24 січня 2025 року Справа № 915/1620/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ГЛОБУС», Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 35591059)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМЕТАЛПРО», вул. Лазурна, 20, кв. 49, м. Миколаїв, 54058 (код ЄДРПОУ 40155628)
про стягнення коштів в розмірі 79 331, 81 грн.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕТАЛПРО» заборгованість за кредитним договором № 40/ЮК-17МСБ "Авто в кредит" від 31.05.2017 в сумі 79 331, 81 грн., яка включає в себе: 56 891, 98 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 14 161, 36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу та 8 279, 09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.
Позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 року справу № 915/1620/21 призначено головуючому судді Ткаченку О.В.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 сторони повідомлені про відкладення підготовчого засідання на 19.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 10.03.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2022 сторони повідомлені про призначення справи до розгляду у підготовчому засіданні на 06.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 14.02.2023.
Судове засідання, призначене на 14.02.2023, не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для розгляду справи, на території Миколаївської області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 судове засідання у справі призначено на 17.04.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 розгляд справи по суті відкладено на 05.07.2023.
Судове засідання, призначене на 05.07.2023, не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для розгляду справи, на території Миколаївської області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2023 судове засідання у справі призначено на 27.09.2023 року.
Як вбачається з протоколу судового засідання без участі сторін від 27.09.2023 за результатами розгляду справи суд оголосив про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи по суті. Дата судового засідання в протоколі не зазначена. Жодних процесуальних документів по справі судом не виносилось.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 року № 73 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Ткаченка О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1620/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року справу № 915/1620/21 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 прийнято справу № 915/1620/21 до провадження судді Олейняш Е. М. та призначено повторний розгляд справи по суті. Судове засідання по справі призначено на 03.09.2024.
Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 03.09.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 призначено судове засідання на 14.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 24.01.2025, витребувано докази.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання 24.01.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення ухвали суду про відкладення розгляду справи до електронних кабінетів учасників справи.
13.12.2021, 31.12.2021, 07.02.2022, 22.02.2022, 28.11.2022, 13.02.2023, 12.04.2023, 05.07.2023, 26.09.2023, 13.11.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли заява (вх. № 18695/21 від 13.12.2021; вх. № 19716/21 від 31.12.2021; вх. № 1863/22 від 07.02.2022; вх. № 2739/22 від 22.02.2022; вх. № 5809/22 від 28.11.2022; вх. № 1597/23 від 13.02.2023; вх. № 4939/23 від 12.04.2023; вх. № 8782/23 від 05.07.2023; вх. № 12666/23 від 26.09.2023; вх. № 14082/24 від 13.11.2024 ) про розгляд справи без участі позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Як вказано вище, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом доставки ухвал суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Відповідач не повідомив суду про причини неявки повноважного представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
В судовому засіданні 24.01.2025 судом відповідно до ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору від 31.05.2017 № 40/ЮК-17МСБ, а саме зобов'язань щодо оплати у порядку та строки, встановлені умовами кредитного договору, щомісячних платежів (процентів за користування кредитом), внаслідок чого виникла заборгованість з прострочених процентів.
За порушення виконання грошового зобов'язання Банком відповідно до умов кредитного договору та вимог законодавства нараховано пеню за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 617, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1538/22 від 01.02.2022) зазначає, що з вимогами позивача не згоден та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю, за таких обставин:
- право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося з часу пред'явлення до позичальника вимоги за вих. № 1-10587 від 06.12.2019 про дострокове повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій по кредитному договору № 40/ЮК-17МСБ від 31.05.2017;
- кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими;
- у позивача відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню, нараховані в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 625, 1048, 1050 ЦК України та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
31.05.2017 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМЕТАЛПРО» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 40/ЮК-17МСБ «Авто в кредит» від 31.05.2017.
Відповідно до п. 10.1 договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.
Додатком № 1 до кредитного договору є "Графік погашення кредиту".
Договір з додатком підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору Банк надає Позичальнику кредит в грошовій формі (надалі - «Кредит») на наступних умовах:
- сума Кредиту: 369 600, 00 грн., що погашається у відповідності до Графіка погашення кредиту, наведеного у Додатку № 1 до цього договору;
- строк кредитування: 60 місяців;
- кінцева дата повернення Кредиту: 30.05.2022 включно;
- мета використання Кредиту: придбання нового автомобіля;
- процентна ставка: 17,5 (сімнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних;
- комісія за обслуговування кредитного рахунку, без ПДВ, а саме: комісія за надання кредиту (сплачується одноразово) - 0,00 (нуль гривень 00 копійок).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "ГЛОБУС", код Банку в системі електронних платежів МФО 380526.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору відповідно до умов кредитування Банку, надання Кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок ТОВ "Автоцентр на Будівельників" (код ЄДРПОУ 33969301) № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "ОТП "Банк", МФО 300538, на виконання умов договору купівлі-продажу № 514448-Y00121 від 18.05.2017.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору строк користування Кредитом починається з моменту перерахування коштів з кредитного рахунку.
