Справа № 638/18283/23
Провадження № 2/638/859/25
Іменем України
10 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Комлєвої К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
АТ "Сенс Банк" звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №501283553 у розмірі 246385,00 грн. та судовий збір.
В обґрунтуванні своїх вимог, позивач посилається на те, що 16.12.2020 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання споживчого кредиту №501283553. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання за договором виконав. У порушення умов договору, ОСОБА_1 , свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 246385,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.06.2024 року, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
26.07.2024 року до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що позивач не має документального підтвердження перерахування або видачі їй грошових коштів. ОСОБА_1 не підписувала документи в редакції всіх додатків долучених позивачем до позовної заяви. У позивача відсутні будь-які правові підстави та докази стягнення грошових коштів за неіснуючими документами. Також зазначила, що на підтвердження розміру заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача, позивач не надав будь-яких відомостей щодо порядку часу утворення вказаної заборгованості, механізму розрахунку,внесених позичальником суми на погашення заборгованості не відображені. Також просила застосувати позовну давність до позовних вимог.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце повідомлявся.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 16.12.2020 року між ПАТ «Альфа Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») і ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредту №501283553, відповідно до умов якого Банк відкрив Позивальнику поточний рахунок та випустив Кредитну картку з максимальним лімітом кредиту у розмірі 204000 грн. Процентна ставка за користування Кредитною лінією для торгових операцій та операцій зняття коштів готівкою встановлено у розмірі 37,00 % річних.
Офертою на укладання угоди про надання кредиту сторонами узгоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який підписано Відповідачем.
12 серпня 2022 р. АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк».
На виконання взятих на себе зобов'язань, банком
16.12.2020 ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 204000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №55136792 від 16.12.2020 року.
Разом з тим, відповідач в повній мірі взяті на себе зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, що підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 16.12.2020 по 22.01.2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості АТ «Сенс Банк» станом на 22.01.2023 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 246385,00 грн.
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на За змістом п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1, 2, ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст.ст .526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено і підписано кредитний договір шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Умовами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання банком суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку.
Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, визначеними в кредитному договорі.
За змістом п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1, 2, ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст.ст .526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено і підписано кредитний договір шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Умовами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання банком суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку.
Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, визначеними в кредитному договорі.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач станом на 22.01.2023 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 246385,00 грн.
Розрахунок підтверджений випискою по рахунку з кредитною карткою, виданою ОСОБА_1 , згідно з якою останній активно користувався нею.
Суд вважає, що банківські виписки (виписки з банківському рахунку) є належними доказами, оскільки відображають рух коштів та доводять активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Відповідно до положень ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву будь-якими належними та допустимими доказами не спростовано розрахунок заборгованості, який був наданий позивачем та не наведено жодних належних аргументів його неправильності.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Щодо застосування до вказаних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 16.12.2020 року. З позовною заявою банк звернувся до суду 22.11.2023 року, тобто в межах строку позовної давності.
Дослідивши докази, які були надані сторонами на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 246385,00 грн. є обґрунтованими.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501283553 у розмірі 246385, 00 грн (двісті сорок шість тисяч триста вісімдесят п'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 3695,78 грн (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривент сімдесят вісім копійок).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: О.В. Шишкін