Іменем України
04 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1092/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Чернігівобленерго», вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест», вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600, код 39821153
про стягнення 578284,95 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
21.11.2024 Акціонерне товариство “Чернігівобленерго» звернулося з позовом до суду про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» 578284,95 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями за договорами № 16/57/Т/399 від 29.11.2022 та № 48/57/Т від 30.12.2022 про закупівлю товарів, тим самим позбавивши позивача права на включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 578284,95 грн, яка фактично є його збитками.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 29 Господарського кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Предметом вирішення спору за поданим позовом є стягнення збитків за нереєстрацію податкових накладних за господарськими операціями по поставці товару з торгівельної точки відповідача за адресою вул. Толстого, 154, м. Чернігів, 14000.
Отже, справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/1092/24, підготовче засідання призначено на 24.12.2024, 13:10; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 25.11.2024 о 19:45, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 24.12.2024 у даній справі не відбулося, про що складено Акт №188-24 від 24.12.2024.
Ухвалою суду від 24.12.2024 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 21.01.2025, 12:50 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 25.12.2024 о 11:46, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 21.01.2025 у даній справі не відбулося, про що складено Акт №14-25 від 21.01.2025.
Ухвалою суду від 21.01.2025 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 04.02.2025, 12:50 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 22.01.2025 о 17:06, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
04.02.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі; позивач підтримує позов повністю; проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.
Учасники справи у підготовче засідання 04.02.2025 не прибули.
Суд задовольнив заяву представника позивача про проведення підготовчого засідання без його участі, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
У підготовчому засіданні 04.02.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/092/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.03.2025, 13:20, про що постановлена ухвала від 04.02.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 05.02.2025 о 02:10, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
03.03.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій зазначає, що позивач підтримує позов повністю та просить його задовольнити.
У судове засідання 04.03.2025 повноважні представники позивача та відповідача не прибули; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд задовольнив заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
У судовому засіданні 04.03.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк відповідач не повідомляв.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (постачальник) та Акціонерним товариством “Чернігівобленерго» (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів № 16/57/Т/399 від 29.11.2022 та Договір про закупівлю товарів №48/57/Т від 30.12.2022, за умовами яких постачальник приймає на себе зобов?язання передати покупцю у власність паливо (товар), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар та оплатити його.
Ціна товару за Договором № 16/57/Т/399 від 29.11.2022 складає 83 327 319, 90 грн, у тому числі ПДВ 5 451 320, 00 грн.
Ціна товару за Договором № 48/57/Т від 30.12.2022 складає 52 000 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 3 401 869, 16 грн.
Відповідно до п. 4.2. зазначених Договорів покупець зобов'язаний сплатити вартість Товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку в порядку попередньої оплати.
Згідно з п. 5.1. Договорів поставка товару здійснюється постачальником згідно з заявкою покупця протягом одного дня з дати попередньої оплати.
На виконання умов Договору №16/57/Т/399 від 29.11.2022 Акціонерним товариством “Чернігівобленерго» згідно з рахунками-фактурами здійснено наступні оплати:
-рахунок № 0057/0000083 від 19.01.2023 на суму 772,50 грн, в тому числі ПДВ 50,54 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003364964 від 30.01.2023 на суму 772,50 грн, в тому числі ПДВ 50,54 грн;
- рахунок № 0057/0000147 від 31.01.2023 на суму 25150,00 грн, в тому числі ПДВ 1645,33 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003365344 від 31.01.2023 на суму 25150 грн, в тому числі ПДВ 1 645,33 грн;
- рахунок № 0057/0000016 від 31.01.2023 на суму 38760,00 грн, в тому числі ПДВ 2535,70 грн, та рахунок № 0057/0000150 від 31.01.2023 на суму 7545,00 грн, в тому числі ПДВ 493,60 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003365342 від 31.01.2023 на загальну суму 46305,00 грн, в тому числі ПДВ 3029,30 грн;
- рахунок № 0057/0001369 від 15.08.2023 на суму 910 000,00 грн, в тому числі ПДВ 151666,67 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003394866 від 17.08.2023 на суму 910000,00 грн, в тому числі ПДВ 151 666,67 грн;
-рахунок №0057/0001416 від 22.08.2023 на суму 89630,00 грн, в тому числі ПДВ 14938,33 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003395613 від 24.08.2023 на суму 89630,00 грн, в тому числі ПДВ 14938,33 грн;
- рахунок № 0057/0001417 від 22.08.2023 на суму 2528,90 грн, в тому числі ПДВ 421,48 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003395614 від 24.08.2023 на суму 2528,90 грн, в тому числі ПДВ 421,48 грн;
-рахунок №0057/0001427 від 23.08.2023 на суму 824000,00 грн, в тому числі ПДВ 137333,33 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003395612 від 24.08.2023 на суму 824000,00 грн, в тому числі ПДВ 137333,33 грн;
-рахунок №0057/0001452 від 28.08.2023 на суму 86109,80 грн, в тому числі ПДВ 14351,63 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003396581 від 29.08.2023 на суму 86109,80 грн, в тому числі ПДВ 14351,63 грн;
-рахунок №0057/0001457 від 28.08.2023 на суму 768400,00 грн, в тому числі ПДВ 128066,67 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003396579 від 29.08.2023 на суму 768400,00 грн, в тому числі ПДВ 128066,67 грн;
-рахунок №0057/0001458 від 28.08.2023 на суму 412500,00 грн, в тому числі ПДВ 68750,00 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003396582 від 29.08.2023 на суму 412500,00 грн, в тому числі ПДВ 68750,00 грн.
