ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2025Справа № 910/12985/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участі секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справа
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС"
про стягнення 61 662,00 грн.,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 442 150 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС" з вимогою про стягнення заборгованості (суми пені та штрафу) у розмірі 61 662,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором № 178/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.10.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.11.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що ціна товару за договором збільшилася, тому виконання відповідачем договору стало невигідним. Відповідач надсилав позивачу пропозиції щодо збільшення ціни договору, а також ініціював розірвання договору, шляхом про укладення додаткової угоди, проте відповіді від позивача не отримав. Також просив зменшити суму штрафних санкцій та відмовити в задоволені позову в частині стягнення 9 560 грн. штрафних санкцій.
11.11.2024 відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути з позивача на свою користь 442 150 грн., які були сплачені у якості забезпечення виконання спірного договору.
14.11.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві на позов обставинах заперечував.
Ухвалою суду від 18.11.2024 прийнято зустрічний позов до провадження для спільного розгляду із первісним позовом по справі № 910/12985/24, та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
19.11.2024 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.
21.11.2024 позивач подав суду відзив на зустрічний позов, в якому проти зустрічних вимог заперечував, посилаючись на те, що умовами договору передбачено право позивача не повертати забезпечення за договором у разі прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.
27.11.2024 відповідач подав суду відповідь на відзив за зустрічним позовом, в якій проти викладених позивачем у відзиві на зустрічну позовну заяву обставинах заперечував.
27.11.2024 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.
02.12.2024 позивач подав суду заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом, в яких заперечував проти викладених відповідачем у відповіді на відзив за зустрічним позовом обставинах.
У судовому засіданні 21.01.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 25.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
28.06.2024 між позивачем (Замовником) та відповідачем (Постачальником) укладено Договір № 178/ВОЗ-2024, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а Замовник - прийняти поставлений за Договором товар на умовах, визначених даним Договором.
Згідно умов п. 4.1 договору ціна договору складає 9 799 000 грн.
Відповідно п. 6.1 договору дата та місце поставки товару визначається в письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника).
Згідно наявних у матеріалах справи заявок №№ 78/16-3272 від 30.07.2024, 78/16-3876 від 30.08.2024 відповідач зобов'язався поставити позивачу товару, зокрема, 20 000 кг - 15.08.2024, 20 000 кг - 16.08.2024, 20 000 кг - 12.09.2024, 20 000 кг - 13.09.2024.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до пункту 6.7 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника після прийняття товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноваженими на це осіб Постачальника та Замовника на відповідній видатковій накладній.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів поставки товару відповідачем суду не подано.
Відповідно до пункту 7.2.1 Договору у випадку порушення постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмові від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов договору у випадку передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково.
Керуючись зазначеним пунктом, у зв'язку із невиконанням зобов'язань, замовником направлено на адресу виконавця повідомлення № 78/11-4149 від 25.09.2024 про односторонню відмову від договору в повному обсязі з 29.09.2024.
Враховуючи викладене договір № 178/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 є розірваним з 29.09.2024.
Доводи відповідача щодо неправомірності розірвання позивачем договору в односторонньому порядку є безпідставними, оскільки спростовується встановленими вище обставинам.
Посилання відповідача на відсутність реагування позивача на його листи щодо збільшення ціни договору є необгрунтованими, оскільки ні умовами укладеного між сторонами договору, ні чинним законодавством не встановлені вимоги до замовника на реагування на вказані листи.
Інші обґрунтування неможливості належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором, викладені відповідачем, суд вважає необґрунтованими.
Жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставин неможливості належного виконання зобов'язань за Договором матеріали справи не містять.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, що є підставою для застосування до нього відповідальності за таке порушення.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 8.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в повному обсязі.
Суд встановив, що позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем в обсязі і в строки робіт за Договором, повідомленням № 78/11-4149 від 25.09.2024 повідомив про розірвання договору з 29.09.2024.
