Справа № 638/1908/25
Провадження № 2/638/3071/25
10 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Теслікової І.І.,
за участі секретаря судових засідань - Зубко А.В.,
представника позивача - Савіна О.С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв?язку в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги,-
03 лютого 2025 року комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюм» звернулось до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 6326.56 грн., що утворилась за період з 01.07.2019 по 31.01.2025 грн., а також судовий збір в сумі 3028.00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що комунальне підприємство "Благоустрій міста Ізюма" надає послуги з управління багатоквартирними будинками м. Ізюма. 01 липня 2019 року між Ізюмським міським головою ОСОБА_2 та КП "Благоустрій міста Ізюма" був укладений договір по наданню послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Послуги з управління багатоквартирним будинком споживач отримує, але в порушення діючого законодавства та вищевказаного договору не сплачує їх вартість, або сплачує не в повному обсязі. Крім того, позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення даної заборгованості, однак ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року по справі №638/13206/24 було скасовано судовий наказ. Станом на січень 2025 року за відповідачем, числиться заборгованість в розмірі 6326.56 грн. (за період з липня 2019 року по січень 2025 року).
Ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив задовільнити. Зазначив, що позивачем не пропущено строк позовної давності, з урахуванням приписів п.п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та з урахуванням того, що відповідачем здійснювалась часткова оплата до лютого 2022 року. Позивачем надавались житлово-комунальні послуги, жодних зауважень на адресу позивача від відповідача не надходило. Крім того, відповідачем не надано суду доказів невідповідності якості наданих позивачем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача не визнає, посилаючись на його безпідставність, зазначив, що договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з позивачем він не укладав. Зазначає, що позивачем КП «Благоустрій» не виконує свої обов'язки належним чином. Нарахування заборгованості є неправомірним, оскільки він не користуюсь послугами КП «Благоустрій» останні три роки.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, зазначив, що позивач не надає належні послуги у зв?язку з чим був вимушений за власний рахунок перекрити дах будинку над своєю квартирою, який протікав, однак з заявами до позивача щодо неналежного надання послуг та щодо перекриття даху не звертався. Просив суд застосувати строк позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області №0573 від 26.06.2019 «Про призначення управителя багатоквартирного будинку», КП "Благоустрій міста Ізюма" визначено управителем багатоквартирних будинків в місті Ізюмі згідно додатку 1, відповідно до якого в переліку є адреса боржника: АДРЕСА_1 .
Із розрахунку заборгованості станом на січень 2025 року вбачається, що борг відповідача перед позивачем становить 6326.56 грн за період з липня 2019 року по січень 2025 року.
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Згідно відповіді №1090258 від 04.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №371162087 від 25.03.2024 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/412/19 від 18.02.2019, яке зареєстровано 05.04.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.
Згідно із частиною 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачем не надано суду доказів невідповідності якості наданих позивачем послуг в розумінні Закону України « Про житлово комунальні послуги».
Аналогічні норми визначає частина 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.
Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц, який суд апеляційної інстанції бере до уваги відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги, у випадку фактичного користування ними.
У матеріалах справи відсутня відмова відповідача від надання житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку, або свій контррозрахунок щодо відсутності заборгованості.
За таких обставин споживач зобов'язаний сплачувати за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно положень ч.1 ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
З викладеного вбачається, що саме на власника квартири покладено обов'язок з утримання житла, в т.ч. сплачувати комунальні послуги.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Отже, як зазначалось вище, власник вказаної квартири є саме ОСОБА_1 , тому саме з нього підлягає стягненню заборгованість по сплаті комунальних послуг.
Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.
Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов'язання призводить до порушення зобов'язань.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов'язанням, у якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно ст.9 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у аналогічній за обставинами справі № 6-2951цс15.
З урахуванням норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за послуги з огляду на те, що позивачем надаються неналежної якості послуги, він за власний рахунок перекривав дах, та про те, що останні три роки відповідач не отримує послуги так як фактично проживає за іншою адресою, оскільки відповідачем в порушенням вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було доведено тих фактів, що ним фактично не отримувались або отримувались не в повному обсязі чи неналежної якості зазначені послуги. Також позивачем не надано суду доказів перекриття даху за власний рахунок, необхідності такого перекриття, та докази звернення з цього приводу до позивача. Крім того, суду не надано доказів фактичного проживання відповідача за іншою адресою, оскільки довідка про проживання його дружини ОСОБА_3 , як ВПО за іншою адресою, не є доказом проживання відповідача за іншою адресою.
Статтею 14 Закону № 2189-VIII передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідачем всупереч процесуального обов'язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не було спростовано наявного у справі розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та не було надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, визначених ст.ст. 76-80 ЦПК України, на його спростування.
Судом встановлено, що позивач добросовісно виконує взяті на себе зобов'язання щодо обслуговування житлового будинку та утримання прибудинкової території, тобто фактично надає відповідачу зазначені послуги та, відповідно суд приходить до висновку про існування між сторонами фактичних договірних відносин. Факт надання таких послуг не спростовано й відповідачем. Крім того відповідно до ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише в тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-6ц13.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованою, а обов'язок відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.
Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг КП «Благоустрій міста Ізюма» відповідачем ОСОБА_1 , як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 несплатив черговий платіж в березні 2022 року, таким чином саме з цього моменту у позивача виникло право на стягнення заборгованості через суд, яке позивач реалізував в липні 2024 року звернувшись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані комунальні послуги, за розглядом якої Дзержинським районним судом м.Харкова від 09 серпня 2024 року було видано судовий наказ, та який в подальшому був скасований ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року. Після скасування судового наказу, КП «Благоустрій міста Ізюм» реалізувало своє право на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 подавши 03 лютого 2025 року до суду позовну заяву.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, зокрема по теперішній час.
Таким чином, позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було подано в межах строку позовної давності, тому у суду відсутні підстави для відмови у позові із підстав пропуску строку позовної давності.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Отже, з відповідача на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028.00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265,280, 281,282,284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з липня 2019 року по січень 2025 рік в розмірі 6326 (шість тисяч триста двадцять шість) грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» судовий збір розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
позивач - Комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюма», адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Червоної Калини 74, ЄДРПОУ 34978610;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Теслікова І.І.