вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відстроченні виконання рішення суду
10.03.2025м. Дніпро№ 904/315/23
Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши заяву: Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про відстрочення виконання судового рішення
У справі:
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 13 324 695,73грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання (помічник судді) Коваленко О.В.
Представники:
Від позивача: Явтух О.Г., адвокат, довіреність №01Др-91-1224 від 27.12.2024
Від відповідача (заявника): Кочура С.В., адвокат, довіреність №24/016-юр від 01.01.2025
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" заборгованості у розмірі 13324695,73грн, з яких: основний борг у розмірі 12879216,00грн; подвійна облікова ставка у розмірі 335212,47грн; 3% річних у розмірі 20112,75грн; інфляційні втрати у розмірі 90154,51грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2024 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 13324695,73грн задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основний борг у розмірі 12879216,00грн, пеню у розмірі 317569,71грн, 3% річних у розмірі 19054,18грн, інфляційні втрати у розмірі 90154,51грн та судовий збір у розмірі 199589,92грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/315/23 залишено без змін.
06 лютого 2025 року від Акціонерного товариства "Дніпроазот" до господарського суду надійшла заява, якою просить відстрочити виконання рішення суду від 20.05.2024 у справі №904/315/23 на один рік.
В обгрунтування заяви, заявник зазначає, що:
- підприємство є одним з провідних та найбільших в Україні виробників хімічної продукції, зокрема аміаку, соляної кислоти, хлору рідкого тощо;
- перешкодою для виконання рішення суду від 20.05.2024 є складна ситуація на фронті та бойові дії неподалік від місцезнаходження підприємства. Наказом від 25.02.2022 № 198 "Про простій в АТ "Дніпроазот" затверджено Акт про простій у структурних підрозділах АТ "Дніпроазот" від 25.02.2022 з 8:00год 25.02.2022. Станом на день подачі клопотання простій в АТ "Дніпроазот" не скасовувався, виробництво продуктів не відновлювалося. Майже всі працівники відповідача знаходяться у простої, окремі працівники - у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, деякі - мобілізовані, а частина - виконує свої обов'язки на дистанційній основі. Зокрема, за час введення воєнного стану на території України фактично було мобілізовано до лав Збройних Сил України 281 працівника АТ "Дніпроазот";
- починаючи з 24.02.2022, територія АТ "Дніпроазот" знаходиться під постійним ризиком ракетних обстрілів. Внаслідок здійснення ракетних атак РФ, 15.07.2022, 16.02.2023, 09.03.2023, 28.04.2023, 22.05.2023, 25.12.2024 зазнали пошкоджень виробничі потужності, технологічні і допоміжні цехи. Загальна сума збитків, завданих АТ "Дніпроазот" внаслідок ракетних обстрілів РФ складає 8 337 774,40грн, що підтверджується звітом № 1807122023 "Про оцінку вартості реальних збитків внаслідок втрати, руйнування або пошкодження майна" у зв'язку зі збройною агресією РФ, а саме у зв'язку зі здійсненням ракетної атаки 15.07.2022 та відповідними Локальними кошторисами щодо розрахунку відновлювальних робіт;
- АТ "Дніпроазот" забезпечує імпорт рідкого хлору (основний реагент для знезараження питної води) та його транспортування у власних залізничних цистернах із країн Європи до Київводоканал, Харківводоканал, Кривбасводоканал та інші підприємства водопідготовки України. АТ "Дніпроазот" продовжувало постачання карбаміду та КАС українським аграріям в умовах браку мінеральних добрив на ринку України, забезпечувало постачання споживачам кисню, білизни, відновника оксиду азоту для систем SCR (аналог Ad Blue);
- примусове виконання рішенням суду від 20.05.2024 унеможливить будь-яке відновлення зупиненого виробництва АТ "Дніпроазот", а також призведе до: втрати тисяч робочих місць; ескалації соціальної напруги серед мешканців Кам'янського та прилеглих територій, які втратять основні джерела доходу; негативного впливу на тисячі працівників.
