майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/137/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Кучер Д.М. - довіреність №36 від 01.07.2024
від відповідача: Гнатюк Ю.Ю. - керівник, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Дежавного навчального закладу "Житомирське вище професійне технологічне училище"
про стягнення 583 887,37грн.
Процесуальні дії по справі.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до господарського суду з позовом до Державного навчального закладу "Житомирське вище професійне технологічне училище" про стягнення 583 887,37грн, з яких: 302 995,02грн основного боргу, 23 515,77грн пені, 125 360,29грн 15% річних та 103 504,01грн інфляційних втрат (за невиконання договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №5 від 08.10.2021); 12 797,51грн 15% річних та 15 714,77грн інфляційних втрат (за невиконання договору про реструктуризацію заборгованості №44/2-96 від 12.09.2024 року), а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №5 від 08.10.2021 та договором про реструктуризацію заборгованості №44/2-96 від 12.09.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.03.2025.
27.02.2025 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2025 надійшла заява з доданими документами та доказами надіслання іншій стороні.
У судовому засіданні 04.03.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 06.03.2025.
В судовому засіданні 06.03.2024 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача вказала, що з огляду на відсутність постачання електричної енергії відповідачу у спірний період іншим постачальником у січні - березні 2021 та січні 2022 року електрична енергія відповідачу постачалася позивачем як постачальником "останньої надії" на підставі публічного договору приєднання про постачання електричної енергії, тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 302 995,02грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію, позивач нарахував до стягнення з відповідача 23 515,77грн пені, 125 360,29грн 15% річних та 103 504,01грн інфляційних втрат за невиконання договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №5 від 08.10.2021, а також 12 797,51грн 15% річних та 15 714,77грн інфляційних втрат за невиконання договору про реструктуризацію заборгованості №44/2-96 від 12.09.2024 року.
Представник позивача у засіданні суду при розгляді справи по суті підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. Представник відповідача у засіданні суду факт постачання електричної енергії позивачем та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 302 995,02 грн не заперечила, однак просила зменшити заявлені до нарахування пеню, інфляційні та річні. Пояснила, що відповідач є бюджетною установою, в кошторисі відсутні призначення на погашення заборгованості за минулі роки. Їй невідомо чому попередній керівник не провів оплату з позивачем. Зазначила, що сума штрафних санкцій є дуже великою.
Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та річних, посилаючись на їх узгодження в договорі реструктуризації.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.
Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (п. 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 6.2.4 Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
27.12.2018 на виконання вимог ч.11 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 до договору; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
На підставі викладеного, між позивачем та відповідачем фактично укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 4.7-4.8 Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч.1 ст.57, ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.5.5.5 Правил).
Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що споживач сплачує 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (п.4.3. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).
Відповідно до положення пункту 4.4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Згідно з п.7.4. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Як встановлено судом, на виконання умов договору ДП ЗД "Укрінтеренерго" у період з січня 2021 - березня 2021 року та січень 2022 року поставлено споживачу - ДНЗ "Житомирське вище професійне технологічне училище" електричну енергію на загальну суму 302 995,02 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії № 004232 від 31.01.2021, № 008863 від 28.02.2021; № 011790 від 31.03.2021; № 017717 від 31.01.2022 та рахунками за спожиту електричну енергію № 000005536403/05/001/10043 від 10.02.2021, № 000005536403/05/002/14683 від 10.03.2021, № 000005536403/05/003/17635 від 06.04.2022, № 000005536403/05/001/25186 від 09.02.2022 (а.с. 73-79),
Відповідачем факт постачання електричної енергії за період з січня 2021 - березня 2021 року та січень 2022 року на загальну суму 302 995,02 грн не заперечується.
За даними позивача, він належним чином виконав свої зобов'язання в частині постачання електричної енергії у січні 2021 - березні 2021 року та січні 2022 року, проте відповідачем не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами договору, внаслідок чого у нього існує борг.
12.09.2024 між ДПЗД "Укрінтеренерго" та Державним навчальним закладом "Житомирське вище професійне технологічне училище" укладено договір № 44/2-96 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію, а.с.13-17).
