Справа № 638/6467/24
Провадження № 4-с/638/31/25
10 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Коломієць І.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
представників заявника Ярмола А.В., Ярмола В.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В., в якій просить: зобов'язати приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в AT КБ “Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що 11 грудня 2024 року приватний виконавець Близнюков Ю.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 76767074 для виконання судового наказу № 638/6467/24, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 15.11.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2021 по 29.02.2024 у сумі 16819 грн. 44 коп., судового збору в розмірі 302 грн. 80 коп. та судових витрат в розмірі 89 грн. 62 коп. 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що виконавець наклав арешт на кошти на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в AT КБ «Приватбанк» на її ім'я. На цей рахунок заявник отримує пенсію, що підтверджується довідкою AT КБ “Приватбанк» від 12 грудня 2024 року.
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту приватного виконавця Близнюкова Ю.В. заяву з проханням зняти арешт з коштів на її рахунку в AT КБ «Приватбанк». Проте станом на день подання цієї скарги арешт з коштів на вищезазначеному рахунку в порушення діючого законодавства не знятий.
07 січня 2025 року до суду від представника ПрАТ «Харківенергозбут» надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що дії приватного виконавця є такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень. Крім того, незважаючи на винесення Приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 могла здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт, відповідно до абзацу 7 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
25 лютого 2025 року до суду від приватного виконавця надійшли пояснення, в яких він зазначає, що як вбачається зі скарги ОСОБА_1 , остання надала приватному виконавцю довідку АТ КБ «Приватбанк» від 12.12.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 12 грудня 2024 року має в АТ КБ «Приватбанк» картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також зазначено, що на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Таким чином, можна дійти висновку, що на зазначений рахунок боржника можуть надходити будь-які кошти, тому він не може бути рахунком зі спеціальним режимом використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Окрім цього, саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону. У разі, якщо банк не повідомив виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунках боржника виконавець діяв в межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання пенсії та/або на них зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення).
В судовому засіданні заявник та її представники скаргу підтримали та просили задовольнити.
ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволені скарги.
Представник ПрАТ «Харківенергозбут» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова винесено судовий наказ, яким наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2021 року по 29.02.2024 року у сумі 16819 грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп. та судові витрати в розмірі 89 грн. 62 коп.
11 грудня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження № 76767074 на підставі вказаного судового наказу.
11 грудня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові/електронні гроші, що міститься на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках /електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Згідно довідки заступника директора відділення АТ КБ «ПриватБанк» Богуславець А.О. від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 станом на 12 грудня 2024 року має в АТ КБ ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Відповідно до виписки від 01.01.2025 по надходженням по картці НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 01 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року, зараховано на вказаний поточний рахунок пенсію.
Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20.
У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14/218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.».
Крім того, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 76767074 було накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунках, призначених для отримання пенсії.
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , звернулась до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з грошових коштів на рахунках,
Однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів не зняв.
Отже, отримані від боржника документи підтверджували незаконність накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».
Такі доходи у вигляді пенсії, є власністю боржника, та призначені як джерело єдиного існування боржника, а тому накладання арешту приватним виконавцем на такі грошові кошти є протиправним, що порушує права та інтереси боржника.
Зазначене надавало приватному виконавцю визначені законом (відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі повідомлення представника боржника) підстави для зняття арешту із грошових коштів, що знаходяться на таких рахунках. Однак приватний виконавець протиправно не скасував арешт з грошових коштів боржника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання державного виконавця зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», що належать ОСОБА_1 , на якому знаходяться грошові кошти у вигляді сплаченої їй пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 268, ЦПК України, суд, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - задовольнити.
Зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що надходять на картку/рахунок НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, як пенсія.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. усунути порушення прав боржника шляхом скасування арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 , що надходять на рахунок як пенсія, який накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 11 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 76767074.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя Л.М. Рибальченко