Всього сплачено на загальну суму 3165396,20 грн (в тому числі ПДВ 520253,28 грн).
На виконання умов Договору №48/57/Т від 30.12.2022 Акціонерним товариством “Чернігівобленерго» згідно з рахунками-фактурами здійснено оплати:
-рахунок № 0057/0001370 від 15.08.2023 на суму 46000,00 грн, в тому числі ПДВ 7666,67 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003394865 від 17.08.2023 на суму 46000,00 грн, в тому числі ПДВ 7666,67 грн;
- рахунок № 0057/0001428 від 23.08.2023 на суму 293615,00 грн, в тому числі ПДВ 48935,83 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003395611 від 24.08.2023 на суму 293615,00 грн, в тому числі ПДВ 48 935,83 грн;
- рахунок № 0057/0001453 від 28.08.2023 на суму 8575,00 грн, в тому числі ПДВ 1429,17 грн, сплачено платіжною інструкцією № 0003396580 від 29.08.2023 на суму 8575,00 грн, в тому числі ПДВ 1429,17 грн.
Всього позивачем сплачено на загальну суму 348190,00 грн (в тому числі ПДВ 58 031,67 грн).
Загальна сума сплачених відповідачу коштів за вищевказаними рахунками становить 3513586,20 грн, в тому числі ПДВ 578284,95 грн.
Всього постачальником (відповідачем у справі) здійснена поставка товару за Договорами № 16/57/Т/399 від 29.11.2022 та №48/57/Т від 30.12.2022 на загальну суму 3513586,20 грн, в тому числі ПДВ 578284,95 грн, що підтверджується видатковими наступними накладними:
-за Договором № 16/57/Т/399 від 29.11.2022: № 0057/0000172 від 31.01.2023 на суму 772,50 грн, в тому числі ПДВ 50,54 грн; № 0057/0000187 від 01.02.2023 на суму 25150,00 грн, в тому числі ПДВ 1645,33 грн; № 0057/0000184 від 01.02.2023 на суму 38760,00 грн, в тому числі ПДВ 2535,70 грн; № 0057/0000188 від 01.02.2023 на суму 7545,00 грн, в тому числі ПДВ 493,60 грн; №0057/0001342 від 21.08.2023 на суму 909775,00 грн, в тому числі ПДВ 151629,17 грн; № 0057/0001381 від 25.08.2023 на суму 89870 грн, в тому числі ПДВ 14978,33 грн; № 0057/0001382 від 25.08.2023 на суму 2528,90 грн, в тому числі ПДВ 421,48 грн; №0057/0001383 від 25.08.2023 на суму 824000,00 грн, в тому числі ПДВ 137333,33 грн; № 0057/0001400 від 29.08.2023 на суму 86119,80 грн, в тому числі ПДВ 14353,30 грн; №0057/0001403 від 29.08.2023 на суму 768 400,00 грн, в тому числі ПДВ 128066,67 грн; №0057/0001404 від 29.08.2023 на суму 412500,00 грн, в тому числі ПДВ 68750,00 грн;
-за Договором №48/57/Т від 30.12.2022: № 0057/0001344 від 21.08.2023 на суму 45825,00 грн, в тому числі ПДВ 7637,50 грн; № 0057/0001384 від 25.08.2023 на суму 294000,00 грн, в тому числі ПДВ 49000,00 грн; № 0057/0001401 від 29.08.2023 на суму 8575,00 грн, в тому числі ПДВ 1429,17 грн.
