вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/670/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви (вх.№4920/25 від 24.02.2025)
за позовом ОСОБА_1
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»
07101, Київська область, м. Славутич, квартал Поліський, буд. 14, кв. 8, код ЄДРПОУ 36291688
про визнання недійсним рішення загальних зборів
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №4920/25 від 24.02.2025) ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» про визнання рішень загальних зборів недійсними.
Разом з позовною заявою надійшла заява (вх.№1771/25 від 24.02.2025) про забезпечення позову, в якій заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії рішень Президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»:
- №5 та №6 від 21 січня 2025 року, оформлених у вигляді Протоколу позачергового засідання Президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21 січня 2025 року, про припинення членства ОСОБА_1 та виключення його із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», припинення його повноважень на будь-яких виборних посадах в Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;
- №13 від 24.01.2025, №15 від 25.01.2025, оформлених у вигляді Протоколу позачергового засідання Президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21-25 січня 2025 року, про припинення членства та виключення із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» осіб, перелічених у додатках №6 та №7 до цих Рішень;
2) заборони Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» про визнання недійсними рішень, приймати рішення та вчиняти дії щодо:
- зміни найменування Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;
- внесення змін та доповнень до Статуту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», в тому числі затвердження його в новій редакції;
- обрання нових органів управління Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» та осіб, уповноважених представляти Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» у правовідносинах з державою та іншими особами, та вчиняти дії від імені Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» без додаткового уповноваження;
- зміни найменувань Відокремлених підрозділів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;
- припинення Відокремлених підрозділів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№1771/25 від 24.02.2025) про забезпечення позову відмовлено повністю.
За результатами оцінки матеріалів позовної заяви (вх.№4920/25 від 24.02.2025) ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За положеннями частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у господарському процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує господарське судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням господарського судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування доказів в інших судових справах або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі. Недопустимим з огляду на завдання господарського судочинства є ініціювання окремого позовного провадження з метою створення передумов для визнання певного доказу у майбутньому судовому розгляді належним та допустимим або навпаки. Такі позови не підлягають судовому розгляду.
Перелік способів захисту прав та інтересів наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, а також у статті 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд звертає увагу, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Окрім того, пунктом 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Суд звертає увагу на те, що захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Звертаючись до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. №4920/25 від 24.02.2025) ОСОБА_1 заявляє такі позовні вимоги:
1) визнання недійсними рішення президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» №5 та №6 від 21 січня 2025 року, оформлених у вигляді протоколу позачергового засідання президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21 січня 2025 року про припинення членства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виключення його із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», припинення його повноважень на будь-яких виборних посадах в Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;
2) визнання недійсним рішення президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» №13 від 24 січня 2025 року, №15 від 25 січня 2025 року, оформлених у вигляді протоколу позачергового засідання президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21-25 січня 2025 року, щодо припинення членства в Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» та виключення осіб, перелічених у додатках №6 та №7 до цього протоколу, із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту».
Так, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсними рішення президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» №5 та №6 від 21 січня 2025 року, оформлених у вигляді протоколу позачергового засідання президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21 січня 2025 року про припинення членства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виключення його із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», припинення його повноважень на будь-яких виборних посадах в Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», позивачем обраний належний спосіб захисту, оскільки дозволяє ефективно захистити порушене немайнове право останнього. Саме це право було порушене відповідачем шляхом припинення членства та виключення позивача із Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту». Таке право може бути ефективно захищене шляхом ухвалення судового рішення.
Що стосується другої позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» №13 від 24 січня 2025 року, №15 від 25 січня 2025 року, оформлених у вигляді протоколу позачергового засідання президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21-25 січня 2025 року, щодо припинення членства в Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» та виключення осіб, перелічених у додатках №6 та №7 до цього протоколу, із членів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», то відповідно до цієї позовної вимоги предметом спору є відновлення порушених прав інших осіб, а не позивача - ОСОБА_1 .
Отже, зазначена вимога не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав, визначених законодавством, та не створює правових підстав для відновлення або підтвердження прав позивача.
Суд також звертає увагу, що спільний розгляд обох позовних вимог, що заявлені ОСОБА_1 у даній позовній заяві не сприятиме ефективному судовому захисту прав та інтересів осіб, про порушення прав яких заявлено у позові.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказане, позовна вимога ОСОБА_1 , що спрямована на захист прав інших осіб, а не позивача, у межах спірних корпоративних правовідносин, за межами встановленого законом представництва, не підлягає розгляду як в господарських судах, так і в судах інших юрисдикцій.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
З урахуванням змісту позовної заяви, зокрема, визначених нею підстав позову, суд не вбачає можливості роз'єднання позовних вимог з власної ініціативи, оскільки вказане може мати наслідком порушення прав позивача на належний судовий захист, а також призвести до майбутньої процесуальної невизначенності при розгляді справи, у зв'язку із складністю виокремлення зі змісту позовної заяви підстав кожної із заявлених позовних вимог, а також через необхідність надати позивачу можливість самостійно визначитись із належністю способу захисту і того, чи порушені його права рішеннями президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» №13 від 24 січня 2025 року, №15 від 25 січня 2025 року, оформлених у вигляді протоколу позачергового засідання президії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 21-25 січня 2025 року, відтак, з урахуванням принципу процесуальної економії - можливу доцільність спільного розгляду позовних вимог позивача у межах спірних правовідносин з відповідачем щодо порушених прав позивача у межах однієї судової справи, не безпідставно примножувати кількість судових проваджень за участі того самого позивача до того ж відповідача у межах одних спірних правовідносин.
Зважаючи на вказане, позовна заява ОСОБА_1 і додані до неї документи (вх. №4920/25 від 24.02.2025) підлягають поверненню позивачу без розгляду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, відтак, за відсутності такого клопотання, питання повернення судового збору, що сплачений за подання позову, не вирішується судом.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 2, 5, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву (вх. №4920/25 від 24.02.2025) ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» про визнання рішень загальних зборів недійсними - повернути позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 11.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя С.О. Саванчук