Іменем України
06 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/987/24(927/1114/24)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А. Ю., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога 1991",
код ЄДРПОУ 34878870, вул. Льотна, буд. 3, кв. 96, м. Чернігів, 14033,
предмет спору: про стягнення 230 313,43 грн
розгляд якої здійснюється в межах справи №927/987/24 за заявою боржника,
Боржник: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
за участю керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №2018 від 08.11.2011, адреса для листування: вул. Є.Коновальця, 36Д, офіс 4Г, м. Київ, 01133, РНОКПП НОМЕР_2
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Представники сторін:
позивача: Ганчук Г.В.
відповідача: Матвійчук А.С.
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2024 у справі №927/987/24 постановлено, серед іншого, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); ввести процедуру реструктуризації боргів боржника з 06.11.2024 року; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 06.11.2024 року; керуючою реструктуризацією боржника призначити арбітражну керуючу Коренчук Тетяну Олександрівну (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №2018 від 08.11.2011, адреса для листування: вул. Є.Коновальця, 36Д, офіс 4Г, м. Київ, 01133, РНОКПП НОМЕР_2 ).
06.11.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у даній справі про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів за №74530.
02.12.2024 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога 1991" про стягнення 230 313,43 грн. заборгованості, в тому числі: 92173,47 грн заробітної плати, 120000 грн вихідної допомоги та 18 139,53 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем трудового законодавства та Закону України "Про оплату праці".
Одночасно до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження у справі шляхом накладення арешту та заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Перемога 1991" (код ЄДРПОУ 34878870) відчужувати комплекс нежитлових будівель загальною площею 2844,00 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 06.12.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №927/987/24 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 23.12.2024, 11:00. Запропоновано сторонам надати письмові заяви по суті.
Ухвалою від 05.12.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову суд відмовив.
07.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - копії рішення №1 учасника ТОВ «ДАРС-Л» від 09.10.2024, яке задоволено судом.
Ухвалою від 16.12.2024 суд відмовив у задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ганчука Григорія Володимировича, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
23.12.2024 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 29.01.2025, 09:00.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по Чернігівській області та у місті Чернігові 29.01.2025 з 08:47 до 09:17, призначене судове засідання на 29.01.2025 на 09:00 не відбулося. У зв'язку з зазначеним, наступне судове засідання призначене на 06.02.2025, 10:30 год.
Ухвалою від 31.01.2025 судом задоволено заяву про проведення судового засідання, призначеного на 06.02.2025 на 10:30 за участю представника позивача - адвоката Ганчука Григорія Володимировича, в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по Чернігівській області та у місті Чернігові 06.02.2025, призначене судове засідання на 06.02.2025 на 10:30 не відбулося, наступне судове засідання призначене на 19.02.2025, 08:15.
У судовому засіданні 19.02.2025 суд зобов'язав відповідача надати письмові пояснення шодо підстав, причин, обставин звільнення ОСОБА_1 та порядку нарахування йому відповідних нарахувань при звільненні, в т.ч. вихідної допомоги.
19.02.2025 суд оголосив перерву в судовому засідання до 06.03.2025, 10:00 та постановив ухвалу про проведення наступного судового засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На виконання вимог суду, відповідач 24.02.2025 надав письмові пояснення, в яких заперечив проти позовних вимог, зазначивши про те, що повноваження ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Перемога», були припинені на підставі ст.99 Цивільного кодексу України, оскільки між товариством та позивачем існували лише відносини з управління товариством, а не трудові. На думку відповідача, твердження позивача про те, що його було звільнено на підставі ч.5 ст.41 КЗпП України є хибним припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач зазначає про те, що нарахування вихідної допомоги має здійснюватися за п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, що за шість місяців становить 60000,48 грн.
У судове засідання 06.03.2025 прибули представник позивача та представник відповідача.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
В судовому засіданні 06.03.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся із заявою від 21.03.2007 року до державного реєстратора Виконкому Ніжинської міської ради про проведення державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРС-Л».
22.03.2007 року проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л", про що до державного реєстру внесено запис: 10631020000000612.
У пункті 1.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРС-Л» зазначено про те, що засновником товариства є громадянин України: ОСОБА_1 .
За змістом п. 7.3.1. та п. 7.3.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л", виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор.
Наказом №1-К від 22.03.2007 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" призначено позивача - ОСОБА_1 , без нарахування заробітної плати.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" №02/01-24 від 02.01.2024 року затверджено штатний розпис, який введено в дію із 03.01.2024 року.
