, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепу з високими бортами.
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру або змінного кузова відповідно до вимог Наказу № 363. Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.
Звертають увагу, що напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв.
З фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідельний з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом не містив будь-якого маркування. Позивачем доказів, щодо здійснення спірного вантажного перевезення саме змінним кузовом з елементами його ідентифікації не надано.
Недоречним є посилання позивача у позовній заяві на порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користуванні транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 адже, згідно пункту 1 вказаного Порядку, його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.
Висновки про те, що зміст постанови не відповідає Інструкції, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, відсутні, не заслуговують уваги, адже Інструкція містить вказівку лише на форму постанови, в той час як вимоги щодо змісту постанови встановлені КУпАП та Порядком № 1174.
Разом із тим, за мотивами позивача, у даному випадку відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем який рухався з напівпричепом - контейнеровозом, тому розрахунок навантаження на осі має відбуватись із урахування того, що напівпричіп є контейнеровозом і відповідно до Правил дорожнього руху для контейнеровозів допускаються параметри з граничною відміткою по вазі в 44 тони. В свою чергу зазначають, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що лише наявність напівпричепу-контейнеровозу дозволяє здійснювати перевезення з підвищеними ваговими нормами.
Тому, вважають, що на виконання вимог статті 19 Конституції України, статей 245, 279-5, 283 КУпАП уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Натомість, позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судом встановлено, що постановою Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельов М.В. серії AB № 00002645 від 12.11.2024, відповідальну особу ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за ч. 2 ст. 132- 1 КУпАП(а.с.13).
Зазначеною постановою встановлено, що 10.11.2024 о 07 год. 01 хв., за адресою Н-01, км. 198+300, Черкаська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб МАН TGX 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,708% (3,515 тони) при дозволеній максимальній масі 40 тон.
Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 9, 9, свідоцтво про перевірку 23-21/000206 дійсне до 03-10-2025 року та 35-02/4095 дійсне до 07-10-2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п. 22.5 ПДР.
Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Аналізуючи вищенаведені норми, можливо дійти висновку, що у разі якщо автомобільне перевезення здійснюється із допомогою напівпричепа-контейнеровоза (про що повинно бути вказано у свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) загальна фактична маса не повинна перевищувати 44880кг (44 т контейнеровоз + 2% похибка).
При цьому суд зазначає, що диспозиція п. 22.5 ПДР передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.
Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.
Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виходячи із норм викладених в ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 як відповідальна особа допустив рух транспортного засобу МАН ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_5 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,708% (3,515 тони) при дозволеній максимальній масі 40 тон.
Відповідач зазначав, що перевезення вантажу здійснювалось напівпричепом, який не є контейнеровозом та не використовувався і момент фіксації правопорушення для перевезення контейнерів, а отже загальна маса ТЗ не повинна була перевищувати 40 тон.
Натомість, позивач вказуває, що перевезення вантажу здійснювалося за допомогою спеціалізованого напівпричепа контейнеровоза марки WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_3 , що свідчить про поширення на даний ТЗ інших габаритно-вагових норм, передбачених п. 22.5 ПДР України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії договору фінансового лізингу № 040724/ФЛ-2346 від 04.07.2024, автомобіль MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 переданий у володіння та користування лізінгоодержувачу ТОВ «ОЛДІС», який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 являється трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем(а.с.16).
Згідно копії товарно - транспортної накладної № 43 від 10.11.2024 року встановлено, що автомобіль MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 на момент фіксації автоматичним пунктом 10.11.2024 о 07 год. 01 хв., за адресою Н-01, км. 198+300, Черкаська область, рухався з спеціалізованим напівпричепом н/пр. контейнеровозом WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 являється спеціалізованим напівпричепом н/пр.-контейнеровозом та перебуває у власності ТОВ «ОЛДІС»(а.с.17-19).
Відповідно до абз. 4 розділу І «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363: н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів; вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил № 363 встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Пунктом 17.2 Правил № 363 встановлена заборона на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що спеціалізований транспортний засіб MAN ТGХ 26.500 д.н.з. НОМЕР_1 являється трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, а спеціалізований напівпричіп WIELTON NS3S д.н.з. НОМЕР_3 є спеціалізованим контейнеровозом.
Доказів того, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав.
Згідно товарно - транспортної накладної № 43 від 10.11.2024 року автомобіль MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з спеціалізованим напівпричепом н/пр. контейнеровозом WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_3 .
Доказів на спростування того, що перевезення вантажу здійснювалося напівпричепом-контейнеровозом чи, що вказаний напівпричеп використовувався не для перевезення контейнерів, або довжина контейнера перевищувала 13,716 метра відповідачем не надано.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наявний в матеріалах фотознімок із фотофіксацією транспортного засобу не є належним доказом, що напівпричеп не є контейнеровозом. Також вказаний знімок не підтверджує доводи відповідача про відсутність маркування та опломбування на контейнеровозі, згідно Правил №363, оскільки вказані обставини могли бути встановлені Укртрансбезпекою лише при особистому огляді спірного транспортного засобу. Проте доказів вчинення таких дій відповідачем не надано.
Таким чином, нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровоз.
Отже, вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно до п. 22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 44 т.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що зроблений відповідачем розрахунок перевищення фактичної маси у спірному випадку є необґрунтованим, що є підставою скасування постанови, оскільки її прийнято на підставі не обґрунтованих розрахунків.
Посилання відповідача на відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність маркування на ньому, переобладнання напівпричепу та фактичне здійснення перевезення ним, а не контейнеровозом, суд оцінює критично.
З цього приводу суд зауважує, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, виду вантажу або ж способу його розміщення у контейнері не змінює призначення та технічних характеристик одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як вантажного контейнера у розумінні абз. 4 розділу І «Терміни та поняття» Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху. До того ж вказані обставини не слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Посилання відповідача на постанови адміністративних судів апеляційної інстанції суд також відхиляє, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до ч. 12 ст. 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1 та 4 статті 48 Закону № 2344-III, закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно норм ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У силу приписів ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879, затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879), відповідно до п.п. 3-5-1 п. 2 якого: великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
У свою чергу, за п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
У відповідності до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, згідно пункту 5 Правил № 30, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.
Слід звернути увагу на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
У даному випадку, оскаржувана постанова містить дані лише щодо загальної маси транспортного засобу - сідлового тягача MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальною особою якого є ОСОБА_1 , перевищення маси вказаного транспортного засобу на 8,708% (3,515 тони) при дозволеній максимальній масі 40 тон, хоча не містить жодних відомостей щодо характеристик напівпричіпу - контейнеровозу WIELTON NS3S, д.н.з. НОМЕР_3 , який був приєднаний до транспортного засобу MAN ТGХ 26.500, д.н.з. НОМЕР_1 у момент руху, рух якого одночасно з сідловим тягачем зафіксовано відповідачем, що підтверджується поданими фотододатками.
У той же час, нормами пункту 22.5 ПДР України, закріплено, що фактична допустима маса контейнеровоза не може перевищувати 44 тони.
Суд, беручи до уваги наведене вище, зазначає, що розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу мав би здійснюватись з урахуванням вказаних обставин, з огляду на те що, у справі помилково визначено тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон, та, як наслідок, відповідач провів розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам.
Оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, однак величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування зазначених даних оскаржувана постанова не містить.
Отже, постанова Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельов М.В. серії AB № 00002645 від 12.11.2024про застосування до відповідальної особи ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
За такого, з наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що позивач надав достатньо доказів на обґрунтування своєї правової позиції, а відповідач не довів правомірність спірного рішення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом, чого в даному випадку при винесенні постанови уповноваженою на те посадовою особою дотримано не було.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч .3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з недотримання позивачем процесуального строку, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст. 286 ч. 2 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскаржувану постанову позивачем отримано 02.12.2024 року + 10 днів = 12.12.2024 року, що є останнім днем для подання даного позову. 10.12.2024 року представником позивача в інтересах позивача поштовим листом було на направлено до суду адміністративний позов про скасування постанови. Таким чином, 10.12.2024 року позовна заява позивачем подана у строк, передбачений ч. 2ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору.
Таким чином, зваживши у сукупності докази, суд вважає, що висновок відповідача про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є передчасним і необґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 271, 286 КАС України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті про скасування постанови.
Скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельова М.В. АВ № 00002645 від 12.11.2024, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Бойко