Будь-яких доказів визнання вказаного одностороннього правочину недійсним або доказів того, що між сторонами продовжують існувати правовідносини за Договором, матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням погоджених сторонами умов договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є розірваним між сторонами з 29.09.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Перевіривши розрахунок штрафу та пені за порушення відповідачем умов Договору, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір пені (за прострочення поставки) 28 202 грн та штраф (понад 30 календарних днів прострочення поставки) у розмірі 33 460 грн є обґрунтованим, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на ігнорування позивачем неодноразових звернень відповідача з листами щодо необхідності зміни передбаченої Договором ціну за одиницю товару в частині збільшення, а також відсутності зі сторони позивача погодження проекту додаткової угоди до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару, відхиляються судом, оскільки відсутність погодженої позивачем зміни до умов Договору не залежить від обов'язку відповідача з поставки товару за цінами, визначеними сторонами у Договорі, в той час зміни до Договору дійсні лише у випадку їх погодження сторонами у письмовій формі, що передбачено пунктом 13.4 Договору.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розглянувши вимоги за зустрічним позовом, суд встановив наступне.
Відповідач обґрунтовуючи зустрічний позов посилається на порушення позивачем договору в частині повернення сплаченої суми забезпечення договору, у зв'язку з чим відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з позивача 442 150 грн.
Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до пункту 13.9 Договору не пізніше дати укладення договору постачальник перераховує на розрахунковий рахунок замовника, забезпечення виконання договору, грошові кошти в розмірі 5% ціни вказаної в. 4.1 Договору.
На виконання вказаного пункту договору відповідач перерахував на рахунок позивача 489 950 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 312 від 25.06.2024.
Згідно частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору.
Згідно п. 13.10 договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Таким чином, повернення суми забезпечення виконання Договору залежить від повного виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором, проте як встановлено судом вище відповідач не виконав своє зобов'язань щодо поставки товару за Договором.
При цьому, відповідач стверджує, що позивачем було неправомірно розірвано договір в односторонньому порядку, оскільки було відсутнє з боку замовника погодження змін до Договору.
Згідно умов п. 4.2 договору погоджена сторонами ціна товару після укладення договору може змінюватися лише в меншу сторону, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства.
Відповідно до умов п. 13.4 договору усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.
Відповідно до ч. 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Між тим, за умовами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст господарського договору згідно ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст. 188 ГК України).
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що листами №№ 505 від 09.08.2024, 554 від 02.09.2024, 557 від 13.09.2024 відповідач звертався до позивача з пропозицією щодо необхідності зміни передбаченої Договором ціни за одиницю товару в частині збільшення та погодження проекту додаткової угоди до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару, у зв'язку з тим, що з моменту становлення ціни товару на електронному аукціоні вартість товару на ринку зросла.
Проте, позивачем не надано відповіді на вищевказані пропозиції щодо зміни ціни товару.
Положеннями ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом пункту 2 частини 4 статті 36 Закону «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни на одиницю товару не більш ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна ціни не призведе до збільшення визначеної у договорі суми.
Положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не
настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути
після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Існування одночасно умов, які відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Таким чином, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12).
Чинним законодавством не передбачено зобов'язання сторони беззаперечно погоджуватись з пропозицією іншої сторони на внесення змін до договору, а надано лише можливість змінити ціни після підписання договору й тільки за умови документального підтвердження настання передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» обставин. Разом з тим, не визначено права сторін змінювати предмет Договору в частині кількості товару, який підлягав поставці за Договором тощо.
З огляду на те, що діючим законодавством не передбачено зобов'язань для сторони погоджуватись з пропозицією іншої сторони на внесення змін до Договору, а тому суд вважає помилковим твердженням відповідача, що обов'язок з поставки товару у кількості 740 000 кг не виник.
Згідно п. 13.11 договору за порушення умов договору передбачених розділом 2 або розділом 6 (прострочення понад 30 календарних днів) договору, Замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного Постачальником та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів поставки товару відповідачем суду не подано.
Таким чином відповідачем прострочено поставку товару понад 30 календарних днів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст.74 ГПК України)
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України)
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, відповідачем не доведено наявності підстав для повернення забезпечення Договору у розмірі 442 150 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 129, 180, 233, 236-240 Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок, 3-7, код 42151955) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 28 202 (двадцять вісім тисяч двісті дві) грн. пені, 33 460 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят) грн. штрафу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позові відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 10.03.2025.
Суддя О.М.Ярмак