Згідно зі штатним розписом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" посадовий оклад директора встановлено в сумі 10 000,00 грн.
Згідно з наказом № 2-К від 02.01.2024 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" з оплатою згідно штатного розпису, який затверджений рішенням учасника №02/01-24 від 02.01.2024 року.
За твердженням позивача, виплата йому заробітної плати не здійснювалася, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 92173,47 грн за період з січня 2024 до жовтня 2024 року.
У подальшому, 23.09.2024 року за результатом проведення електронних торгів, про що складено протокол №620724, корпоративні права ТОВ «ДАРС-Л» придбано на аукціоні переможцем - ОСОБА_2 .
В Акті про проведений електронний аукціон від 30.09.2024 зазначено про те, що корпоративні права - 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ДАРС-Л», код 34878870, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 16600, Чернігівська область, місто Ніжин, вул. Космонавтів, будинок 50, корпус1, квартира 4, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 55626,00 грн., що було описано та реалізовано в ході примусового виконання. Переможець торгів: ОСОБА_2 .
10.10.2024 року державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про зміну учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л".
11.10.2024 року державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області проведено державну реєстрацію ряду змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" у Єдиному державному реєстрі, зокрема зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміна структури власності, зміна установчих документів.
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2024 зазначено нове найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА 1991", керівник - ОСОБА_2 .
Представник позивача звернувся з листами до ОСОБА_2, державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, а також до відповідача з адвокатськими запитами, проте відповідь не отримав.
Ріпкинська селищна рада у відповідь листом №2262/03-11 від 06.12.2024 надіслала копію рішення учасника №1 ТОВ «ДАРС-Л», відповідно до якого було здійснено реєстраційну дію зміни керівника.
Рішенням учасника №1 ТОВ «ДАРС-Л» від 09.10.2024 ОСОБА_2 звільнено з посади директора товариства ОСОБА_1 з 10.10.2024. Призначено на посаду нового керівника директора товариства ОСОБА_2 . Визначено нове найменування товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991». Змінено адресу місця знаходження: АДРЕСА_3 .
Позивач вважає, що його було звільнено з посади директора Відповідача за рішенням учасника Відповідача, адже жодних заяв для звільнення Позивач не подавав. Відповідач повинен був провести із Позивачем розрахунок при звільненні не пізніше 11.10.2024 року, проте не зробив цього й станом на дату подачі цього позову 02.12.2024 року, утворилася заборгованість у загальній сумі 230 313,43 грн., із яких: 92 173,47грн. - заборгованість із заробітної плати за період січень-жовтень 2024 року; 120 000,00 грн - заборгованість із вихідної допомоги; 18 139,53 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що повноваження ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Перемога», були припинені на підставі ст.99 Цивільного кодексу України, оскільки між товариством та позивачем існували лише відносини з управління товариством, а не трудові. На думку відповідача, твердження позивача про те, що його було звільнено на підставі ч.5 ст.41 КЗпП України є хибним припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач зазначає про те, що нарахування вихідної допомоги має здійснюватись за п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, що за шість місяців становить 60000,48 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
У відповідності до ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі в тексті - КЗпП України) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З викладеного вище можна дійти висновку про те, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, але допускається укладання трудового договору у так званій усній формі, шляхом оформлення заяви працівника та наказу роботодавця.
У постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення N 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі N 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п'яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України «Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю», далі в тексті - закон №2275-VIII).
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону №2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII).
Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.
За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону N 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , був засновником та виконавчим органом товариства «ДАРС-Л», якого наказом №1-К від 22.03.2007 року було призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" без нарахування заробітної плати.
Пізніше, згідно з наказом № 2-К від 02.01.2024 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" з оплатою згідно штатного розпису, який затверджений рішенням учасника №02/01-24 від 02.01.2024 року.
Згідно штатного розпису ТОВ "ДАРС-Л", який затверджений рішенням учасника №02/01-24 від 02.01.2024 року було встановлено посадовий оклад для директора у сумі 10 000,00 гривень у місячному розмірі.
Наказом № 2-К директора товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" від 02.01.2024 року останній, починаючи із 03.01.2024 року приступив до виконання обов'язків директора із посадовим окладом згідно штатного розпису який затверджений рішенням учасника №02/01-24 від 02.01.2024 року.
З зазначеного вбачається, що між ТОВ «ДАРС-Л» та ОСОБА_1 виникли не тільки корпоративні, а й трудові відносини.
Однак, за твердженням позивача, виплата заробітної плати ОСОБА_1 не здійснювалася.
