номер провадження справи 22/15/25
11.03.2025 Справа № 908/3395/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В.,
розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3395/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Релігійної громади Української православної церкви при Храмі на ім'я Святого Благовірного князя Олександра Невського (вул. Олександра Невського, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Запорізької єпархії Української православної церкви (вул. Кияшка, буд. 26, м. Запоріжжя, 69015)
про стягнення 54 676,12 грн.
27.12.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 125/3/2-18898 від 26.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» до відповідача: Релігійної громади Української православної церкви при Храмі на ім'я Святого Благовірного князя Олександра Невського про стягнення 35664,07 грн. основного боргу, 7441,19 грн. пені, 2457,48 грн. 3% річних, 9113,38 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 24.12.2021 № 6803/21-РО-Т постачання природного газу.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3395/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 02.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
13.01.2025 до суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява вих. № б/н від 13.01.2025 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3395/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Запорізької єпархії Української православної церкви.
Вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та третьої особи 20.01.2025, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням відповідача є: вул. Олександра Невського, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області тимчасово окупована російською федерацією.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведені приписи законодавства, відсутність у відповідача електронного кабінету, суд відповідача про судовий розгляд справи повідомив через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 27.01.2025.
Ухвала про відкриття провадження у справі, що надсилалася на електронну пошту відповідача не була доставлена (повідомлення про помилку). Телефонограма щодо судового розгляду справи передана відповідачу не була в зв'язку з відсутністю телефонного зв'язку з абонентом відключений телефон).
Відзив на позовну заяву від відповідача та письмове пояснення щодо позову від третьої особи до суду не надійшли.
Предметом позову в цій справі, згідно позовної заяви, є стягнення з відповідача 35664,07 грн. основного боргу, що виник за договором від 24.12.2021 № 6803/21-РО-Т постачання природного газу, 7441,19 грн. пені, 2457,48 грн. 3% річних, 9113,38 грн. інфляційних втрат.
Заборгованість за договором від 24.12.2021 № 6803/21-РО-Т постачання природного газу виникла за період з січня по квітень, з червня по липень 2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області тимчасово окупована російською федерацією з 25.02.2022.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, як на час укладення договору від 24.12.2021 № 6803/21-РО-Т постачання природного газу, так і на теперішній час адресою місцезнаходження та податковою адресою Релігійної громади Української православної церкви при Храмі на ім'я Святого Благовірного князя Олександра Невського є: вул. Олександра Невського, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312, тобто з 25.02.2022 тимчасово окупована територія України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014. Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації), починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
За статтею 2, цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 3, для цілей Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
За частиною третьою статті 4 цього ж Закону, в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України;
Частиною другою статті 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Відтак, предметом дослідження в цій справі є факт постачання позивачем та споживання в спірний період саме відповідачем природного газу на об'єктах, що розташовані на тимчасово окупованій території: м. Пологи Запорізької області.
При цьому, відповідно ч. 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
07.03.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 910/9680/23, в якій колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду виснувала, що з огляду на те, що місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області, загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022, то в силу положень ч. 2 ст. 13 і ч. 2 ст. 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю), подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.
Як встановлено судом, ухвалою від 27.03.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 908/1162/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передача справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Отже, зі змісту ухвали Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 908/1162/23 вбачається, що наразі на вирішенні об'єднаної палати Верховного Суду знаходиться питання щодо правової позиції по застосуванню положень статей 13 та 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» стосовно їх застосування до територій, окупованих після 24.02.2024.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі № 908/1162/23, справу № 908/1162/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Як вказано в цій ухвалі, у цій справі постало питання про те, як визначати території, на які поширюється правовий режим, передбачений частиною другою статті 13 та частиною другою статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та щодо наслідків порушення цієї заборони для кожної зі сторін спірних правовідносин. За даним ЄДРСР (пошук здійснювався за контекстом "лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків", витяг вислову з абзацу першого частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") у судах господарської юрисдикції нараховується 213 справ, предметом дослідження яких є факт постачання однією стороною та споживання іншою природного газу, тепло-, електроенергії на об'єктах, що розташовані на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України, та нарахування оплати за такі послуги. У переважної більшості справ провадження зупинено до закінчення перегляду об'єднаною палатою справи № 908/1162/23. В іншому контексті пошуку "Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями" (абзац 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") ЄДРСР надав інформацію щодо 104 справ, у більшої частини з яких провадження також зупинено до розгляду об'єднаною палатою справи № 908/1162/23. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.
Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, стосовно якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність треба також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Таким чином, вирішення Верховним Судом у справі № 908/1162/23 питання щодо територій, на які поширюються норми статей 13 та 131 Закону № 1207-VII, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).
З огляду на те, що у справі № 908/1162/23 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/3395/24, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 908/3395/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі № 908/3395/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/3395/24, у п'ятиденний строк із дня їх усунення.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України. Повний текст ухвали складений та підписаний 11.03.2025.
Суддя О.В. Ярешко