Загальна сума зазначених видаткових накладних становить 3513821,20 грн, в тому числі ПДВ 578 324,12 грн.
Відповідно до п. 11.7. Договорів № 16/57/Т/399 від 29.11.2022 та №48/57/Т від 30.12.2022 постачальник зобов'язується надавати покупцю податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк, визначений Податковим кодексом України. Якщо у випадку порушення або неналежного виконання постачальником вказаного зобов'язання, покупець втратить право на віднесення суми ПДВ, сплаченої в ціні товару, до складу податкового кредиту, постачальник зобов'язується в строк 3 днів з моменту отримання вимоги покупця, відшкодувати покупцю збитки в розмірі суми ПДВ.
За доводами позивача, з посиланням на відомості Єдиного реєстру податкових накладних, відповідач не склав та не подав на реєстрацію податкові накладні на суму загальну суму 3513586,20 грн в т.ч. ПДВ 578284,95 грн. Всупереч договірним умовам та нормам Податкового кодексу України податкова накладна на вищезазначену суму не була складена та зареєстрована відповідачем, що позбавило позивача права на віднесення суми сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов'язання на суму 578284, 95 грн.
Як зазначає позивач, відповідно до роздруківок з Електронного кабінету платника податків за період з 01.01.2023 по 28.02.2023 та період 01.08.2023 по 30.09.2023 відповідачем не зареєстровано жодної податкової накладної.
Направлені позивачем відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією претензії № 36/5113/01-14 від 21.06.2023 (отримана відповідачем 27.06.2023, №ШКІ 0504582118521), № 36/9907/01-14 від 29.10.2024, № 36/9906/01-14 від 29.10.2024 (отримані відповідачем 04.11.2023, №ШКІ 0504082503534) з вимогами сплатити штраф за нереєстрацію податкових накладних залишені відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.52, 53, 70, 77, 78).
Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 578284,95 грн на підставі ст.224 Господарського кодексу України.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.
У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Позивач звертає увагу, що встановлений п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України строк 365 календарних днів з дати складення податкової накладної, протягом якого АТ «Чернігівобленерго» мало право віднести суму ПДВ за цією податковою накладною до складу свого податкового кредиту, закінчився, і відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, роздруківкою з Електронного кабінету платника податків тощо та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до підпунктів 16.1.2., 16.1.3. п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з підпунктами а, б пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів; для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 4,11,12,13 Порядку ведення реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (станом на момент виникнення спірних правовідносин) до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
Після накладення кваліфікованого електронного підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДПС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги», “Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Отже, обов'язок постачальника з реєстрації податкової накладної вважається виконаним в момент надіслання складеної накладної до реєстру податкових накладних, адже усі наступні дії вчиняються податковим органом, і знаходяться поза впливом постачальника.
У відповідності до квитанцій від 17.02.2023 та 31.08.2023 контролюючим органом зупинено реєстрацію зазначених в них податкових накладних відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, згідно з яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України; запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.42-46).
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем контролюючому органу пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно з роздруківками з Електронного кабінету платника податків за період з 01.01.2023 по 28.02.2023 та період 01.08.2023 по 30.09.2023, відповідачем не зареєстровано жодної податкової накладної, реєстрацію зазначених в них податкових накладних зупинено (а.с.73-76).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
У порушення приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відповідач не здійснив необхідні дії для відновлення реєстрації податкових накладних, а також не надав контролюючому органу пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У зв'язку з цим, позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 578284,95 грн.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
За таких обставин має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Враховуючи викладене та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що у зв?язку з відсутністю факту реєстрації податкової накладної позивач був позбавлений права включити суму ПДВ 578284,95 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Виходячи з приписів ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду доказів на спростування викладених позивачем обставин.
Враховуючи наведені вище обставини, встановлені під час вирішення даного спору, позовні вимоги позивача про стягнення 578284,95 грн збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем обов'язку щодо складення та реєстрації податкової накладної є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 8674,27 грн судового збору.
Позов позивачем подано через систему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини подання позивачем позову через систему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 6939,42 грн та підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6939,42 грн.
Суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 1734,85 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» (вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600, код 39821153) на користь Акціонерного товариства “Чернігівобленерго» (вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333) 578284,95 грн збитків та 6939,42 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складено та підписано 11.03.2025.
Суддя М.О. Демидова