Відповідно до п. 4.1 договору повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «ГЛОБУС», код ЄДРПОУ Банку 35591059, код Банку в системі електронних платежів (МФО) 380526. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (додаток № 1 до цього Договору).
У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитом.
У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості за Кредитом, Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7 цього Договору.
Відповідно до п. 4.2 договору проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюються у валюті Кредиту.
Відповідно до п. 4.3 договору нарахування процентів Банком за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно у один з чотирьох останніх робочих днів у валюті кредиту в один з 4-х останніх календарних днів (як правило, 28 числа кожного місяця) за період з 28 (двадцять восьмого) числа минулого місяця по 27 (двадцять сьоме) число поточного місяця (включно) та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів та комісій не включається.
Відповідно до п. 4.4 договору сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 (Десяте) число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування на рахунок зазначений п. 4.1 цього Договору.
Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата переноситься на наступний робочий день.
У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.
У випадку непогашений Позичальником простроченої заборгованості по сплаті процентів та/або Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. цього Договору.
Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування Кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням Кредиту.
Відповідно до п. 4.6 договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, у строки, передбачені п. 1.1 та п. 4.1 цього Договору, Позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки, збільшеної на 5 (п'ять) процентів річних до діючої процентної ставки, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
Відповідно до п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 договору позичальник зобов'язаний, зокрема:
- використати Кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору;
- своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим Договором;
- достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим договором, у випадках, строки та порядку, передбачених п. 9.1, 9.2 цього договору. Невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом є підставою для здійснення Банком договірного списання суми заборгованості Позичальника за цим Договором та/або примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) суми заборгованості за цим договором.
Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.1.1 договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1. даного договору, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.5 договору Позичальник зобов'язаний сплачувати пені та штрафи, зазначені у розділі 8 цього договору, протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання відповідної вимоги від Банку за реквізитами, зазначеними в цій вимозі.
Відповідно до п. 9.2., 9.2.1. договору Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами, що є поручителями Позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов цього Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань (Договорів забезпечення) за цим Договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання Позичальника за цим Договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в ПАТ «КБ «ГЛОБУС» - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків, зокрема: порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.
Додатком № 1 до договору сторони погодили графік погашення кредиту, а саме рівними частинами по 6 263, 00 грн. щомісячно з 31.05.2017 по 10.04.2022 та останній платіж в сумі 6 346, 00 грн. в період з 11.04.2022 по 30.05.2022.
На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 369 600 грн.
В зв'язку з порушенням Позичальником строків сплати чергових платежів за кредитним договором, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, 08.01.2020 Банком направлено на адресу Позичальника вимогу вих. № 1-10587 від 06.12.2019 про дострокове повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені договором № 40/ЮК-17МСБ від 31.05.2017, в якій Банк на підставі п. 9.2 кредитного договору вимагав дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, а саме: протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надіслання даної вимоги.
Факт направлення 08.01.2020 вимоги № 1-10587 від 06.12.2019 підтверджується списком згрупованих відправлень. Поштове відправлення 0407322396808 не вручене під час доставки 10.01.2020 з відміткою причини повернення "інші причини", що підтверджується інформацією за результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором з офіційного сайту "Укрпошта".
Так, як вказано вище, у зв'язку з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору № 40/ЮК-17МСБ «Авто в кредит» від 31.05.2017 в частині повернення кредиту та нарахованих процентів, Банк 03.02.2020 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "КОМЕТАЛПРО" в сумі 227 814, 31 грн. станом на 20.01.2020, з яких: 175 447, 00 грн. - строкова заборгованість за основним боргом, 37 578,00 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 9 544, 70 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 714, 27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу, 1 530, 34 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Адаховська В.С.) від 21.01.2021 по справі № 915/106/20 позов задоволено частково.
Закрито провадження у справі № 915/106/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «КОМЕТАЛПРО» простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9 544, 70 грн. та простроченої заборгованості за кредитом у сумі 34 127, 52 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕТАЛПРО» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором № 40/ЮК-17МСБ «Авто в кредит» від 31.05.2017, а саме: 175 447, 00 грн. строкова заборгованість за кредитом (основним боргом), 3 450, 48 грн. прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом), 3 712, 95 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту (основного боргу), 1 530, 10 грн. пеня за несвоєчасне повернення процентів, а також 3 417, 19 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 судом видано наказ від 03.03.2021.
В позовній заяві по даній справі Банк зазначив, що в період з 11.07.2018 по 19.01.2020 Банком нараховано Позичальнику 3 714, 27 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, а також 1 530, 34 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом. Вказані суми стягнуто за судовим рішенням по справі № 915/106/20.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 22.01.2021 відповідачем в добровільному порядку виконано судове рішення та сплачено заборгованість, на підтвердження чого подано банківські виписки по рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставина погашення кредитної заборгованості не заперечується відповідачем.
Позивач в позовній заяві зазначає, що з 20.02.2020 (дата звернення до господарського суду по справі № 915/106/20) по 22.02.2021 (дата виконання позичальником рішення суду) позивачем нараховано відповідачу:
- 56 891, 98 грн. - відсотки, нараховані на суму заборгованості;
- 14 161, 50 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;
- 4 787, 18 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
При цьому, позивачем до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за період з 31.05.2017 по 01.09.2021, з якого вбачається, що відсотки нараховувались Банком по 05.04.2021, пеня за несвоєчасне повернення кредиту нарахована Банком по 04.04.2021 (включно), а пеня по простроченим відсоткам нарахована Банком по 31.08.2021 (включно).
09.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 1-1388 від 09.04.2021) про повернення заборгованості за кредитним договором № 40/ЮК-17МСБ від 31.05.2017, в якій вимагав сплатити проценти та штрафні санкції в загальній сумі 75 840, 66 грн.
Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, згупованим списком поштових відправлень з відміткою відділення поштового зв'язку та трекінгом поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (відправлення вручене 19.04.2021).
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі кредитного договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо змісту поняття «користування кредитом» Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова ОП КГС ВС від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).
Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).
4.2. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила наступне.
Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).
Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Як встановлено судом вище, 31.05.2017 між ПАТ “Комерційний банк “Глобус» та ТОВ “КОМЕТАЛПРО» укладено кредитний договір № 40/ЮК-17МСБ “Авто в кредит» від 31.05.2017, умовами якого сторони погодили надання позичальнику кредиту в сумі 369 600, грн. з граничним строком повернення кредиту 30.05.2022 включно відповідно до графіку погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору.
На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 369 600 грн. В зв'язку з порушенням позичальником строків сплати чергових платежів за кредитним договором, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, 08.01.2020 Банком направлено на адресу Позичальника вимогу вих. № 1-10587 від 06.12.2019 про дострокове повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені договором № 40/ЮК-17МСБ від 31.05.2017, в якій банк на підставі п. 9.2 кредитного договору вимагав дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, а саме: протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надіслання даної вимоги. Отже, банк, пред'явивши позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. В спірному випадку, виходячи з умов п. 9.2 кредитного договору, а також самої вимоги про погашення кредитних коштів з урахуванням процентів та штрафних санкцій протягом 10 днів з дня направлення вимоги, строк виконання зобов'язання настав 18.01.2020. При цьому, як вказано вище, в разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі № 915/106/20 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9 544, 70 грн. та простроченої заборгованості за кредитом у сумі 34 127, 52 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕТАЛПРО» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором № 40/ЮК-17МСБ «Авто в кредит» від 31.05.2017, а саме: 175 447, 00 грн. строкова заборгованість за кредитом (основним боргом), 3 450, 48 грн. прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом), 3 712, 95 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту (основного боргу), 1 530, 10 грн. пеня за несвоєчасне повернення процентів, а також 3 417, 19 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач в позовній заяві зазначив, що 22.01.2021 відповідачем в добровільному порядку виконано судове рішення та сплачено заборгованість.
З матеріалів даної господарської справи, а також змісту судового рішення по справі № 915/106/20 судом встановлено, що предметом спору у справі № 915/106/20 було стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкцій, нарахованих банком позичальнику станом на 19.02.2020. При цьому, предметом спору у даній справі є вимога банку про стягнення процентів та пені, нарахованих банком за період з 20.02.2020 (дата звернення до господарського суду по справі № 915/106/20) по 22.02.2021 (дата виконання позичальником рішення суду). Враховуючи, що банком 08.01.2020 пред'явлено позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, тобто змінено порядок, строк та умови кредитування, строк виконання зобов'язання настав 18.01.2020 відповідно до умов п. 9.2 договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення 56 891, 98 грн. - відсотків, нарахованих на суму заборгованості в порядку ст. 1048 ЦК України, тобто нарахованих поза межами строку кредитування. Отже, в цій частині позову судом відмовлено.
Судом також відмовлено в позові в частині стягнення пені, оскільки, у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення відсотків, в суду відсутні підстави й для стягнення пені. Крім того, як вбачається з поданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості, в тому числі пені, виконаного за період з 31.05.2017 по 01.09.2021, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту по 04.04.2021 (включно) та пеню по простроченим відсоткам по 31.08.2021 (включно), тобто в розрахунок включено суми, які були предметом спору у справі № 915/106/20, а також нараховано пеню після сплати позичальником заборгованості на виконання судового рішення у справі № 915/106/20.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 2 270, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення підписано 10.03.2025
Суддя Е.М. Олейняш