вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/23/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ,
про стягнення заборгованості за надані послуги згідно разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом,
без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) через систему “Електронний суд» звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_2 ) заборгованості в розмірі 41384,34 грн за надані послуги з перевезення відповідно до умов разового договору заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 17.01.2025 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без руху. Встановлено позивачу - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали відповідачу роз'яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною третьою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно приписів частини п'ятої статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи “Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа “Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей №6225108 і №6225135, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» від 14.01.2025 встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідач - ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) немає зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Такі ж відомості про відсутність станом на день ухвалення рішення у відповідача - ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС встановлені з відповіді № 7848824 від 10.03.2025, сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд».
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали суду від 29.01.2025 про відкриття провадження скерована позивачу 30.01.2025 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 30.01.2025 про доставку позивачу електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ухвала суду від 29.01.2025 про відкриття провадження направлена ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601107007834 від 30.01.2025 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_3 .
17.02.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №0601107007834 від 30.01.2025, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 29.01.2025 про відкриття провадження у справі, причина повернення - “за закінченням терміну зберігання».
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду справи; приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а тому суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов разового договору заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/08 від 12.08.2024, за умовами якого сторони погодили порядок та умови надання ФОП ОСОБА_1 (у договорі - перевізник) для ФОП ОСОБА_2 (у договорі - експедитор) послуг з перевезення вантажу за маршрутом: м.Мюнхен (Німеччина) м/п Угринів (Україна) с.Мізоч, Рівненська область. Зазначеним договором визначено дату розвантаження 26.08.2024, погоджено вартість перевезення 900 євро та інші умови договору.
Оскільки позивачем (перевізником) були надані послуги з перевезення вантажу згідно разового договору заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/08 від 12.08.2024, які всупереч умов договору не були оплачені відповідачем (експедитором), незважаючи також на направлену відповідачу претензію про сплату коштів від 15.11.2024 (до якої були долучені примірники міжнародної товарно - транспортної накладної SK 134 від 21.08.2024 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 23.08.2024), ФОП ОСОБА_1 просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість з оплати за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортним відповідно до умов договору в розмірі 41384,34 грн (вартість 900 євро станом на 23.08.2024 відповідно до курсу Національного банку України).
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Між відповідачем у справі - ФОП ОСОБА_2 як експедитором та позивачем - ФОП ОСОБА_1 як перевізником було укладено разовий договір - заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 (далі - договір), умовами якого передбачено таке:
- адресу завантаження: ТОВ AIR-WOLF Санітарно - гігієнічна техніка Унтерхахінгер Штрассе 75, D-81737, Мюнхен);
- адресу розвантаження: Мізоч Рівненська область;
- вантаж: згідно CMR;
- автомобіль водій: BC2065TЕ;
- кількість: згідно CMR;
- митний перехід: Угринів;
- митні процедури (розмитнення): відповідно CMR;
- вартість перевезення однією одиницею транспортного засобу (від відправника до одержувача) - 900 євро, 20 днів по оригіналам документів;
- додаткові відомості: відсутні;
- дата завантаження транспортного засобу: з 14.08.2024;
- кількість транспортних засобів (одиниця транспортного засобу): 1;
- дата розвантаження транспортного засобу: 26.08.2024.
У договорі сторони узгодили такі обов'язки перевізника:
- забезпечити подачу під час завантаження придатний до перевезення і технічно справний транспорт;
- прослідкувати за правильністю завантаження, розміщення та кріплення вантажу в транспортному засобі;
- нести повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його до перевезення та до моменту вручення його вантажоодержувачу в розмірі повної вартості вантажу;
- підпис водія на ТТН підтверджує згоду водія з вагою та розподілом ваги вантажу по осям транспортного засобу.
У договорі сторони узгодили такі обов'язки експедитора:
- пред'явити вантаж, а саме: підготувати вантаж для завантаження та перевезення (затарити, погрупувати по вантажоодержувачах, підготувати супровідні документи, а також перепустки на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажів, тощо); вантаж, пред'явлений у нетранспортабельному стані, вважається не пред'явленим до перевезення;
- забезпечити водію транспортного засобу експедитора можливість контролювати процес завантаження/ розвантаження вантажів;
- вантажовідправник за вимогою водія зобов'язаний змінити неправильне розміщення та кріплення вантажу.
У договорі сторони узгодили також інші умови:
- в разі виявлення недостачі, ушкодження або зіпсування вантажу під час його перевезення, сторони складають акт у встановленій формі, завдання шкоди вантажу, в якому зазначається з вини кого, була завдана така шкода; акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж і представником замовника або вантажоодержувача, при відмові від складання акта якою - небуть із сторін, він складається іншою стороною при участі працівника компетентної сторони; про складання акта робиться відмітка на зворотному боці товарно - транспортної.
У долученій позивачем до позовної заяви копії разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 наявні підписи позивача і відповідача та відтиски печатки ФОП ОСОБА_1 як перевізника та ФОП ОСОБА_2 як експедитора.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов разового договору - заявки надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 41384,34 грн.