- фінансова нестабільність АТ "Дніпроазот" несе серйозну загрозу не лише для підприємства, а й для економіки України в цілому. Збереження стабільності та функціонування АТ "Дніпроазот" є критично важливим для економічної та соціальної безпеки країни.
Позивач (стягувач) проти задоволення заяви заперечує та зазначає, що:
- предметом спору у справі №904/315/23 є заборгованість за надані послуги у листопаді 2022 року, однак, заборгованість щодо не сплати відповідачем за послугу розподілу природного газу почала утворюватися ще в листопаді 2020 року, тобто, до початку повномасштабного вторгнення РФ, що підтверджується матеріалами справи №904/4806/22;
- при підписанні договору розподілу природного газу сторонами було чітко узгоджено, що кожна із них несе відповідальність перед іншою за невиконання взятих на себе зобов'язань;
- позивач знаходиться в такому ж стані, як і відповідач та потерпає від російської агресії. На час виникнення спірних правовідносин АТ "Дніпропетровськгаз" було єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області, що здійснювало господарську діяльність з розподілу природного газу. На території ведення ліцензійної діяльності АТ "Дніпропетровськгаз" на час укладення договору та на теперішній час ведуться бойові дії. Через військову агресію більш ніж 1000 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою позивача, позивач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області;
- АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року №1882-IX "Про критичну інфраструктуру" є об'єктом критичної інфраструктури, що підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 №26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ "Дніпропетровськгаз" до об'єктів критичної інфраструктури;
- будучи на 100% тарифним підприємством, позивач виконував всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами. Проте, ці обставини не завадили виконувати зобов'язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу Споживачів до газорозподільної системи, в тому числі відповідача;
- в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходяться справи: №904/4463/23, №904/1740/23, №904/1514/24, №904/1819/24, №904/1953/24 за якими з АТ "Дніпропетровськгаз" стягується заборгованість на користь ТОВ "Оператор ГТС України" і ТОВ "ГПК "Нафтогаз України" на загальну суму більше 800 млн. грн. Сплачену заборгованість відповідачем позивач планує використати для погашення своєї заборгованості;
- відповідачем не наведено вагомих аргументів про те, що військова агресія РФ проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання грошового обов'язку з оплати за розподіл природного газу;
- заявник в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 11.02.2025 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 03.03.2025.
З 03.03.2025 оголошено перерву до 10.03.2025.
Частиною другою статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення виконання судового рішення, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами частин третьою - п'ятої статті 331 цього Кодексу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Відповідно до частин першої - четвертої ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
До заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник додав: наказ №198 від 25.02.2022 "Про простій в АТ "Дніпроазот"; звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2022 рік, за 2023 рік, 9 місяців 2024 року; розпорядження начальника обласної військової адміністрації №708/0/527-24 від 23.08.2024 "Про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період"; витяги з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2022, від 09.03.2023, від 16.02.2023, від 22.05.2023, від 28.04.2023, від 25.12.2024; Звіт №1807122023 про оцінку вартості реальних збитків внаслідок втрати, руйнування або пошкодження майна (що належить АТ "Дніпроазот", ЄДРПОУ 05761620) у зв'язку із збройною агресією РФ, а саме у зв'язку зі здійсненням ракетної атаки 15.07.2022, в тому числі для цілей подання позовів; Свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки №12.81 від 15.11.2011; лист Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №4706-16/04 від 01.06.2018; Ідентифікацію об'єкта господарської діяльності АТ "Дніпроазот" (а.с. 6 - 47 том 7).
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочення виконання рішення суду заявником не надано.
Наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах.
Крім того, в обов'язок заявника входить і доведення обставин, що ним були вчинені всі юридично значимі дії з метою погашення заборгованості.
Доказів вчинення юридично значимих дій з метою погашення заборгованості, у тому числі звернень щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості матеріали справи не містять.
Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 10.03.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 11.03.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва