ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2025Справа № 910/15816/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681)
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (вул. Саксаганського, буд. 96, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 35417298)
про стягнення 14 023,03 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УПСК», Позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі за текстом - ТзДВ «СК «Гардіан», Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 159,24 грн, пені - 2 162,09 грн, інфляційних втрат - 1 285,89 грн, та 3 % річних - 415,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 033/078/220042 від 09.12.2022 здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 90 026, 64 грн (частково перераховано на користь СТО, а частково зараховано в рахунок платежів за договором) за шкоду спричинену страхувальником Відповідача.
З огляду на здійснення Позивачем виплати суми страхового відшкодування у вказаному розмірі, Позивач зазначає, що він в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 108 Закону України «Про страхування» набув право вимоги до Відповідача (винної в ДТП особі) за полісом № ЕР/209838484 в межах встановлених лімітів відповідальності.
Позивач зазначає, що в досудовому порядку Відповідачем виплачено суму в меншому розмірі, що є безпідставним та свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача, що також стало підставою для нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення заявлених вимог оскільки ним у повному обсязі відшкодовано заподіяну його страхувальником шкоду у розмірі згідно консультації № 81-D/12/41 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.07.2023.
Підстави для стягнення заявленої до відшкодування суми на переконання Відповідача відсутні, а заявлені Позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позовну заяву ПрАТ «УПСК» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду приведеної у відповідність прохальної частини позову.
30.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
24.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
28.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.12.2022 між Позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 033/078/220042, згідно умов якого застраховано майнові інтереси Страхувальника пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску.
Строк дії вказаного договору згідно пункту 12: з 10.12.2022 по 09.12.2023.
29.04.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода у м. Львів за участю застрахованого автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Renault Clio, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно - правова відповідальність якого застраховано Відповідачем згідно полісу № ЕР/209838484 (ліміт майнової шкоди - 160 000грн, франшиза - 0 грн).
За наслідками зазначеної ДТП пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль - Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 .
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 15.05.2023 у справі № 464/3104/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної вище ДТП.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Страхувальник повідомив Позивача про настання ДТП та звернувся із заявою - повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на рахунок СТО згідно рахунку.
Згідно рахунку ТОВ «Віді - Стар» № СРфС-0004307 від 18.05.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 90 026, 64 грн (з ПДВ).
Згідно страхового акту № КАСКО033/214/024631/23/1 від 24.05.2023 Позивачем прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 90 026, 64 грн.
Згідно платіжної інструкції № 162222685 від 24.05.2023 Позивачем виплачено на користь СТО - ТОВ «Віді - Стар» суму страхового відшкодування в розмірі 69 074, 55 грн, а суму 20 952, 09 грн на підставі наказу № 033/214/024631/23/1/1 від 24.05.2023 утримано у якості частини несплаченого страхового платежу.
Згідно Акту виконаних робіт № СРфСА-004616 від 08.06.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 склала 79 744,49 грн. (з ПДВ).
В силу зазначеного, Позивач стверджує про перехід до нього права вимоги до винної у заподіянні шкоди особи - Відповідача в розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією (заявою) № 1592/03 від 22.06.2023 про виплату суми 90 026, 64 грн., яку Відповідачем отримано 25.06.2023.
Згідно платіжної інструкції № 187895 від 02.10.2023 Відповідачем сплачено на користь Позивача 69 585, 25 грн.
Оскільки Відповідачем виплата здійснена у меншому розмірі Позивач звернувся до Відповідача із запитом про надання розрахунків щодо суми 69 585, 25 грн.
У відповідь Відповідач листом від 06.11.2023 № 06/11/23/1 повідомив, що підставою для виплати суми 69 585, 25 грн є звіт про визначення вартості матеріального збитку.
Оскільки звіт, на який Відповідач посилався Позивачу надано не було, останній звернувся до Відповідача із адвокатським запитом надати копію звіту, на підставі якого здійснено розрахунки суми страхового відшкодування - 69 585, 25 грн.
Листом від 20.11.2023 № 20/11/23/7 Відповідачем надано копію консультації № 81-D/12/41 від 05.07.2023, яка на переконання Позивача не є належним та достатнім доказом реальної вартості ремонту пошкодженого страхувальником Відповідача автомобіля.
Наразі Позивачем заявляється до стягнення сума 10 159, 24 грн, що становить різницю між сумою 79 744,49 грн. та сумою попередньої виплаченою Відповідачем 69 585, 25 грн.
Крім того, оскільки невиплата Відповідачем суми 10 159, 24 грн розцінюється Позивачем як прострочення виконання грошового зобов'язання ним на підставі статті 36.5 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснено нарахування пені, а на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних втрат згідно наданого суду розрахунку.
Враховуючи зазначені вище доводи Відповідача, останні ґрунтуються на тому, що ним належним чином виконано зобов'язання за полісом № ЕР/209838484, а відтак нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним оскільки відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України
страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що вина водія ОСОБА_2 у заподіянні ДТП, внаслідок якої пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб встановлена в судовому порядку, а Позивачем відшкодовано суму страхового відшкодування в розмірі 90 026, 64 грн, суд погоджується з доводами Позивача що до нього перейшло право вимоги до страховика винної особи (Відповідача) в межах визначених полісом № ЕР/209838484 лімітів.
Відповідно до пунктів 36.1 та 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування або ж відмовити у такі виплаті.
Враховуючи те, що заяву на виплату страхового відшкодування (претензія від 22.06.2023 № 1592/03) Відповідач отримав 25.06.2023 то відповідно сума страхового відшкодування ним мала б бути виплачена у строк до 24.09.2023 (включно).
Сума в розмірі 69 585, 25 грн виплачена Відповідачем згідно платіжної інструкції № 187895 від 02.10.2023, тобто з прострочення визначеного вище судом строку, про що і зазначає Позивач.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Суд зазначає, що зарахування суми 20 952, 09 грн у якості платежу за договором добровільного страхування здійснено з урахування визначеної вартості ремонту пошкодженого автомобіля згідно рахунку № СРфС-0004307 від 18.05.2023, тобто з урахуванням ПДВ.
Так, у випадку повної оплати Страхувальником платежів за договором добровільного страхування Позивачем було б здійснено виплату на користь СТО у повному обсязі, тобто в розмірі 90 026, 64 грн.
В силу зазначеного, вирахування ПДВ наразі не може бути застосовано судом оскільки фактично як такої виплати на користь потерпілої особи не було, а відбулося зарахування суми, а Позивачем внаслідок шкоди заподіяної страхувальником Відповідача ДТП понесено витрат на суму 90 026, 64 грн.
Водночас, враховуючи, що правовідносини Позивача та його страхувальника не є предметом спору у даній справі, а наразі судом розглядається питання правомірності заявлених Позивачем вимог до Відповідача в порядку регресу, суд зазначає, що згідно Акту виконаних робіт від 08.06.2023 вартість виконаних ремонтних робіт пошкодженого автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 становить 79 744, 49 грн. (з урахування ПДВ).
Відтак, в силу викладеного вартість відновлювального ремонту Позивачем підтверджено належними доказами, а тому, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача суми 10 159, 24 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
В силу положень пункту 7.38 та 7. 39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) судом не вбачається підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу при здійсненні розрахунку.
Крім того, суд звертає увагу Відповідача, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 та від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Суд звертає увагу сторін, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Так, здійснення Відповідачем виплати на підставі консультації № 81-D/12/41 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.07.2023 є попереднім, не остаточним та, в даному випадку, недостатнім доказом, оскільки Позивачем до матеріалів справи надано докази реального та фактичного понесення витрат на ремонт - Акт виконаних робіт № СРфСА-004616 від 08.06.2023.
У постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17 Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня
Відповідно до частини 1 та 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.09.2023 (як визначено Позивачем) на суму 79 744, 49 грн до 01.10.2023 (оскільки оплата Відповідачем здійснена 02.10.2023) та на суму 10 159, 24 з 03.10.2023 (оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог).
Судом здійснено перерахунок нарахованих Позивачем сум за прострочення виконання грошового зобов'язання із врахуванням зазначених вище висновків у зв'язку з чим вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 074, 70 грн - пені, 409, 27 грн - 3 % річних та 1 285, 89 грн - інфляційні втрати.
Що стосується питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн Позивачем до матеріалів справи надано наступні копії документів:
- договір № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2024, пунктом 4.3 якого визначено, що для визначення суми гонорару сторонами складається Акт про надання правової (правничої) допомоги;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1345 від 02.04.2002;
- ордер серії АА № 1520085 від 19.12.2024;
- акт про надання правничої допомоги від 19.12.2024 на суму 6 000 грн, який підписано сторонами без зауважень та претензій;
- платіжна інструкція № 162228407 від 19.12.2024 на суму 6 000 грн.
З огляду на викладене вище, враховуючи надані Позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, погодження їх сторонами у фіксованому розмірі, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати відповідають критерію розумності, є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи, а також є такими, що фактично понесені стороною у зв'язку з чим підлягають відшкодуванню Відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.
Заперечення Відповідача щодо заявлених до відшкодування витрат є суто формальними та не містять конкретних підстав для їх зменшення згідно частини 4 статті 126 ГПК України.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що Позивачем виплачено суму страхового відшкодування за шкоду спричинену страхувальником Відповідача та з огляду на перехід до Позивача права вимоги до Відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині суми основного боргу, нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними в силу чого позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (вул. Саксаганського, буд. 96, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681) основний борг - 10 159 (десять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн 24 коп, пеню - 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн 70 коп., інфляційні втрати - 1 285 (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) грн 89 коп, та 3 % річних - 409 (чотириста дев'ять) грн 27 коп, витрати на професійну правничу допомогу - 5 959 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 81 коп та судовий збір - 3 007 (три тисячі сім) грн 72 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 10.03.2025
Суддя Антон ПУКАС