Надання таких послуг перевезення згідно умов разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 підтверджено долученою до позовної заяви копією міжнародної товарно-транспортної накладної SK 134 та її офіційним перекладом зі словацької на українську мову, у якій зазначені такі відомості: про відправника - SK 2024086251, “ЕУРОПОСМ с.р.о.», вул. Замоцка, 30, 81101, м. Братислава, Словацька Республіка; відомості про одержувача - ТОВ “МеталКрафт», вул. Острозька, 33а, 35740, смт. Мізоч, Україна; місце розвантаження вантажу - місце Мізоч, Україна; місце та дата навантаження вантажу - місце м.Мюнхен, країна - Німеччина, 21.08.2024; відомості про вагу брутто - 1080 кг; найменування вантажу - РХ вироби з дроту - відро для сміття мале 250 шт, відро для сміття велике 250 шт; зазначена інформація про реєстраційні номерні знаки транспортного засобу/тягача перевізника BC2065ET, інформація про реєстраційні номерні знаки причіпа/напівпричіпа НОМЕР_3 ; зазначено про оформлення документа у місті Пряшів, дата оформлення - 21.08.2024; на накладній наявний відтиск штампу « 04289, під митним контролем, 23.08.2024».
У міжнародній товарно-транспортній накладній SK 134 у графах 16 і 23 зазначені відомості про перевізника ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , його місцезнаходження - АДРЕСА_1 , наявні відтиски штампів перевізника.
У графі 24 «Товар отримано дата» міжнародної товарно - транспортної накладної SK 134 наявні рукописний підпис та відтиск печатки ТОВ “МеталКрафт», що свідчить про отримання вантажу.
Отже, факт завантаження 21.08.2024 означеного вище вантажу в місті Мюнхен, Німеччина, перевезення вантажу автомобілем з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 згідно разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024, подальше отримання (розвантаження) вантажу в селищі Мізоч Рівненської області, отримання/прийняття вантажу вантажоодержувачем - ТОВ «Металкрафт» без жодних претензій підтверджується товарно - транспортною накладною SK 134 від 21.08.2024.
Враховуючи умови разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 щодо оплати послуг перевезення (від відправника до одержувача) - у розмірі 900 євро впродовж 20 днів згідно оригіналів документів, позивач 23.08.2024 склав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №16, згідно з яким експедитор ФОП ОСОБА_2 , з одного боку, і перевізник ФОП ОСОБА_1 , з іншого боку, склали цей акт про те, що на підставі заявки №12/08 від 12.08.2024 перевізником виконані такі роботи (надані такі послуги): транспортні міжнародні перевезення: Мюнхен (Німеччина) - м/п Угринів (Україна) - Мізоч (Рівненська область, Україна); відомості про реєстраційні номерні знаки транспортного засобу/тягача перевізника BC2065TЕ; відомості про причіп/ напівпричіп: НОМЕР_3 ; водій ОСОБА_3 . Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 23.08.2024 зазначена ціна таких послуг перевезення у сумі 41384,34 грн. Акт підписаний від перевізника - ФОП ОСОБА_1 , наявний відтиск його печатки, у тому числі в графі «Затверджую», також зазначені банківські реквізити розрахункового рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк». У той же час у графі «Від експедитора ___ Подгорський В.В.» та у графі «Затверджую ФОП ОСОБА_2 » підписи та відтиски печаток відсутні.
З матеріалів справи встановлено, що 19.11.2024 ФОП ОСОБА_1 направив цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого поштового відправлення про вручення №8030000072031 по адресу ФОП ОСОБА_2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_4 заяву-претензію щодо виконання договору-заявки про перевезення від 15.11.2024, у якій повідомив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 щодо оплати послуг перевезення; повідомив про неодноразове направлення відповідачу примірників актів виконаних робіт (наданих послуг) з банківськими реквізитами позивача та про відмову відповідача отримувати такі попередні поштові відправлення. Долучивши до листа-претензії від 15.11.2024 міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) SK 134 від 21.08.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 23.08.2024, рахунок-фактуру №20 від 23.08.2024 та роздруківку стосовно попередніх поштових відправлень, що адресувалися ФОП ОСОБА_2 , у листі-претензії позивач зазначив про свою вимогу у семиденний термін з дня отримання листа сплатити кошти у розмірі 41384,34 грн за реквізитами, вказаними в акті здачі-приймання робіт (надання послуг). Одночасно у листі-претензії позивач повідомив, що у випадку незадоволення такої вимоги він звернеться в суд про стягнення з відповідача означених коштів, а також інфляційних втрат, трьох відсотків річних та господарських санкцій.
Згідно тверджень позивача, на час його звернення в суд із позовною заявою, відповідач, отримавши 21.11.2024 заяву - претензію від 15.11.2024, не повідомив про результати її розгляду та не сплатив заборгованість за договором за надані послуги перевезення.
Відповідачем жодних заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог не було надано.
Отже, предметом позову в даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 41384,34 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Оцінивши подані позивачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).
За змістом частин першої та п'ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Частини 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 908 Цивільного кодексу України та 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України та статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України і частини 3 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
У частині четвертій статті 306 ГК України, яка регламентує перевезення вантажів як виду господарської діяльності, зазначено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно зі статтею 1 цього Закону транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, оскільки це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо) і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Крім того, з аналізу частини першої статті 929 ЦК України випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.
