ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2025Справа № 910/12023/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра"
про розірвання Договору поруки.
Представники учасників справи:
від позивача: Биченко А.О., ордер серія СА № 1098856;
від відповідача: Гордієнко В.А., довіреність № 1796-К-Н-О від 12.07.2022;
від третьої особи: не з'явився.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання Договору поруки.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання Договору поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022, укладеного в забезпечення зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.11.2024.
31.10.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
04.11.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 04.11.2024 представник відповідача з'явився, представники позивача та третьої особи не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 02.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
28.11.2024 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29.11.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 02.12.2024 представник третьої особи не з'явився, представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 06.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
16.12.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.
27.12.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 06.01.2025 представник третьої особи не з'явився, представники сторін з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2025.
29.01.2025 представником позивача подано письмові пояснення, які суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частинами 1, 3 ст. 201 ГПК України унормовано, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 161 ГПК України).
Частиною 2 ст. 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При цьому, позивачем не ставилось питання про надання дозволу для надання нових пояснень по суті спору, а судом у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України такого дозволу не надавалось.
Водночас, пунктами 2 та 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Отже, оскільки письмові пояснення подано представником позивач під час розгляду справи по суті, та такі письмові пояснення, за своєю суттю зводяться до заяв по сутті спору, суд не приймає до розгляду подані представником позивача письмові пояснення.
Судове засідання 03.02.2025 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 розгляд справи по суті призначено на 03.03.2025.
У судове засідання 03.03.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.03.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18 лютого 2022 року між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (далі - позичальник, третя особа) укладено Кредитний договір № 34086384-КД-4 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредиту у вигляді згідно з п. А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього Договору (п. 1.2 Кредитного договору).
Відповідно до пунктів А1, А2, А3 Кредитного договору вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
Ліміт цього Договору: 3 330 244,13 грн., у тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 3 196 537,51 грн. на рефінансування кредитного договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019;
-у розмірі 133 706,62 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Термін повернення кредиту 01.10.2024.
Згідно з п. 2.1.2 Кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору.
Для отримання кредиту (або його частини - траншу) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання.
Зобов'язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами Договору виникають у банку з дня надання позичальником розрахункових документів на використання у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2 та з урахуванням п. 1.1 цього Договору. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини на сплату страхових платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату страхових платежів за рахунок інших джерел.
Пунктами 2.3.6 та 2.3.10 Кредитного договору узгоджено, що банк має право відмовити позичальнику у видачі кредиту або будь-якої його частини за відсутності вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє позичальника, а також без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитися від надання передбаченого Договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку погіршення фінансового стану, некредитоспроможності позичальника та (або) зниження вартості предмету застави/іпотеки, використання кредиту не за цільовим призначенням, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором, та (або) за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Цей Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим Договором порядку (пункти 6.1-6.3 Кредитного договору).
18 лютого 2022 року між ОСОБА_1 (далі - поручитель, позивач) та Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (далі - кредитор) укладено Договір поруки № 34086384-ДП-4/1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» (далі - боржник) зобов'язань за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Відповідно до п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.
Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 4.1 та п. 4.3 Договору поруки).
Звертаючись з позовом до суду про розірвання вказаного Договору поруки в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин, позивач зазначає, що сторони укладаючи Договір поруки не могли передбачити, що 24.02.2022 буде введено воєнний стан на всій території України та під час формування договору керувалися наявною на той час інформацією, виходили з того, що суттєва зміна обставин не відбудеться, однак відбулися суттєві (істотні) зміни обставин за укладеним 18.02.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 Договором поруки №34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022, предметом якого є надання поруки поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» зобов'язань за Кредитним договором №34086384-КД-4 від 18.02.2022, відносно якого Донецька Промислово-Торгівельна Палата своїм висновком викладеним в Сертифікаті № 1400-23-3594 про форс-мажорні обставини щодо зобов'язання за кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022, вказала про неможливість: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022.