Згідно із пунктом 1.2 договору про реструктуризацію сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за січень - березень 2021 року та січень 2022 року на загальну суму 555 375,09 грн, з них:
- 121 744,70 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/001/10043 від 10.02.2021 за спожиту в січні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 113 526,35 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/002/14683 від 10.03.2021 за спожиту в лютому 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 41 285,81 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/003/17635 від 06.04.2021 за спожиту в березні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 26 438,16 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/001/25186 від 09.02.2022 за спожиту в січні 2022 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 252 380,07 грн майнових втрат постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", а саме:
інфляційні нарахування (втрати) на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 31.07.2024, становлять 103 504,01 гри (сто три тисячі п'ятсот чотири гривні 01 коп.).
15% річних, що нараховані на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 31.07.2024, становлять 125 360,29 грн (сто двадцять п'ять тисяч триста шістдесят гривень 29 коп.).
пеня, що нарахована на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 23.02.2022, становить 23 515,77 грн (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 77 коп.).
Відповідно до пункту 2.1. договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за січень - березень 2021 року, січень 2022 року в сумі 555 375,09 гри на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.
Так, положеннями пункту 2.2 Договору про реструктуризацію визначено, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 10 жовтня 2024 року, а Споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме:
- до 17 вересня 2024 року сплатити пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 252 380,07 грн;
- до 10 жовтня 2024 року сплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 302 995,02 грн.
Згідно з вимогами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується своєчасно та в строки визначені пунктом 2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.
Відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання Споживача), встановленого положенням п.2.2. цього Договору, враховуючи день фактичної сплати.
Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання Споживачем грошового зобов'язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього Договору.
Відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
Пунктом 6.1. договору про реструктуризацію передбачено, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Також, відповідно до пункту 6.2. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію, у зв'язку з чим відповідачу нараховано також 12 797,51 грн - 15% річних та 15 714,77 інфляційних за період з 11.10.2024 по 31.12.2024.
Оскільки, за позицією позивача, відповідачем не виконані зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором про реструктуризацію, останній вернувся до суду із позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виконує функції постачальника "останньої надії" на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року за № 1023-р "Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії".
Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який затверджується Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
27 грудня 2018 року на виконання вимог частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.Kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" було розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та ДНЗ "Житомирське вище професійне училище укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який є публічним договором постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312. Умовами цього договору визначається порядок та умови надання електроенергії постачальником "останньої надії".
Відповідач одержував від позивача електричну енергію як постачальника "останньої надії" у січні - березні 2021 року та січні 2022 року по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго".
Згідно з пунктом 2.1. глави 2 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно із пунктом 5.12 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором.
Враховуючи, що позивач як постачальник "останньої надії" у період січень - березень 2021 року та січень 2022 року надавав відповідачу (як споживачу) електричну енергію для забезпечення його електроустановок, обов'язком споживача, як отримувача цієї послуги є вчасна та повна оплата наданих послуг.
Втім, відповідач в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, внаслідок чого у нього за вказаний період утворилась заборгованість в сумі 302 375,09грн.
Як свідчать матеріали справи, 12 вересня 2024 року між ДПЗД "Укрінтеренерго" та Державним навчальним закладом Житомирське вище професійне технологічне училище" укладено Договір № 44/2-96 про реструктуризацію заборгованості у письмовій формі, згідно умовами якого, сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електроенергії постачальником "останньої надії" та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та пункту 5.12 типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКЕРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312.
Пунктом 1.2 договору про реструктуризацію сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за січень - березень 2021 року та січень 2022 року на загальну суму 555 375,09 грн, з них:
- 121 744,70 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/001/10043 від 10.02.2021 за спожиту в січні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 113 526,35 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/002/14683 від 10.03.2021 за спожиту в лютому 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 41 285,81 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/003/17635 від 06.04.2021 за спожиту в березні 2021 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 26 438,16 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку № 000005536403/05/001/25186 від 09.02.2022 за спожиту в січні 2022 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго";
- 252 380,07 грн майнових втрат постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", а саме:
інфляційні нарахування (втрати) на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 31.07.2024, становлять 103 504,01 гри (сто три тисячі п'ятсот чотири гривні 01 коп.).
15% річних, що нараховані на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 31.07.2024, становлять 125 360,29 грн (сто двадцять п'ять тисяч триста шістдесят гривень 29 коп.).
пеня, що нарахована на заборгованість Споживача за спожиту в січні - березні 2021 року, січні 2022 року електричну енергію постачальника "останньої надії", станом на 23.02.2022, становить 23 515,77 грн (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 77 коп.).
