79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.03.2025 Справа № 914/340/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", м. Львів,
до відповідача: Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, м. Львів
про стягнення 908 607, 41 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Булькевич Світлана Василівна - представник;
від відповідача: не з 'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу від 30.04.2024 № 63290 у розмірі 908 607, 41 грн.
Ухвалою суду від 14.02.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 10.03.2025.
У підготовче судове засідання, яке відбулося 10.03.2025, представник позивача з'явився, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі, не заперечував проти прийняття рішення за результатами підготовчого провадження.
У підготовче судове засідання, яке відбулося 10.03.2025, представник відповідача не з'явився, через систему Електронний суд надіслав заяву, у якій позовні вимоги визнав, просив суд задовільнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. При цьому, згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. У випадку, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.03.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (надалі відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу від 30.04.2024 № 63290 у розмірі 908 607, 41 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.04.2024 між ним та відповідачем було підписано договір № 63290 про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір). За умовами укладеного договору, постачальник зобов?язується постачати споживачу електричну енергію для навчальних корпусів, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Оскільки взятих на себе зобов'язань за договором відповідач не виконав, зокрема, не здійснив оплату за спожиту електроенергію за листопад 2024 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Позиція відповідача.
У заяві про визнання позову представник відповідача позовні вимоги визнав, просив суд задовільнити позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір від 30.04.2024 № 63290 про постачання електричної енергії споживачу. За договором постачальник зобов'язується постачати споживачу товар за ДУ 021:2015:09310000-5-Електрична енергія (лот 1-Електрична енергія для навчальних корпусів - відповідний код 09310000-5), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 6.2.1 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця). Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений в договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка.
Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником та надаються споживачу через систему розрахунків «Персональний кабінет»/«Особистий кабінет» на web-сайті постачальника та/або у структурному підрозділі постачальника за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1 до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим.
Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня включно, наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті/особистому кабінеті, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником не пізніше 10 (десятого) календарного дня місяця наступного за розрахунковим. У разі необхідності отримання документів у паперовому вигляді споживач може отримати у постачальника, звернувшись в структурний підрозділ постачальника за адресою, визначеною в пункті 6 цього додатку.
Якщо сформований постачальником рахунок за електроенергію у електронному вигляді в персональному кабінеті/особистому кабінеті або в структурному підрозділі постачальника не був отриманий споживачем на 10 (десятий) календарний день місяця наступного за розрахунковим - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня місяця наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ним ознайомлений. Строк для оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення, в порядку, передбаченому цим пунктом.
Положеннями ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за листопад 2024 становить 137 137 кВт/год, що підтверджується відповідним актом приймання- передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТзОВ «Львівенергозбут» та ПрАТ «Львівобленерго».
Факт споживання електричної енергії за вказаний період та її обсяги встановлені спеціально уповноваженим учасником ринку - Оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» у спосіб та порядок, встановлений чинним законодавством.
В порушення умов договору відповідачем не здійснено повну оплату за спожиту електроенергію за листопад 2024 року (проведені відповідачем у вказаний період платежі зараховані в рахунок погашення існуючої заборгованості), у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 908 607, 41 грн.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, у строк встановлений договором відповідачем не було сплачено грошові кошти за спожиту електричну енергію, представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, доказів здійснення оплати не надав, тому суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 114, 129, 185, 191, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 69; код ЄДРПОУ 02010793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42092130) суму в розмірі 919 510, 71 грн, з яких:
-908 607, 41 грн основного боргу;
-10 903, 30 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 11 березня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.