23.09.2024 року належну позивачу частку у статутному капіталі ТОВ "ДАРС-Л" у розмірі 100 % набуто ОСОБА_2 за результатом проведення електронних торгів арештованого майна, про що складено протокол №620724.
11.10.2024 року державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області проведено державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ "ДАРС-Л" у Єдиному державному реєстрі, зокрема зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміна структури власності, зміна установчих документів. Новим найменуванням товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Л" стало товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА 1991", а новим керівником призначено ОСОБА_2 .
За твердження позивача, його було звільнено з посади директора ТОВ «Перемога 1991» за рішенням учасника відповідача, жодних заяв для звільнення позивач не подавав. Проте, в день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату в розмірі 92173,47 грн за період з січня 2024 до 10.10.2024. У зв'язку з несвоєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі позивачем заявлено до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18139,53 грн з 10.10.2024 по 04.12.2024, а також вихідну допомогу в сумі 120000,00 грн.
У відповідності до пункту 5 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження №61-3796сво 21) зазначено про те, що розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».
Разом із цим, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів. Основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в тому числі закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
ОСОБА_1 був посадовою особою ТОВ «Перемога 1991», якого було звільнено за рішенням власника відповідача, а відтак правовою підставою такого звільнення є пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, відповідач всупереч наведеним законодавчим положенням при звільненні ОСОБА_1 не виплатив йому заробітну плату. Позивач у позовній заяві зазначає про те, що заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати за період з січня 2024 по день звільнення - 10.10.2024 становить 92173,90 грн.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 року у справі № 242/5780/16-ц дійшов висновку про те, що для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Позивачем до позовної заяви додано штатний розпис, у якому посадовий оклад директора становить 10000,00 грн., а також табелі обліку робочого часу за період січень-жовтень 2024 року, з яких вбачається, що в січні 2024 позивачем відпрацьовано 21 з 23 робочих днів, та в жовтні 2024 позивачем відпрацьовано 7 з 23 робочих днів, а тому заробітна плата розрахована за фактично відпрацьований час шляхом ділення посадового окладу на фактичну кількість відпрацьованих робочих днів у звітному місяці із подальшим множенням результату на кількість фактично відпрацьованих днів. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено з посади 10.10.2024 заборгованість по заробітній платі становить 92173,90 грн.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, передбачається виплата вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
За змістом абзацу четвертого пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги обчислюватиметься виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Тоді як позивач у позовній заяві посилається на абзац 9 п.2 та абзаци 3-5 п.4 Порядку №100 під час здійснення розрахунку вихідної допомоги та просить стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 120000,00 грн.
Абзац 9 п. 2 Порядку №100 передбачає, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Згідно з абзацами 3-5 пункту 4 Порядку №100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Однак з табелів обліку робочого часу позивача, доданих до позовної заяви, ОСОБА_1 відпрацював у серпні та вересні 2024 року 43 робочі дні з місячним окладом 10 000 грн. Оскільки позивачу була нарахована заробітна плата за серпень та вересень 2024 року у сумі 20 000,00 грн, розмір середньої заробітної плати слід обчислювати відповідно до п. 8 Порядку №100.
Отже, суд доходить висновку про те, що середня заробітна плата позивача становить (20 000:43)х (43:2)= 10 000,08 грн, а розмір вихідної допомоги становить 10 000,08x6 = 60 000,48 грн.
Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19139,53 грн за період з 10.10.2024 по день фактичного розрахунку (04.12.2024 - по день подання позову, а за уточненням позивача - по день ухвалення рішення у справі).
Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).
Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку №100, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Верховний Суд в постанові від 12.06.2019 року у справі №569/79/18 (провадження №61-44467св18) зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунок з позивачем при звільненні, дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає про те, що серпень та вересень 2024 року мають 43 робочі дні, а отже середньоденна заробітна плата становить 465,11 грн. А тому, середній заробіток позивача за період з 10.10.2024 до 06.03.2025 (дати ухвалення рішення у справі) становить 465,11х104=48371,44 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не проведено розрахунок з позивачем при звільненні, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням викладеного вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в сумі 92173,47 грн., вихідна допомога в сумі 60000,48 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48371,44 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2636,63 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога 1991" (код ЄДРПОУ 34878870, вул. Льотна, буд. 3, кв. 96, м. Чернігів, 14033) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з заробітної плати в сумі 92173,47 грн., вихідну допомогу в сумі 60000,48 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48371,44 грн та судовий збір в сумі 2636,63 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.03.2025.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099) 420-54-50.