Справа № 638/3973/25
Провадження № 2/638/3541/25
11 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідачка) про розірвання шлюбу, зареєстрованого 25.02.2011 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (актовий запис 695).
У відповідь на запит суду надійшла відповідь з реєстру територіальної громади міста Харкова, відповідно до якої Відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позивач не надав відомостей, що на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або того що він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
З огляду на зареєстроване місце проживання Відповідача, цивільна справа не підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова.
Суд враховує вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням статті 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Оскільки встановлено, що справа не підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд Київському районному у суду м. Харкова.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 354 ЦПК України суд,
Справу №638/3973/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу надіслати за підсудністю на розгляд до Київського районного у суду м. Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Малахова