Позивач зазначає, що фактично позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору поруки, оскільки враховуючи специфіку діяльності третьої особи наразі неможливо отримувати дохід від діяльності третьої особи за рахунок якого погашати заборгованість перед відповідачем, а у випадку звернення відповідача до позивача, як поручителя з вимогою погасити заборгованість, позивач не зможе звернути стягнення на майно третьої особи, після набуття прав кредитора, внаслідок окупації селища Покровське Бахмутської міської територіальної громади та м. Соледар Соледарської міської територіальної громади.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що розглянувши звернення ОСОБА_1 від 30.09.2024 про розірвання Договору поруки, відповідач надав позивачу відповідь № 20.1.0.0.0/7-241016/70288 від 22.11.2024 про те, що Договір поруки, який він просить розірвати є припиненим. Відповідач зазначає, що з урахуванням висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, розірвання припиненого договору не є можливим. Також відповідач зазначає, що враховуючи пункти 2.1.2, 2.2.12, оскільки Договір застави обладнання № 34086384-ДЗ-4/2 від 18.02.2022, укладення якого є умовою для отримання кредитних коштів фактично було укладено 22.02.2022, у АТ КБ «Приватбанк» виникло зобов'язання видати кредитні кошти протягом 5 днів починаючи з 22.02.2022, проте 24.02.2022 в Луганській області, м. Сєвєродонецьк почались активні бойові дії, в зв'язку з чим, відповідач відмовив у видачі кредитних коштів по Кредитному договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов'язків.
За змістом ст. ст. 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з позовної заяви предметом спору є розірвання на підставі статті 652 Цивільного кодексу України Договору поруки № 34086384-ДП-4/1, укладеного в забезпечення виконання третьою особою за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В свою чергу, ст. 559 Цивільного кодексу України визначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зобов'язання позичальника за кредитним договором, та як наслідок, і виникнення забезпечувальних зобов'язань у поручителя виникає першочергово за умови не самої обставини укладення Кредитного договору, а надання безпосередньо кредитну позичальнику.
В той же час, уклавши Кредитний договір, як зазначає в тому числі сам банк, як сторона, від дій якої залежить в подальшому правова кваліфікація Кредитного договору, як такого, за яким у позичальника виникли обов'язки з повернення кредитних коштів, АТ КБ «Приватбанк» було відмовлено у видачі кредиту за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Доказів надання АТ КБ «Приватбанк» кредитних коштів ТОВ «Соколовські надра», як необхідної умови для виникнення у сторін зобов'язань за Кредитним договором у порядку ст. 1054 ЦК України, матеріали справи не містять.
В той же час, укладаючи Кредитний договір сторони погодили, що термін повернення кредиту 01.10.2024.
Поряд з цим, у п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що у випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.
Отже, з огляду на ненадання банком кредитних коштів за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 та відповідно відсутності станом на 01.10.2024 будь-яких порушених зобов'язань позичальником за Кредитним договором, Договір поруки припинив свою дію, що в тому числі підтверджується Листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-241016/70288 від 22.11.2024, у якому банк зазначив: «Договір поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , предметом якого є надання поруки поручителем перед АТ КБ «Приватбанк» за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 припинено.».
Таким чином, обставини щодо припинення Договору поруки відповідачем не оспорюються та навпаки підтверджуються у його власних як Листах до позивача, так і заявах по суті спору.
Натомість, саме позивачем не визнається факт припинення Договору поруки, в зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить розірвати Договір поруки на підставі ст. 652 ЦК України.
Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Отже закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання
припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).
Отже, розірвання Договору поруки припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання, в той час як фактично зобов'язання сторін за Договором поруки не виникали та Договір поруки припинився, що у сукупності свідчить про неможливість розірвання Договору поруки, який вже є припиненим.
Таким чином, оскільки кредитні кошти за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 банком не видавались позичальнику та згідно умов Кредитного договору термін повернення кредиту - 01.10.2024, а Договір поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022 передбачено надання поруки позивачем лише за означеним Кредитним договором та відповідно означений Договір поруки припинився на підставі п. 4.1 Договору поруки, який кореспондується із ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимога позивача про розірвання Договору поруки задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.03.2025.
Суддя О.А. Грєхова