Справа № 610/479/25
Провадження № 1-в/610/45/2025
06.03.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурманськ РФ, громадянина України, зареєстрований і проживав до затримання у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
засудженого 19.02.2024 Полтавським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ст. 395 КК, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025, із застосуванням ст. 71 КК України, до 7-ми років 10-ти днів позбавлення волі,
що відбуває покарання у Державній установі "Покровська виправна колонія (№ 17)",
24 лютого 2025 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення вироків, якими він був засуджений, у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024. Крім того, ОСОБА_4 просить зарахувати відбуте ним покарання за вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 з 11.07.2022 до 29.06.2023 в строк відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_3 вважала за можливе клопотання засудженого задовольнити в частині приведення вироків у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX від 18.07.2024. В частині зарахування строку відбутого покарання в строк відбування покарання вважала за необхідне відмовити.
Представник ДУ "ПВК (№ 17)" в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Заслухавши засудженого, прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 ОСОБА_4 засуджено за вчинення 14.11.2019 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 1-го року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирок набрав законної сили 20.08.2020.
Сума завданої ОСОБА_4 матеріальної шкоди за цим вироком становить 726,33 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2022 оголошено розшук ОСОБА_4 , судове засідання зупинено до його розшуку.
Відповідно до протоколу затримання особи за ухвалою суду від 11.07.2022 ОСОБА_4 було затримано 11.07.2022 о 15.00 год на підставі ухвали Полтавського районного суду м. Полтави від 07.06.2022.
Ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 12.07.2022 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно засудженого ОСОБА_4 та направлено його для відбування покарання за вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 у виді позбавлення волі на 1 рік, строк відбування покарання рахувати з 11.07.2022 - з моменту його затримання.
Вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 29.06.2023 ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання за:
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ст. 395 КК України у виді арешту на строк 5 місяців;
- ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 дні.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 29 червня 2023 року.
Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк відбутого ним покарання за попереднім вироком з 11 липня 2022 року до 29 червня 2023 року.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024 вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2023 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_4 призначено покарання:
- за ст. 395 КК України 6 місяців арешту;
- за ч. 2 ст. 185 КК України позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 4 ст. 186 КК України позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 10 днів позбавлення волі.
Виключено із вироку посилання суду на зарахування в строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк відбутого ним покарання за вироком від 20.07.2020 в період з 11.07.2022 до 29.06.2023.
Вирок набрав законної сили 19.02.2024.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2025 вирок Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року та у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2023 року щодо ОСОБА_4 змінено:
- скасовано в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочинів 11, 13 серпня 2020 року та 06 липня 2021 року, кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
- ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; призначено ОСОБА_4 покарання: за ст. 395 КК України у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 грн, за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочину 17 листопада 2020 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2020 року, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 10 днів.
В решті судові рішення залишено без змін.
Постанова набрала законної сили 15.01.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку від 20.07.2020 убачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив на 14.11.2019.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 906,50 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1 921 грн (906,5?2=1 921).
Як убачається з вироку Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.07.2020, діями ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 726,33 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого 14.11.2019 ОСОБА_4 майна становила 726,33 грн, тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме: у 2019 році - 1 921 грн, то суд вважає, що вчинене 14.11.2019 діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 слід звільнити від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України, а також
від остаточного покарання, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Разом із цим, клопотання засудженого ОСОБА_4 в частині зарахування строку відбутого ним покарання за вироком суду від 20.07.2020 з 11.07.2022 до 29.06.2023 в строк відбування покарання задоволенню не підлягає, оскільки це питання вже вирішено під час ухвалення вироку 19.02.2024 Полтавським апеляційним судом, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025.
Крім того, суд зазначає, що, оскільки зазначений період покарання за вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 був відбутий засудженим ОСОБА_4 ще до набрання чинності Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, підстави для його зарахування у строк покарання за вироком Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч. 5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-
Клопотання ОСОБА_4 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити ОСОБА_4 від остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025, у виді 7 (семи) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Вирок Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2025, в частині призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом від 17.11.2020, за ч. 4 ст. 186, ст. 395 КК України, а також в частині остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі - залишити без змін.
Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначених покарань підлягає негайному виконанню.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено і оголошено 11 березня 2025 року о 16.45 годині.
Суддя ОСОБА_1