Справа № 615/71/25
Провадження № 2-а/615/10/25
11 березня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області адміністративну справу № 615/71/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування постанови,
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), через свого представника - адвоката Ісачкіна Едуарда Анатолійовича, звернувся до Валківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, у якому, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3814539 від 08 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 січня 2025 року позивач керував транспортним засобом КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перевозив сечовину (карбамід) в м'яких контейнерах типу «big-bag» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник» до складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп», що знаходиться в с. Сніжків Богодухівський район Харківської області, згідно подорожнього листа № 1139 від 08 січня 2025 року. 08 січня 2025 року близько 12 год 00 хв позивача зупинено поліцейським Красноградського РВП. На вимогу поліцейського позивач надав всі документи для перевірки, пред'явив для огляду м'які контейнери типу «big-bag» та товаросупровідні документи на перевезення вантажу. Під час огляду вантажу поліцейський зробив припущення, що сечовина (карбамід), яка перевозилась, належить до небезпечного вантажу, а саме є вибухонебезпечною. Не зважаючи на всі пояснення та докази, що вантаж не є небезпечним, поліцейський склав оскаржувану постанову. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена безпідставно та необґрунтовано, а дії інспектора Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області Сича Ігоря Олеговича такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Так, інспектором було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить жодного підтвердження того, що в м'яких контейнерах типу «big-bag», які перевозились, знаходився саме карбамід, що визначений діючим законодавством як небезпечний вантаж . Відповідно до п. 6.1 Технічних умов «Сечовина (карбамід)» ДСТУ 7312:2013, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1231 від 14.10.2013, сечовину за показниками та критеріями ДСТУ 4500-3 не класифікують як небезпечний вантаж, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.
21 лютого 2025 року від представника Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, представник Головного управління Національної поліції в Харківській області посилається на те, що оскаржувана постанова є правомірною, працівник поліції діяв правомірно та в межах діючого законодавства, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Так, за пунктом 22.5. ПДР України дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері. Як вбачається з накладної № 4 від 08.01.2025 товар перевозився у сухому стані. Згідно з пунктом 13 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 № 656, небезпечні вантажі перед початком перевезення мають бути класифіковані та/або віднесені до одного з класів (підкласів), при цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 - група упакування. Для речовин та вибухових виробів класу 1 додатково визначається група сумісності. Ці показники для небезпечних вантажів класу 1 та вантажів, не зазначених конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів десенсибілізованих вибухових речовин класу 3 та класу 4.1, самореактивних вантажів класу 4.1, органічних пероксидів класу 5.2 та інфекційних речовин класу 6.2, визначаються компетентним органом, а для інших небезпечних вантажів - виробником продукції. Класифікація небезпечного вантажу зазначається в паспорті безпечності хімічної продукції, у випадках, передбачених ДОПНВ,- у транспортному документі.
Відповідно до Додатку № 3 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, карбамід в сухому стані, він же сечовина, перевозиться як сечовини нітрат сухий. Даний вантаж має номер ООН 0220, клас № 1. Номер ООН та класифікаційний шифр надаються небезпечним вантажам.
Класифікація небезпечного вантажу зазначається у паспорті безпечності хімічної продукції, у випадках, передбачених ДОПНВ, - у транспортному документі. Враховуючи, що позивачем було допущено порушення ПДР, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку. Отже, винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3814539 від 08.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадової інструкції інспектора і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.
Аргументи (позиції) учасників справи.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились. Представником позивача подано до суду заяву, у якій він позов підтримав та просить проводити розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з'явився. У відзиві на позовну заяву просить проводити розгляд справи за відсутності представника Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Рух справи.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2025 року прийнято позовну до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» № 12-к від 04 лютого 2009 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів тимчасово з випробувальним терміном 1 місць з 04 лютого 2009 року (а.с. 22 зворот).
Згідно подорожного листа вантажного автомобіля № 1139 від 08 січня 2025 року, водій ОСОБА_1 на автомобілі Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, здійснював перевезення міндобрива карбамід, що також підтверджується накладною № 4 (внутрішньогосподарського призначення) (а.с. 25-26).
08 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 інспектором Красноградського РВ поліції ГУНП в Харківській області Сичем Ігорем Олеговичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3814539 від 08 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн
Із оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП саме за те, що 08 січня 2025 року об 11 год 47 хв він керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозив небезпечний вантаж, а саме карамбід без дозвільних документів, чим порушив п. 22.5. ПДР України (а.с. 24).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 132-1). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 22.5. ПДР України, порушення якого інкримінується позивачу та на який також посилається представник відповідача у відзиві, дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним та авіаційним транспортом, визначаються Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.
Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.
Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
Порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України, визначають Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені Наказом МВС № 656 від 04 серпня 2018 року (надалі - Правила).
Зазначеними правилами встановлюються основні вимоги до порядку перевезення небезпечних вантажів, при цьому даним порядком не передбачений перелік небезпечних вантажів.
Відповідно до положень статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення в тому числі зазначається нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Диспозиція ст. 132-1 КУпАП є бланкетною нормою права, яка містить посилання на спеціальний нормативний акт, тому при порушенні вказаної статті у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності має бути зазначено спеціальний нормативний акт, що регулює дорожнє перевезення небезпечних вантажів, конкретні вимоги якого порушила особа, притягнута до адміністративної відповідальності.
У свою чергу, оскаржувана постанова не містить спеціальний нормативний акт, що регулює дорожнє перевезення небезпечних вантажів, конкретні вимоги якого порушив позивач.
При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки відповідно до Додатку № 3 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, карбамід в сухому стані, він же сечовина, перевозиться позивачем як сечовини нітрат сухий. Даний вантаж має номер ООН 0220, клас № 1. Номер ООН та класифікаційний шифр надаються небезпечним вантажам.
Разом з цим, суд звертає увагу, що Правила перевезення небезпечних вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, поширюються на перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом територією України. Вимоги цих Правил є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів їх діяльності які є учасниками перевезень небезпечних вантажів та будь-яких операцій, пов'язаних із перевезенням залізничним транспортом.
Таким чином, Правила перевезення небезпечних вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, у даному випадку застосуванню не підлягають.
Крім того, відповідно до Наказу «Про прийняття національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами, затвердження національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні» № 1231 від 14 жовтня 2013 року, затверджені національні стандарти України з набранням чинності з 01.01.2014, в тому числі ДСТУ 7312:2013 - Сечовина (карбамід). Технічні умови (зі скасуванням в Україні ГОСТ 2081-92), відповідно до яких, сечовину (карбамід) за показниками та критеріями ДСТУ не класифікують як небезпечний вантаж.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що вантаж, який перевозив позивач, не віднесено до категорії небезпечного, даний вантаж перевозився не залізничним транспортом, а тому «Правила перевезення небезпечних вантажів» № 1430 від 25.11.2008 не можуть бути застосовані за обставин у вказаній справі. Зазначені твердження позивача відповідачем не спростовані.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3814539 від 08 січня 2025 року прийнята з порушенням норм КУпАП, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.
Так, частиною 3 цієї статті визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 , який не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 73, 75-78, 132, 139, 205, 229, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3814539 від 08 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108599, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13.
Повне рішення суду складено 11 березня 2025 року.
Суддя А.О. Логвінов