Справа №945/2511/24 н/п 2-а/766/217/25
"11"березня 2025 р.
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом адвоката Базилєвої Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Базилєва Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.10.2024 року інспектор 1-ої роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції Миколаївської області Асауленко О.С. склала постанову серії ББА №089051 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої 09.10.2024 року о 08:20год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renoult Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Веселинівська, біля буд.№21 зі швидкістю 76 км./год. при дозволеній швидкості 50 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
Позивач зазначив, що при фіксуванні швидкості приладом ТруКам інспектор тримав прилад в руках., проте, при проведені фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом України «Про Національну поліцію» у зв'язку із чим вважає, що на нього було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та винесено постанову серії ББА №089051 від 09.10.2024 року в супереч приписам ст. 40 «Про Національну поліцію». Також постанова не містить достатніх відомостей про факт належн6ої фіксації допущеного правопорушення належно встановленим приладом. Враховуючи викладене, просить суд скасувати постанову серії ББА №089051 від 09.10.2024 року, винесеної інспектором 1-ої роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції Миколаївської області Асауленко О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.? та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала заяву в якій просила розглянути справу без її участі та без участі позивача, просила задовільнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, відеозаписом з приладу ТruCam LTI 20/20 ІІ серійний номер 008349 та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора 471364. Та зазначив, що надати відеозапис з нагрудного відеореєстратора не можливо, оскільки його було видалено за спливом 35-денного терміну зберігання у зв'язку з обмеженням технічної можливості. Крім того, зазначив, що відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року №22-38/49 лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного режиму (ручного) вимірювач також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху в автоматичному режимі. У зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позову та просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За порушення даного пункту ПДР передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.10.2024 року серії ББА №089051, винесеною інспектором 1-ої роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції Миколаївської області Асауленко О.С. відносно ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що 09.10.2024 року о 08:20год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renoult Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Веселинівська, біля буд.№21 зі швидкістю 76 км./год. при дозволеній швидкості 50 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
До матеріалів справи додано відеозапис, проте в постанові не зазначено чи велась відеофіксація, відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено дані відеозаписи, а тому не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім того представник відповідача зазначив, що відео з нагрудної камери відсутнє.
В даному випадку, у матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься відео, яке надійшло разом з відзивом представника відповідача, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Таким чином, відеозапис, долучений відповідачем до матеріалів справи не може бути взятий до уваги як належний доказ, оскільки не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_1 було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, суд звертає увагу, що у матеріалах справи належні та допустимі докази на підтвердження самого факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення відсутні.
Не надано відповідачем і будь яких доказів про те, що інспектор 1-ої роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції Миколаївської області Асауленко О.С., якою було винесено спірну постанову, здійснювала чергування в м. Миколаїві по вул. Веселинівська.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Згідно висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року справа № 177/525/17(2-а/177/23/17) Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування доводів позивача та будь - яких інших доказів на підтвердження протиправності та умислу ч.1 ст. 122 КУпАП.
У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову серія ББА №089051 від 09.10.2024 року, що суперечить вимогам положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з встановлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КУпАП є недоведеним, а тому постанова серії ББА №089051 від 09.10.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 122, 222, 247, 251, 252, КУпАП, ст.ст. 6 , 8, 9, 72, 77, 242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов адвоката Базилєвої Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ББА №089051 від 09.10.2024 року, винесеної інспектором 1-ої роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції Миколаївської області Асауленко О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.?
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна