Справа № 583/493/25
3/583/298/25
Іменем України
11 березня 2025 рокусуддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що надійшов від Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючої
за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
04.02.2025 до суду надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за № 583/493/25, провадження № 3/583/298/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за № 583/494/25, провадження № 3/583/299/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що дані адміністративні матеріали про адміністративні правопорушення стосуються однієї особи, одночасно розглядаються одним і тим же судом, вважаю за доцільне об'єднати їх в одне провадження.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 007399 від 30.01.2025 ОСОБА_1 30.01.2025 о 22.45 годині за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство щодо свого співмешканця ОСОБА_2 , а саме ображала його нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілого, під час чого були присутні малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 604581 від 30.01.2025 ОСОБА_1 30.01.2025 о 22.45 годині за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство щодо свого співмешканця ОСОБА_2 , а саме ображала його нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілого. Під час зазначеної подійї були присутні малолітні діти. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи неодноразово повідомлялався у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, однак поштові відправлення поверталися до суду без вручення з відмітками у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов'язковою, в даному випадку справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 при цьому права останньої не порушуються, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленою про розгляд справи вона не з'явилася.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, доходжу наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Положеннями ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає настання відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Норма ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце у випадку вчинення таких діянь, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю, в тому числі малолітнього чи неповнолітнього потерпілого.
Тобто, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Так, з письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 вбачається, що за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 007399 від 30.10.2024, між ними виникла побутова сварка, в ході якої вони висловлювалися в бік один одного нецензурною лайкою та погрожували фізичною розправою. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 не було здійснено діянь психологічного характеру, які б могли завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 , що підтверджено ним в наданих письмових поясненнях.
Наведене також підтверджується доданими до матеріалів справи копіями термінових заборонних приписів серії АА № 420517 та № 420518 від 30.01.2025, складених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактом подій, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 007399 від 30.10.2024.
Суд наголошує, що саме по собі вживання нецензурної лексики на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, доказів чого взагалі не зазначено в протоколі, отже не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».
Натомість, з фабули протоколів про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалого ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров'ю особи, а також вчинення щодо таких осіб будь-яких діяння психологічного характеру, які могли б призвести до вказаних наслідків. При цьому зазначається, що домашнє насильство вчинялося саме стосовно ОСОБА_5 у присутності малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не стосовно саме малолітніх дітей, як те передбачено кваліфікацією ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що ОСОБА_1 може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Слід також зауважити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, протоколи про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши всі докази в їх сукупності, вирішуючи справу в межах складеного протоколу у відповідності до положень ст.ст. 254, 279 КУпАП приходжу до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу і події правопорушення.
Керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 173-2, ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд ,-
постановив:
Адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за № 583/493/25, провадження № 3/583/298/25 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за № 583/494/25, провадження № 3/583/299/25 про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі № 583/493/25, провадження № 3/583/298/25.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко