ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2024Справа № 910/7919/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старвойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" площа Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88000
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112
про стягнення 7 000 587,78 грн.
Представники сторін:
від позивача: Боднар А. М., Фартушок Т.І. (в режимі відеоконференції)
від відповідача : не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 7 000 587,78 грн, а саме 6 786 120,95 грн основного боргу, 86 413,70 грн процентів річних, 128 053,13 грн втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2700264 від 10.03.2022 в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.08.2024.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 та від 25.09.2024 заяви представника позивача про участь у судових засіданнях у справі № 910/7919/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Судом встановлено, що від відповідача 17.07.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від 17.07.2024 року на позовну заяву, з доказами надсилання іншій стороні, в якому відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, значне зменшення його доходів, дефіцит обігових коштів, через що за оперативними даними станом на час подання відзиву кредиторська заборгованість Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення сягає близько 95 мільйонів гривень проти 1,6 мільйона гривень на початок військової агресії. Поточна заборгованість Концерну РРТ перед енергопостачальними організаціями складає близько 83 мільйона гривень. Шкода завдана підприємству від початку воєнної агресії в наслідок знищення та пошкодження обладнання оцінюється фахівцями в 600 млн. грн. Отже, відповідача просить врахувати відзив на позовну заяву при прийнятті рішення по справі.
Окрім цього, 19.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив від 19.07.2024, з доданими доказами надсилання її копії на адресу відповідача, в якій позивач зазначає, що нестача коштів у відповідача не може бути причиною не здійснення оплати вартості електричної енергії, що фактично була спожита та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7919/24 та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2024.
Також судом повідомлено, що 24.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення від 20.09.2024, з доказами направлення відповідачу, відповідно до яких позивач звертає увагу суду, що відсутність підписаних споживачем актів прийняття-передавання товарної продукції за період липень та серпень 2023 року, лютий 2024 року обумовлено тим, що за вказані періоди акти прийняття-передавання товарної продукції передавались відповідачу на підпис, але повернуті ним не були. Поряд з цим, у сторін - постачальника і споживач відсутній конфлікт з приводу кількості та вартості поставленої електричної енергії, у тому числі за вищезазначені періоди. Також, на думку позивача, відповідач, подавши відзив у даній справі, жодним чином не оспорює отримання електричної енергії від ТОВ "Закарпаттяенергозбут" за періоди липень 2023 року - квітень 2024 року, заборгованість за які є предметом розгляду у цій справі.
В подальшому, 25.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 24.09.2024 про долучення доказів, з доданими доказами надсилання іншій стороні, в якому Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення повідомляє суд, що в серпні - вересні 2024 року ним було сплачено позивачу частину основного боргу у сумі 1 786 120,95 грн. та станом на 24.09.2024 заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 5 000 000,00 грн. На підставі вищевикладеного просить суд долучити до матеріалів справи №910/7919/24 докази сплати частини заборгованості в сумі 1 786 120,95 грн., вирішити питання розподілу судових витрат.
Вищевказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
У підготовчому засіданні 08.08.2024 уповноважений представник позивача брав участь в режимі відеоконференції.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання 08.08.2024 не з'явився.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Про дату, час судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України відповідач повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 02.07.2024 про відкриття провадження у справі № 910/7919/24 до електронного кабінету останнього, факт отримання якої 02.07.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету концерну.
Про поважні причини неявки в судове засідання 08.08.2024 представника відповідача суд не повідомлено.
У судове засідання з розгляду справи по суті 25.09.2024 року з'явились уповноважені представники позивача, які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Про дату, час судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України відповідач повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 08.08.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/7919/24 до розгляду по суті до електронного кабінету останнього, факт отримання якої 03.09.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету концерну.
В свою чергу суд наголошує, що відкладення розгляду справи або оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не забезпечено явку представника в судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи 25.09.2024 виключно за наявними матеріалами та уповноваженого представника відповідача.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.09.2024 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача 2, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За визначенням Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (позивач у справі) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429.
Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), згідно п.п. 1.1.1 яких учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.1.1 Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 2 Правил зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
У відповідності до пункту 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з елетропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між елетропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним елетропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Наведене узгоджується з умовами пунктом 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (пункт 3.2.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10.03.2022 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Закарпатською філею РРТ (споживач за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №2700264 (далі - Договір) відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 Договору).
У Заявах-приєднаннях до умов договору постачання електричної енергії споживачу, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, зазначені адреси об'єктів та ЕІС-код точок комерційного обліку, а також вказано, що оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії, є ПАТ «Закарпаттяенергозбут».
Розділами 3 - 13 Договору сторони узгодили умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов'язки споживача та постачальника, порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії, відповідальність сторін, порядок зміни електропостачальника, порядок розв'язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.
Додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу є Комерційна пропозиція №5/1 «вільна-індивідуальна» постачальника електричної енергії ТОВ «Закарпаттяенергозбут» (далі - Комерційна пропозиція), якою сторони узгодили ціну на електричну енергію, оператора системи розподілу/передачі електричної енергії та територію, на якій пропонується відповідна комерційна пропозиція, спосіб та порядок оплати електричної енергії, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, спосіб та порядок оплати послуг з розподілу електричної енергії, розмір пені, штраф за дострокове припинення дії договору, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами пункту 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією.
Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеною споживачем у заяві-приєднанні, та/або сплати рахунку (квитанції) постачальника.
Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
Відповідно до пунктів «Строк дії договору та умови пролонгації» Комерційної пропозиції договір на умовах даної Комерційної пропозиції:
- для споживачів, у яких є чинний Договір про постачання електричної енергії споживачу, постачання електричної енергії на умовах даної комерційної пропозиції здійснюється з 01 квітня 2022 року; для інших споживачів Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання постачальником заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій повідомляється про обрання Комерційної пропозиції «Вільна», якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції; договір укладається на строк з « 01» квітня 2022 року до « 30» червня 2022 року (не менше 3 місяці). Договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, що передбачені договором, якщо за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов; договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим договором, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості за договором, включаючи штрафні санкції. Інформація про зміни даної комерційної пропозиції буде направлятись на електронну пошту споживача.
- для споживачів, у яких є чинний Договір про постачання електричної енергії споживачу, постачання електричної енергії на умовах даної комерційної пропозиції здійснюється з 08.09.2022 року; для інших споживачів Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання постачальником заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій повідомляється про обрання Комерційної пропозиції «Вільна», якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції; договір укладається на строк з 08.09.2022 року до 08.12.2022 року (не менше 3 місяці). Договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, що передбачені договором, якщо за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов; договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим договором, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості за договором, включаючи штрафні санкції. Інформація про зміни даної комерційної пропозиції буде направлятись на електронну пошту споживача.
В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №2700264 від 10.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, якою викладено у новій редакції преамбулу Договору №2700264 від 10.03.2022 та Додаткову угоду б/н до Договору №2700264 від 10.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, якою було викладено у новій редакції пункт 14 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».
Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір, Додаткові угоди та Комерційні пропозиції підписані представниками споживача та постачальника, а також скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.4 Договору постачальник за цим договором не має право вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За змістом пункту 4.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Так, відповідно до умов пунктів 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Згідно з пунктом 5.11 Договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів згідно виставленими постачальником рахунками.
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Організація комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку здійснюється у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311.
Відповідно до пункту 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Згідно з пунктом 12.4.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії з дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО з ведення реєстрів точок комерційного обліку (ТКО), адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії
З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПАТ "Закарпаттяобленерго" є оператором системи розподілу у Закарпатській області та здійснює ліцензійну діяльність щодо розподілу (передачі) електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року №1411.
Отже, ПАТ " Закарпаттяобленерго" як оператор системи розподілу виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії у Закарпатській області.
Так, на підтвердження постачання обсягів електричної енергії за період липень 2023 року - квітень 2024 року позивачем до матеріалів справи долучено лист №154-25/4927 від 19.06.2024 року ПАТ «Закарпаттяобленерго» як оператора системи розподілу, відповідно до якого підтверджено обсяг споживання відповідачем розподіленої електричної енергії за період липень 2023 року - квітень 2024 року у загальному розмірі 1 000 253 кВт/год, яку йому поставив позивач.
При цьому, будь - яких доказів на спростування факту обсягів поставленої позивачем та отриманої відповідачем електроенергії та її вартості відповідачем як споживачем суду не надано.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов Договору за період липень 2023 - квітень 2024 позивач здійснив поставку відповідачу електричної енергії у загальній кількості 1 000 253 кВт/год (за липень 2023 року - 91 873 кВт/год, за серпень 2023 року - 105 976 кВт/год, за вересень 2023 року - 84 703 кВт/год, за жовтень 2023 року - 93 657 кВт/год, за листопад 2023 року - 108 686 кВт/год, за грудень 2023 року - 121 752 кВт/год, за січень 2024 року - 125 941 кВт/год, за лютий 2024 року - 100 967 кВт/год, за березень 2024 року - 109 240 кВт/год, за квітень 2024 року - 57 458 кВт/год) на загальну суму 7 432 093,56 грн. (за липень 2023 року - 650 981,57 грн., за серпень 2023 року - 820 779,05 грн., за вересень 2023 року - 626 998,43 грн., за жовтень 2023 року - 711 489,43 грн., за листопад 2023 року - 862 742,47 грн., за грудень 2023 року - 912 996,27 грн., за січень 2024 року - 956 091,22 грн., за лютий 2024 року - 718 249,76 грн., за березень 2024 року - 757 106,61 грн., за квітень 2024 року - 414 658,75 грн.).
Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно пункту «Термін надання рахунку» Комерційної пропозиції рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається споживачу до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим одним із таких способів:
- електронною поштою, вказаною в заяві-приєднанні;
- факсимільним зв'язком;
- через особистий кабінет на сайті постачальника;
- у відповідних структурних підрозділах постачальника;
- поштовим зв'язком;
- через систему електронного електрообігу M.E.Doc;
та вважається врученим належним чином незалежно від способу отримання.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
У пункті «Порядок оплати» Комерційної пропозиції визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановим платежем до 15 числа розрахункового місяця, - у розмірі 50% вартості замовленого обсягу споживання електроенергії на розрахунковий період.
На підставі отриманих даних комерційного обліку, після закінчення розрахункового періоду постачальник, з урахуванням суми здійсненої споживачем попередньої (планові платежі) оплати, проводить коригування обсягів оплати, що була здійснена споживачем за розрахунковий період, та формує споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у такому розрахунковому періоді, з відображенням проведеного перерахунку (зменшенням платежу на суму здійсненної попередньої (планові платежі) оплати).Якщо обсяг фактично спожитої електричної енергії виявиться більшим ніж прогнозований, різниця між сумою попередньої (планові платежі) оплати та вартості фактично спожитої електричної енергії має бути сплачена споживачем протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку за фактично спожиту електричну енергію або самостійно сформованим платіжним документом.
Пунктом 5.5 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
За умовами п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.
Як свідчать матеріали справи, позивачем сформовано рахунки за період липень 2023 року - квітень 2024 року, а саме: рахунок №2700264 від 01.08.2023 на суму 650 981,57 грн., рахунок №2700264 від 01.09.2023 на суму 820 779,05 грн., рахунок №2700264 від 01.10.2023 на суму 626 998,43 грн., рахунок №2700264 від 01.11.2023 на суму 711 489,43 грн., рахунок №2700264 від 01.12.2023 на суму 862 742,47 грн., рахунок №2700264 від 01.01.2024 на суму 912 996,27 грн., рахунок №2700264 від 01.02.2024 на суму 956 091,22 грн., рахунок №2700264 від 01.03.2024 на суму 718 249,76 грн., рахунок №2700264 від 01.04.2024 на суму 757 106,61 грн., рахунок №2700264 від 01.05.2024 на суму 414 658,75 грн. за фактичне споживання електроенергії в обсязі 1 000 253 кВт/год, копії яких наявні в матеріалах справи.
Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за період липень 2023 року - квітень 2024 року у загальному розмірі 1 000 253 кВт/год, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об'єктах споживача (відповідача) та її вартості згідно вказаних рахунків, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних рахунках, з боку споживача не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» як постачальником виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в рахунках за електричну енергію, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно приписів пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 6.2 Договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
В свою чергу, за умовами пункту 7.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити поставлену йому електричну енергію згідно вищезазначених рахунків на оплату на загальну суму 7 432 093,56 грн.
Наразі, враховуючи вищевикладене, в силу приписів статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 530 Цивільного кодексу України, умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок згідно виставлених рахунків за фактичним обсягом споживання електричної енергії у квітні, травні, липні 2023 року щомісяця не пізніше ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, в порушення зазначених умов Договору та Комерційної пропозиції відповідачем оплата фактично спожитої електричної енергії за період липень 2023 року - квітень 2024 року була здійснена лише частково у загальній сумі 645 972,61 грн., що підтверджується відповідною випискою банку, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором за вказаний період становить 6 786 120,95 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» як постачальнику електричної енергії грошових коштів в сумі 6 786 120,95 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2700264 від 10 березня 2022 року суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент звернення до суду з позовною заявою і відкриття провадження у справі №910/7919/24 доказів оплати за спожиту електроенергію у сумі 6 786 120,95 грн. відповідачем суду не надано, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини.
В свою чергу, шляхом подання через канцелярію суду клопотання про долучення доказів від 24.09.2024 року відповідачем було повідомлено суд про здійснення Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення часткової оплати у серпні-вересні 2024 року за спірним Договором в сумі 1 786 120,95 грн., на підтвердження чого надано роздруківки платіжних інструкцій № 1387 від 22.08.2024 року на суму 200 00,00 грн., №1614 від 20 вересня 2024 року на суму 200 000,00 грн., №1682 від 23 вересня 2024 року на суму 1 386 120,95 грн. з посиланням в призначенні платежу на реквізити Договору № 2700264 від 10.03.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
В свою чергу, на час розгляду спору по суті заперечень щодо здійсненої відповідачем оплати основної заборгованості в сумі 1 786 120,95 грн. та/або її розміру, а також можливості закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог з боку позивача до суду не надходило.
У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до моменту звернення до суду з позовною заявою, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено на користь позивача 1 786 120,95 грн., отже заборгованість за спожиту електроенергію у вказаній сумі, яка, зокрема, є підставою для звернення з даним позовом до суду, була погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві відповідної суми після звернення до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі № 910/7919/24 ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 року, що також позивачем не заперечувалось, відповідно, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення 1 786 120,95 грн. основного боргу відсутній.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що сплата грошових коштів здійснена відповідачем після звернення до суду з даним позовом та на момент розгляду справи по суті предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 1 786 120,95 грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також звертає увагу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати спожитої електричної енергії, враховуючи здійснення часткової оплати в сумі 1 786 120,95 грн. грн., відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену електроенергію за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000 000,00 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 86 413,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 128 053,13 грн., нарахованих за період з 21.09.2023 року по 18.06.2024 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог в частині нарахованих процентів річних та втрат від інфляції або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 128 053,13 грн. інфляційних нарахувань.
Поряд із цим, оскільки за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем процентів річних судом встановлено, що їх розмір з урахуванням визначених судом періодів прострочення, становить 86 139,60 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі, встановленій судом, а саме 86 139,60 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, зважаючи на сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 1 786 120,95 грн., у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині закрито, суд доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Отже, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір вимог відповідачем не було сплачено в добровільному порядку.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1.Провадження в частині стягнення 1 786 120,95 грн. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2.Позовні вимоги задовольнити частково.
3.Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (площа Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88000; код ЄДРПОУ 41999833) 5 000 000,00 грн. основного боргу, 86 139,60 грн. процентів річних, 128 053,13 грн. втрат від інфляції та 105 004,71 грн. витрат по сплаті судового збору.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон