Справа № 577/950/25
Провадження № 2-а/577/27/25
10 березня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Гетьмана В.В.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення при притягнення його за ст.210-1 ч.3 КУпАП, а справу закрити. Вимоги обґрунтувує тим, що т.в.о. начальника підполковником Сагайдачним Б.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.3 КУпАП. 09.02.2025 р. було встановлено факт адміністративного правопорушення передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, а саме, що він 24.11.2024 р. о 09 год. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №1090615, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період. Не згоден з постановою з наступних підстав. В постанові не зазначено яким саме чином встановлено факт адмінправопорушення, якою посадовою особою, при яких обставинах. Постанова взагалі не містить відомостей про участь чи відсутність позивача при розгляді справи, не відображено обставин, за яких позивач не з'явився по повістці та зміст оскаржуваної постанови свідчить про відсутність його під час розгляду справи. Відповідач не вжив всіх заходів щодо надання можливості реалізувати його права передбачені ст.268 КУпАП, в т.ч. отримання правової допомоги та ознайомлення з матеріалами справи, тобто було порушено фундаментальне право на захист, що є самостійною підставою для скасування остаржуваної постанови. Згідно трекінгу відправлення №0610205186118, 15.11.2024 р. відправлення за зазначеним номером прибуло до логістичного центру в АДРЕСА_1 та 21.11.2024 р. вручено нібито за довіреністю. Під час перевірки журналу обліку поштових відправлень Головного відділення Укрпошти виявлено, що в графі кому адресовано ОСОБА_1 замість підпису про отримання примітка “пф 22-а ост в а/с». Позивач не отримував жодного повідомлення ні через інтернет, ні через месенджер про те, що на його ім'я було направлено лист. В журналі поштових отримань відсутня будь-яка інформація щодо отримання ним зазначеного повідомлення. Вважає, що в протоколі відсутня будь-яка інформація про те, що він проінформований про дату та час розгляду справи, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема щодо законності, обгрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, що є безумовною підставою для визнання її протиправною, що і змусило звернутись з позовом до суду.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, надали письмовий відзив, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що постановою від 14.02.2025 серії №2 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. У ній зафіксовано, що 09.02.2025 р. було встановлено факт адміністративного правопорушення передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП гр. ОСОБА_1 , який 24.11.2024 р. о 09.00 год. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 (розташованого АДРЕСА_1 ), відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №1090615, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період, чим порушив абз.1 ч.1, абз.2 ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 ч.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 10, 27).
Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
За змістом ст. 62 Конституції України обинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Зідно із ч. 1, ч.2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.
Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою:
рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу;
шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як вбачається з довідки про причини повернення/доставки поштове відправлення на ім'я позивача за адресою: АДРЕСА_2 повернуто Укрпошта з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24).
Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення 0610205186118, останнє вручене 21.11.2024 р. за довіреністю, а в журналі обліку поштових відправлень Головного відділення Укрпошти зазначено в графі кому адресовано ОСОБА_1 з замість підпису про отримання примітка “пф 22-а ост в а/с» (а.с.11-14).
Тобто, виходячи з вищевикладеного відповідачем не надано жодних доказів того, що повістка була доставлена за вказаною адресою проживання ОСОБА_1 та вчинення дій працівниками поштового зв'язку спрямованих на отримання повістки.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачем доведено факт поважності причин не отримання повістки та відсутність його за місцем проживання.
Відповідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна,винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,коли особа,яка його вчинила,усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності і передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно дост.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Щодо посилань позивача, що постанова взагалі не містить відомостей про участь чи відсутність його при розгляді справи, не відображено обставин, за яких він не з'явився по повістці та зміст оскаржуваної постанови свідчить про відсутність його під час розгляду справи. Крім того, що відповідач не вжив всіх заходів щодо надання йому можливості реалізувати його права передбачені ст.268 КУпАП, в т.ч. отримання правової допомоги та ознайомлення з матеріалами справи, тобто було порушено фундаментальне право на захист, що є самостійною підставою для скасування остаржуваної постанови, то суд їх не бере до уваги.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст 279-1-279-8 цього Кодексу.
В той же час, згідно протоколу №2 про адміністративне правопорушення від 09.02.2025 р. ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи, особисто розписався в протоколі та надав пояснення, положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП йому доведені та зрозумілі (а.с.25-26). При цьому від ОСОБА_1 заяв та клопотань про відкладення розгляду протоколу та надання йому правової допомоги не надходило. Оскаржувану постанову позивач отримав на руки в день її розгляду, що також посвідчується його особистим підписом (а.с.27).
За змістом ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп, що на п'ятдесят відсотків більше ніж передбачено.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню у користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн., а решту 605,60 грн повернути позивачу, як зайво сплачений.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 90, 121, 241-246, 250-251, 286 КАС України, -
Постанову №2 від 14 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.210-1 ч.3 КупАП у вигляді 17000 грн. штрафу скасувати, а справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. понесених судових витрат.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 зайво сплачений ним судовий збір згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0 0.4203971461.1 від 19.02.2025 року в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Гетьман В. В.