Відповідно до пункту 2.1. договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за січень - березень 2021 року, січень 2022 року в сумі 555 375,09 гри на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.
Положеннями пункту 2.2 Договору про реструктуризацію визначено, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 10 жовтня 2024 року, а Споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме:
- до 17 вересня 2024 року сплатити пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 252 380,07 грн;
- до 10 жовтня 2024 року сплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 302 995,02 грн.
Згідно з вимогами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується своєчасно та в строки визначені п. 2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.
Відповідач підписав договір про реструктуризацію, чим визнав наявність у нього заборгованості у сумі 302 995,02 грн (з ПДВ) за спожиту в січні - березні 2021 року та січні 2022 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго", а також 252 380,07 грн майнових втрат постачальника (пені, інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пункту 6.1 та пункту 7.4 комерційної пропозиції № 5 від 08 жовтня 2021 року. А також погодив строки погашення вказаної заборгованості, зокрема до 17 вересня 2024 року споживач сплатити позивачу пеню, інфляцію та 15% річних у сумі 252 380,07 грн, а до 10 жовтня 2024 року - сплату заборгованості за електричну енергію у сумі 302 995,02 грн, тобто взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови договору.
Розрахунок майнових втрат (пені, інфляції та 15% річних) у загальній сумі 252 380,07 грн є додатком до договору про реструктуризацію і охоплюється періодом нарахування до укладення договору про реструктуризацію та складається з: 15% річних - 125 360,29 грн; пені - 23 515,77грн, інфляційних втрат - 119 218 ,78 грн.
Відповідач не вчинив жодних дій направлених на погашення у строк встановлений договором про реструктуризацію як суми основного боргу, так пені, річних та інфляційних.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, відповідач у порядку та строки передбачені вищезазначеним договором про реструктуризацію свої зобов'язання з оплати реструктуризованої заборгованості належним чином не виконав, доказів погашення заборгованості відповідач до матеріалів справи не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні з сумою заборгованості в розмірі 302 995,02 грн погодилась та повідомила, що цей борг виник за каденції попереднього керівника і їй не відомо чому не виплачувалися нараховані кошти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по погашення заборгованості за спожиту в січні - березні 2021 року та січні 2022 року електричну енергію на суму 302 995,02 грн не виконав, вимоги позивача про її стягнення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, пунктом 6.1. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
За несвоєчасне проведення оплат у лютому 2021 на суму 113 526,35грн, березні 2021 року на суму 41 285,81грн та лютому 2022 на суму 26 438,16грн, позивач нарахував пеню в загальній сумі 23 515,77грн (розрахунок а.с.18).
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Разом з тим, відповідно до 7.4. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Також згідно з пп. 3.2.5. п. 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положенням п.2.2. цього договору, враховуючи день фактичної сплати.
Тобто, в даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов'язання за договором на рівні 15%.
Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього Договору.
При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
Також, відповідно до пункту 6.2. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених пунктом 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на заборгованість, яка існувала до укладення договору про реструктуризацію нараховано 15% річних в сумі 125 360,29грн та інфляційні в сумі 103 504,01грн (а.с.18), а також у зв'язку з несплатою відповідачем боргу у строк визначений у договорі про реструктуризацію, позивачем нараховано: 15 % річних за період з 11.10.2024 по 21.01.2025 в сумі 12 797,51 грн та інфляційні за період з 11.10.2024 по 31.12.2024 в сумі 15 714,77 грн (а.с. 27).
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 15% річних та інфляційних, які заявлені до стягнення позивачем, дійшов до висновку, що нарахування здійснені у відповідності до чинного законодавства та є арифметично правильними.
Водночас, представник відповідача заявила усне клопотання про зменшення розміру пені, річних, інфляційних втрат у зв'язку з їх значним розміром. Посилалась на те, відповідач є бюджетною установою. Договір про реструктуризацію підписувався через безвихідь, оскільки перед 1 вересням було відключено електричну енергію на місяць і нічого іншого не залишалось робити, як домовлятися для того, щоб відновили електропостачання. Вказала, що погасити борг нема можливості у зв'язку з тим, що борг 2021 року і кошторисних призначень на ці цілі нема. Через відсутність світла виникла соціальна напруга серед здобувачів освіти, батьків та викладачів. Дуже складно було працювати без електричної енергії, а особливо в нічний час, коли дітям в гуртожитках без світла доводилося спускалися в укриття.
Представник позивача заперечила проти зменшення заявлених до стягнення сум у зв'язку із тим, що нараховані суми пені, інфляційних та річних були погоджені відповідачем у договорі реструктуризації. Інфляційні взагалі не підлягають зменшенню, оскільки це втрати від інфляційних процесів в державі.
Щодо усного клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з їхньою надмірністю, суд вказує таке.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 233 ГК України яким передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Отже, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Водночас, відповідач має довести явну неспіврозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.
Також суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Про зазначене вказала й об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Більш того, у постанові від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 від 12.09.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявності підстав для зменшення відсотків річних до 1,5% з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 3% річних, виходячи з мотивів і аргументів, які містяться в оскаржуваних судових рішення. Зокрема, було враховано причин несвоєчасного виконання зобовязання, співмірність заявленої до стягнення суми на підставі статті 625 ЦК України із наслідками допущеного порушення, врахувавши при цьому принципи справедливості, добросовісності та розумності тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Оцінюючі обставини у даній справі суд враховує, що якщо брати до увагу загальну ціну позову, яка становить 583 887,37грн, то можна прийти до висновку, що лише 51,9% із вказаної суми являє собою основний борг, а інші 48,1% - це штрафні санкції, інфляційні витрати та проценти за користування коштами, тобто загальний розмір заявлених вимог майже дорівнює сумі основної заборгованості.
Також суд приймає до уваги, що відповідач є бюджетною установою і станом на теперішній час освітні заклади, в тому числі відповідач, знаходиться у вкрай складній ситуації, яка пов'язана із постійним зменшенням видатків на їх фінансування, відсутністю стабільних надходжень до спеціального фонду бюджету, а також станом загальноекономічних процесів у державі і ці обставини є загальновідомими.
На переконання суду, стягнення з відповідача в повній мірі усієї суми пені та 15% річних, істотним чином може вплинути на забезпечення життєдіяльності установи, як освітнього закладу.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про зменшення пені на 50%, відповідно позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 11 757,88 грн (23 515,77 / 2 = 11 757,88). В іншій частині вимог про стягнення пені - 11 757,88грн суд відмовляє.
Також, на підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму річних з 15% річних до 3% річних, що нараховані за визначені позивачем періоди на суми заборгованості, які існували у ці періоди, що становить суму 27 631,56 грн. В іншій частині заявлених вимог про стягнення 15% річних - в сумі 110 526,24грн суд відмовляє.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в заявленій сумі - 119 218,78грн, розрахунок яких перевірено судом і він є правильним, є правомірними і підлягають задоволенню. При цьому суд зауважує, що нарахування відповідачу інфляційних втрат не звільняє останнього від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
При цьому суд враховує, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 119 218,78грн інфляційних втрат, 11 757,88 грн пені та 27 631,56 грн 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов договору. Стягнення ж з відповідача пені і відсотків річних у повному обсязі, на думку судів, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язання.
Посилання представника позивача на те, що суми пені та 15% річних були погоджені відповідачем у договорі реструктуризації, а тому це виключає можливість їх зменшення, суд оцінює критично, оскільки у вказаному договорі сторони лише зафіксували розміри належних до сплати споживачем сум пені, річних та інфляційних за певний період.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 302 995,02 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 11 757,88 грн пені, 119 218,78 грн інфляційних втрат та 27 631,56 грн 3% річних. У стягненні 11 757,88 грн пені та 110 526,24 грн 15% річних суд відмовляє, у зв'язку зі зменшенням заявлених до стягнення сум.
Судові витрати за результатами розгляду справи
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та річних на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування відповідних зменшень, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 11 757,88грн та річні з 15% до 3% річних - до 27 631,56грн.
3. Стягнути з Державного навчального закладу "Житомирське вище професійне технологічне училище" (10025, м.Житомир, вул. С. Параджанова, буд.72, код ЄДРПОУ 05536403) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)
- 302 995,02 грн заборгованості за спожиту електроенергію;
- 11 757,88 грн пені,
- 119 218,78 грн інфляційних втрат,
- 27 631,56 грн 3% річних,
- 8 758,31 грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.03.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1- позивачу (ЄДРПОУ 19480600) через систему "Електронний суд",
3 - відповідачу (ЄДРПОУ 05536403) (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд. 72) (рек. з пов.).