У відповідності з частиною другою статті 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
За встановленими обставинами справи, долучена позивачем до позовної заяви копія разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024, у якій наявні підписи та відтиски печаток ФОП ОСОБА_1 як перевізника та ФОП ОСОБА_2 , як експедитора, підтверджує укладення між сторонами договору перевезення, за умовами якого позивач як перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу і доставити його до пункту призначення, а відповідач як експедитор зобов'язався здійснити оплату таких послуг перевезення на умовах договору (заявки).
Як встановлено судом вище, умовами укладеного між сторонами разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 передбачена вартість перевезення однією одиницею транспортного засобу (від відправника до одержувача) у сумі 900 євро і така оплата мала бути здійснена експедитором протягом 20 днів «по оригіналам документів», тобто після отримання оригіналів документів щодо перевезення вантажу.
Надання послуг перевезення згідно умов разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 підтверджено долученою до позовної заяви копією міжнародної товарно-транспортної накладної SK 134 та її офіційним перекладом зі словацької на українську мову, у якій зазначені відомості про відправника - «ЕУРОПОСМ с.р.о», про одержувача - ТОВ “МеталКрафт», відомості про перевізника - ФОП ОСОБА_1 та його транспортні засоби, місце розвантаження вантажу - Мізоч, Україна; місце та дата навантаження вантажу - місто м.Мюнхен, Німеччина, 21.08.2024; відомості про вантаж та його отримання ТОВ “МеталКрафт».
Отже, факт завантаження 21.08.2024 означеного вище вантажу в місті Мюнхен, Німеччина, перевезення вантажу автомобілем з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 згідно разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024, подальше отримання (розвантаження) вантажу в селищі Мізоч Рівненської області, отримання/прийняття вантажу вантажоодержувачем - ТОВ «Металкрафт» без жодних претензій підтверджується товарно - транспортною накладною SK 134 від 21.08.2024.
Враховуючи умови разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 щодо оплати послуг перевезення (від відправника до одержувача) - у розмірі 900 євро впродовж 20 днів згідно оригіналів документів, ФОП ОСОБА_1 19.11.2024 направив цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого поштового відправлення про вручення №8030000072031 по адресу ФОП ОСОБА_2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_4 заяву-претензію щодо виконання договору-заявки про перевезення від 15.11.2024, у якій повідомив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором - заявкою №12/08 від 12.08.2024 щодо оплати послуг перевезення, і до якої долучив міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) SK 134 від 21.08.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 23.08.2024, рахунок-фактуру №20 від 23.08.2024, якими підтверджувалося надання позивачем послуг перевезення згідно договору, а також повідомив про необхідність оплати таких послуг у сумі 41384,34 грн (що є еквівалентом 900 євро станом на день складання акту здачі - приймання робіт (надання послуг)).
Відомості про направлення 19.11.2024 ФОП ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого поштового відправлення про вручення №8030000072031 по адресу ФОП ОСОБА_2 заяви-претензії щодо виконання договору-заявки про перевезення від 15.11.2024, долучення до листа вказаних вище документів, а також отримання 21.11.2024 ФОП ОСОБА_2 таких документів підтверджено дослідженими судом заявою-претензією, описом вкладення у цінний лист, рекомендованим повідомленням про вручення 21.11.2024 поштового відправлення №8030000072031 від 19.11.2024, трекінгом відстеження з сайту «Укрпошта» рекомендованого поштового відправлення №8030000072031 від 19.11.2024.
Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, оскільки дослідженими судом доказами підтверджено надання згідно умов разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 ФОП ОСОБА_1 послуг перевезення відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної SK 134 від 21.08.2024; оскільки згідно разового договору - заявки №12/08 від 12.08.2024 передбачено сплату відповідачем як експедитором послуг перевезення у розмірі 900 євро протягом 20 днів після отримання документів, які підтверджують надання послуг перевезення за договором, а такі документи відповідач отримав 21.11.2024 згідно заяви-претензії щодо виконання договору-заявки про перевезення від 15.11.2024; враховуючи, що строк сплати коштів за договором настав, а тому такі обставини справи, які підтверджені наявними у справі доказами, свідчать про обгрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 41384,34 грн з оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортним відповідно до умов договору.
При цьому, судом враховано, що згідно відомостей офіційного сайту Національного банку України станом на 23.08.2024 (день складання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 23.08.2024) курс 1 євро до гривні становить 45,9826 грн (посилання на сайт - https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=23.08.2024&period=daily). Отже, вартість 900 євро становить 41384,34 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41384,34 грн за разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 підлягає задоволенню.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів виконання своїх зобов'язань по сплаті послуг перевезення за разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Відтак, на відповідача покладається 2422,40 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції № 0.0.4072371507.1 від 16.12.2024.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , (РНОКПП- НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_4 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_5 ) заборгованість за разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 у розмірі 41384,34 грн (сорок одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 34 копійки) та 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя Сисин С.В.