вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про результат розгляду заяви про відвід судді
11.03.2025м. ДніпроСправа № 904/174/24
Суддя Фещенко Ю.В., розглянувши без виклику представників сторін
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" (м. Дніпро)
про відвід судді Фещенко Ю.В.
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" (м. Дніпро)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором надання послуги факторингу № 25-03/21-Ф від 25.03.2021 у розмірі 2 568 322 824 грн. 37 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.03.2024) Суддя Фещенко Ю.В.
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", про стягнення заборгованості за договором надання послуги факторингу № 25-03/21-Ф від 25.03.2021 у розмірі 2 568 322 824 грн. 37 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.03.2024).
В процесі розгляду справи ухвалою суду від 14.08.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2024.
У подальшому, під час розгляду справи по суті від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про відвід судді Фещенко Ю.В. (вх. суду 982/25 від 10.03.2025), в якій відповідач просить відвести суддю Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 904/174/24, посилаючись на таке:
- незадовго до попереднього судового засідання, призначеного на 04.03.2025, ТОВ "Альтафінанс" було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/10292/24 за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" про визнання договору недійсним, яка розглядається Господарським судом міста Києва (суддя Сташків Р.Б.). В ході проведення судового засідання 04.03.2025 суддею Фещенко Ю.В. було постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання ТОВ "Альтафінанс". Водночас, відповідач вважає, що такі дії судді Фещенко Ю.В. викликають обґрунтовані сумніви в її безсторонності та неупередженості, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2024, провадження у справі № 904/174/24 було зупинено до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/47944/23 за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" про визнання недійсним, серед інших, договору № 25-03/21-Ф про надання послуг з факторингу від 25.03.2021. Підстави позовних вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі № 320/47944/23 були тотожними підставам, які заявлені останнім в рамках справи № 910/10292/24. Втім, у зв'язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду правових висновків з питань предметної юрисдикції спорів за позовом контролюючого податкового органу у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, Київським окружним адміністративним судом було закрито провадження у справі № 320/47944/23 щодо недійсності договору № 25-03/21-Ф, у зв'язку з чим надалі Господарський суд Дніпропетровської області поновив зупинене до її вирішення провадження в даній справі про стягнення коштів. Таким чином, суддею Фещенко Ю.В. фактично вже надавалася оцінка викладеним ТОВ "Альтафінанс" підставам для зупинення провадження, за якими суддя у своїй ухвалі від 24.04.2024 дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/47944/23, оскільки предмет та підстави позову у вказаній справі є тотожним предмету та підставам позову у справі № 910/10292/24, відмінними є лише предметна юрисдикція спору за такими предметом та підставами позову. На правильності сформованої суддею Фещенко Ю.В. позиції щодо необхідності та наявності об'єктивних підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи про недійсність спірного договору факторингу за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вказує те, що за результатами апеляційного перегляду ухвали суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі № 904/174/24 Центральний апеляційний господарський суд своєю постановою від 10.07.2024 залишив зазначену ухвалу без змін. Враховуючи наведене, має місце ситуація, в якій суддя Фещенко Ю.В., сформулювавши 24.04.2024 власну, правильну та підтверджену судом апеляційної інстанції правову позицію щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі №904/174/24 до вирішення пов'язаної справи про недійсність договору (під час постановлення ухвали, якою провадження було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/47944/23), під час судового засідання 04.03.2025 постановила ухвалу, яка, за тотожних обставин, що мали місце й під час постановлення ухвали про зупинення провадження вперше, прямо суперечить раніше сформульованій правовій позиції. Таким чином, відмовляючи в ході судового засідання 04.03.2025 в задоволенні клопотання ТОВ "Альтафінанс" про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/10292/24, суддя Фещенко Ю.В. суперечила своїй позиції, сформульованій щодо тотожного питання в ухвалі від 24.04.2024 (щодо зупинення провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/47944/23, яка, за виключенням юрисдикції є ідентичною справі № 910/10292/24). Більш того, відповідач акцентує увагу, що описані в клопотанні відповідача обставини становлять відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України саме обов'язок (а не право) суду зупинити провадження, якою суддею Фещенко Ю.В. свідомо не було дотримано. Наведені обставини, викликають у ТОВ "Альтафінанс" сумніви в неупередженості судді Фещенко Ю.В. під час розгляду даної справи;
- щодо строку на подання заяви про відвід відповідач зазначає про те, що відповідно до приписів частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Зважаючи на наведені приписи, ТОВ "Альтафінанс" зазначає, що підстава, на якій ґрунтується дана заява про відвід стала відома відповідачу тільки в ході розгляду даної справи під час судового засідання 04.03.2025. Відтак, оскільки дана заява подається упродовж двох днів з вказаної дати, відповідачем дотримано строк на її подання відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Слід відзначити, що згідно з частинами 3, 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, враховуючи те, що розгляд справи № 904/174/24 призначено на 11.03.2025 о 15:00 год., а заява про відвід судді Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 904/174/24 надійшла до суду 10.03.2025, отже пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, таким чином, питання про відвід судді Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В. від розгляду справи №904/174/24 розглядається в порядку, передбаченому абзацом 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, складом суду, що розглядає справу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" про відвід судді Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 904/174/24, суд не вбачає об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, і викликають сумніви у неупередженості судді або об'єктивності, та могли б бути підставою для відводу судді у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що заява відповідача зводиться до оцінки процесуальних дій судді.
До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.
Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізації цих гарантій слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, а саме:
1) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі;
2) суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній рішення;
3) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції;
4) суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції;
5) суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі;
6) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
В силу положень частин 2, 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, визначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Занд проти Австрії" та у справі "Сокуренко і Стригун проти України").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.
Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішені того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-Центр" проти України" від 15.07.2010).
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки, якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін справи.
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Так, згідно з частиною 3 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
За підпунктами 2.3.1, 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 15.09.2016) (далі - Положення), розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою, зокрема шляхом автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи.
Слід відзначити, що склад суду по справі № 904/174/24 був визначений у відповідності до вказаних вимог, що вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 (а.с.63 у томі 1).
Суд також відзначає, що у даному випадку підставою для відводу судді відповідач, фактично, визначив відмову судом у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, отже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді.
При цьому доказів упередженості та/або небезсторонності судді у розгляді даної справи заявником не надано.
Суд наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Господарський суд констатує, що істинність твердження щодо упередженості та необ'єктивності судді має бути доведена в силу приписів частини 4 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, статей 74, 77 - 80 Господарського процесуального кодексу України. Проте, таких доказів заявником відводу не додано.
У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, суд відзначає, що, фактично, підставою для заявленого відповідачем відводу є саме незгода відповідача з процесуальними діями судді.
Доводи, викладені відповідачем у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Фещенко Ю.В., безпосередньо та однозначно не вказують на її особисте упереджене ставлення або особисту прихильність до будь-якого учасника справи.
Господарський суд вважає, що заявником не зазначено обставин, які б свідчили про порушення об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв, не спростовано презумпцію безсторонності суду.
Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Саме тому, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши наведені у заяві про відвід судді аргументи та доводи, які зводяться до незгоди з процесуальними діями суду, суд не вбачає підстав для відводу судді Фещенко Ю.В. у даній справі, в зв'язку із чим відмовляє у її задоволенні.
Відповідно до частини 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 32, 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафінанс" про відвід судді Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 904/174/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.03.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повна ухвала складена та підписана - 11.03.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко