Справа № 396/822/24
Провадження № 1-кп/392/114/25
19 лютого 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2024 за № 12024121080000035 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
встановив:
прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу тримання під вартою строком на 60 днів. На обґрунтування клопотання вказав про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому, на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора та звернувся з клопотанням в якому просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт або інші альтернативні не пов'язані з триманням під вартою. На обґрунтування зазначив, що йому потрібна медична допомога, оскільки значно погіршився стан його здоров'я та він потребує втручання висококваліфікованих лікарів. Медична частина СІЗО не в змозі надати належне лікування. Зобов'язувався виконувати всі покладені на нього обов'язки.
Захисник підтримала позицію обвинуваченого, додатково зазначивши, що раніше до суду були подані документи на підтвердження стану здоров'я батька обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Встановлено, що наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє продовжений 24 грудня 2024 року ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 21 лютого 2025 року.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження не може бути завершений до 21 лютого 2025 року, оскільки в судовому засіданні частково досліджено письмові докази за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, свідки безпосередньо в судовому засіданні не допитувалися, наступне судове засідання призначено на 12.03.2025 року.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів та відповідно з мірою можливого покарання та може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи зможе продовжити кримінальні правопорушення, за своїм місцем проживання, оскільки обвинувачується у ряді вчинення тяжких кримінальних правопорушень, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності останнім. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини», наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
Отже, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні у вчиненні тяжких злочинів, до затримання обвинувачений зі слів, працював неофіційно, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2014 р.н., проживає разом з батьком, 1954 р.н., який потребує стороннього догляду у зв'язку із станом його здоров'я, раніше судимий 25.12.2014 року вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області за ч.1 ст.115 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі покарання відбув повністю, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена.
Щодо посилання обвинуваченого на незадовільний стан його здоров'я та зміни у зв'язку з цим запобіжного заходу суд виходить з такого.
На виконання ухвали суду начальником Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях повідомлено, що ОСОБА_3 проведено підтверджуючі дослідження на вірусний гепатит С, на основі позитивного обстеження №1, проконсультовано лікарем-інфекціоністом, призначено курс специфічного лікування. На теперішній час стан здоров'я ОСОБА_3 відносно задовільний, продовжує отримувати специфічне лікування вірусного гепатиту С.
Отже, суд приходить до висновку, що вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
При цьому, в судовому засіданні судом не встановлено та стороною захисту не надано відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання Сікана під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Наведене свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука, застава), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
А тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби слід відмовити.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
З урахуванням положень п.2 ч.1 ст.182, ч.4 ст.183 КПК України, а також ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає необхідним визначити з урахуванням майнового стану обвинуваченого та обставин скоєння кримінальних правопорушень, заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн, що буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369-372, 392 КПК України, суд,
постановив:
клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 19.02.2025 до 19.04.2025 включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 121 120 грн.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 - з-під варти звільнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою - відмовити.
Строк дії ухвали визначити до 19.04.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_6