10.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1754/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 06.10.2023) у справі № 908/1754/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез», м. Запоріжжя
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації Російська Федерація, м. Москва
про стягнення 50 229 568,00 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство “Запоріжбіосинтез» з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 50229568,00 грн., заданих пошкодженням майна внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України.
Позов заявлено на підставі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004, ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право», ст. ст. 15, 16, 22 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/1754/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “Запоріжбіосинтез», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд не звернув увагу на подані позивачем докази щодо розміру збитків.
Зокрема, розмір збитків позивачем розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, якою затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Так, п. 2 Постанови КМУ №326 визначено, що міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією Постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна за погодженням з Мінреінтеграції.
Згідно з п. 5 Порядку під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3,4,6-8,10,15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.
До Порядку доданий Додаток “Загальні засади» оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Загальні засади).
Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Особливості проведення аналітичної оцінки та форми її проведення визначаються методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Отже, апелянт зауважує, що визначення розміру збитків, завданих російською агресією, відповідно до Загальних засад, може бути здійснено шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, що і було зроблено Позивачем та визначено розмір збитків, який складає 30 845 000 грн.
Крім того, факти заподіяння шкоди позивачу, підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.10.2022; Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.01.2023; Актом №2 обстеження від 18.01.2023; Актом №7 про результати інвентаризації знищених активів від 19.01.2023; Актом №1 списання від 20.01.2023, яким суд першої інстанції взагалі не надав оцінки.
Також зауважує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання доказів до справи, зокрема Звіту про незалежну оцінку розміру реальних збитків ОЦ-1840/USAID/CEP332_SIMP, дата складання якого 25.09.2023, виконавець: Запорізька торгово-промислова палата, і заяви про зменшення позовних вимог, поданих одночасно. При цьому, позивачем обґрунтовано неможливість подання доказів у встановлений законом строк з поважних причин, що не залежали від позивача.
Стосовно суми витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права, апелянт зазначає, що 25 квітня 2023 року ним укладено Договір №10/25 підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОЕКТ-ЕКО-БУД». Предметом цього договору є будівництво ангару загальною площею 506,3 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 17, замість зруйнованого обстрілами ангару. У відповідності з цим договором апелянт зобов'язується сплатити підряднику вартість будівельних матеріалів і робіт з відновлення об'єктів нерухомості, зруйнованих в ході ракетних та артилерійських обстрілів; ціна договору складає 19 384 568 грн. Відтак, ця сума є витратами, які апелянт мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи був повідомлений, шляхом викладення ухвали суду на офіційному сайті суду, що підтверджується роздруківкою з сайту суду від 24.11.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1754/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
16.11.2023 матеріали справи №908/1754/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання призначено на 13.02.2024; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
Ухвалою від 13.02.2024 судове засідання відкладено на 16.04.2024.
Ухвалою суду від 16.04.2024 призначено у справі № 908/1754/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, офіс 801); апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі №908/1754/23 зупинено на час проведення експертизи; оплату вартості експертизи покладено на позивача.
02.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи, без проведення експертизи, внаслідок її неоплати позивачем.
Ухвалою суду від 04.09.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/1754/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.11.2024.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 12.11.2024 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б.
У зв'язку з виходом на роботу судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б., судова колегія призначила іншу дату судового засідання по справі - 10.03.2025.
10.03.2025 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
Зважаючи на належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, неявку його та його представника у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 10.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9950663, 39950699, №9950752, №9950810, №9950851, №9950876, №9950894 від 27.02.2006 Приватному акціонерному товариству “Запоріжбіосинтез» (позивачу) належить на праві приватної власності нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 17:
- цех тк. препаратів інв. №6;
- прохідна заводу інв. №7;
- гараж інв. №10;
- трансформаторна підстанція інв. №13;
- віварій інв. №15;
- склад-ангар інв. №16;
- насосна водопостачання інв. №18.
Позивач вказує, що внаслідок ракетних обстрілів збройних сил російської федерації вищезазначені об'єкти нерухомості позивача були зруйновані, а також знищені обладнання та матеріали, які знаходилися в цих об'єктах.
15.10.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №22022080000002021 на підставі ч. 1 ст. 438 КК України, відповідно до витягу з якого 15.10.2022 приблизно о 02 годині 00 хвилин невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил російської федерації, діючи умисно в порушення законів та звичаїв війни, із застосуванням РСЗО (попередньо ідентифіковані ракети типу С300) здійснили цільове ураження об'єктів ПрАТ “Запоріжбіосинтез» за адресою Дніпропетровське шосе, 17, в результаті чого були пошкоджені будівлі та транспортні засоби.
14.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №22023080000000097 на підставі ч. 1 ст. 438 КК України, відповідно до витягу з якого 14.01.2023 приблизно о 06:00 невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних формувань російської федерації в порушення законів та звичаїв війни здійснили обстріл м. Запоріжжя, за результатами якого пошкоджено складські приміщення ПрАТ “Заопріжбіосинтез» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.
18.01.2023 комісією у складі двох представників позивача проведено обстеження об'єкта за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 17, результати якого оформлені актом №2 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Даним актом зафіксовано, що 14.01.2023 приблизно о 06:00 год. внаслідок ракетних обстрілів з боку російських військ пошкоджені будівлі та складські приміщення позивача за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 17, а саме:
- склад-ангар інв. №16: зруйновано покрівлю, каркасні металоконструкції, фундамент;
- трансформаторна підстанція інв. №13: пошкоджено металевий корпус;
- цех тк. препаратів інв. №6: пошкоджені віконні отвори - 7 штук, дверні отвори - 2 штуки та матеріальні цінності;
- прохідна заводу інв. №7: пошкоджено 2 вікна, двері, розбитий тамбур;
- насосна водопостачання інв. №18: пошкоджено 3 вікна, двері, розбитий тамбур;
- віварій інв. №15: пошкоджено 9 металопластикових вікон, двері та 190 кв.м. шиферу;
- гараж інв. №10: зруйнована покрівля разом з перекриттям, знищено 2 вікна та двері.
На підставі наказу позивача №12/32 від 18.01.2023 позивачем проведено інвентаризацію основних засобів станом на 19.01.2023, результати якої оформлені актом №7 про результати інвентаризації 19.01.2023. Даним актом встановлено, що склад-ангар інв. №16, 1983 року, зруйновано, а інше майно: трансформаторна підстанція інв. №13, 1982 року, цех тк. препаратів інв. №6, 1983 року, прохідна заводу інв. №7, 1983 року, насосна водопостачання інв. №18, 1983 року, віварій інв. №15, 1982 року, гараж інв. №10, 1983 року, - пошкоджене.
Актом №1 списання основних засобів позивача від 21.01.2023 списано склад-ангар інв. №16, 1983 року.
З метою оцінки вартісного виразу реальних збитків позивача, які виникли у зв'язку зі знищенням майна внаслідок воєнної агресії РФ проти України, позивачем складено аналітичний звіт (результат аналітичної оцінки збитків) від 25.02.2023, в якому відображено такі результати оцінки:
- склад-ангар інв. №16: сума збитків 21500000,00 грн.;
- трансформаторна підстанція інв. №13: сума збитків 620000,00 грн.;
- цех тк. препаратів інв. №6: сума збитків 1358000,00 грн.;
- прохідна заводу інв. №7: сума збитків 550000,00 грн.;
- насосна водопостачання інв. №18: сума збитків 867000,00 грн.;
- віварій інв. №15: сума збитків 3450000,00 грн.;
- гараж інв. №10: сума збитків 2500000,00 грн.
Загалом розмір реальних збитків визначено у зазначеному звіті в розмірі 30845000 грн., що еквіваленто 843681 доларів США.
25.04.2023 позивач (замовник) уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОЕКТ-ЕКО-БУД» (генпідрядник) договір підряду №10/25, предметом якого є будівництво ангару загальною площе. 506,3 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 17. Договірна ціна робіт складає 19384568,00 грн. без ПДВ (п.3.1 договору підряду). До договору складено підсумкову відомість ресурсів на суму 18059803,00 грн. та локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01. Строк виконання робіт до 25.04.2024 (п. 2.1 договору підряду).
Виходячи з викладеного, позивачем визначена загальна сума збитків у розмірі 50229568,00 грн. (30845000 грн. + 19384568,00 грн.).
На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації збитків у розмірі 50229568,00 грн., заданих пошкодженням майна внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України.
У подальшому, позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи та заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути на його користь з відповідача суму збитків у розмірі 42 793 372, 20 грн., яка складається з 23 408 804,20 грн. реальних збитків та 19 384 568,00 грн. витрат для відновлення порушеного права.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків у заявленому розмірі. Так, в матеріалах справи відсутні відомості про вартість майна позивача, щодо якого ним розраховано збитки. Тобто, розмір реальної шкоди, завданої позивачу знищенням та пошкодженням його майна, не підтверджений доказами про реальну вартість цього майна на момент завдання шкоди. В свою чергу, Аналітичний звіт (результат аналітичної оцінки збитків) від 25.02.2023 складений позивачем одноособово і вже після пошкодження та знищення майна, що не дозволяє суду оцінити розмір завданих збитків з огляду на дійсну вартість цього майна, визначену за даними його попереднього бухгалтерського обліку, на момент завдання шкоди.
Крім того, судом першої інстанції залишено без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України (позивач був вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання) та зазначив, що на стадії розгляду справи по суті подання таких заяв не допускається.
Також, суд залишив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2024 позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи та заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Суд залишив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, яка визначає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Клопотання подано позивачем після закриття підготовчого провадження у справі, на стадії розгляду справи по суті, що не передбачено нормами ГПК України.
Також у рішенні суд першої інстанції ухвалив залишити без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач був вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
Апеляційний суд з цього приводу зазначає, що за приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У травні 2023 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява позивача у цій справі. Провадження у справі відкрито 30.05.2023.
При цьому, звіт про оцінку було зроблено після того, як судом відкрито провадження у даній справі. Тобто, звіт не існував на дату направлення позову до суду, що підтверджує Звіт про незалежну оцінку розміру реальних збитків ОЦ-1840/USAID/CEP332_SIMP, дата складання якого 25.09.2023. Виконавець: Запорізька торгово-промислова палата.
З тієї ж причини заява про зменшення суми позовних вимог була подана спільно з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи.
Таким чином, позивач обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений законом строк з поважних причин, що не залежали від позивача.
Відповідно до ч.2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, дослідивши надані позивачем суду першої інстанції докази, на які посилається скаржник і в апеляційній скарзі, вважає необхідним їх врахувати при вирішені спору.
За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст.22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тому, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За ст.73 вказаного кодексу доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 вказаного нормативно-правового акту суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 74, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними. Натомість, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.
14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
Так, згідно зі ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Росії проти України, вимагала від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засудила всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагала безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом і не потребує доведення у судовому порядку.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Належне позивачу майно було втрачено/знищено саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої.
Разом з тим, постановою №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п.2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
За змістом пп.18 п.2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна за погодженням з Мінреінтеграції.
Згідно з п. 5 Порядку під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3,4,6-8,10,15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.
До Порядку доданий Додаток «Загальні засади» оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Загальні засади).
Так, відповідно до ч. 2 Загальних засад у них і методиках оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, терміни вживаються у такому значенні:
збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода);
Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Особливості проведення аналітичної оцінки та форми її проведення визначаються методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Отже, визначення розміру збитків, завданих російською агресією, відповідно до Загальних засад, може бути здійснено шляхом проведення аналітичної оцінки збитків.
Позивачем визначено розмір реальниз збитків шляхом проведення стандартизованої, нещалежної оцінки збитків, що відповаідачє вимогам Постанови КМУ від 20.03.2022 № 326.
Згідно Звіту ОЦ-1840/USAID/CEP332_SIMP від 25.09.2023 про незалежну оцінку розміру реальних збитків встановлено, що сума реальних збитків, завданих позивачу в наслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією РФ склала 23 40 8804, 20 грн. Виконавець: Запорізька торгово-промислова палата.
Дослідивши наданий до матеріалів справи Звіт, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.
Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків позивача в матеріалах справи відсутні.
З огляду на таке, суд приймає поданий позивачем Звіт, як належний доказ.
Як визначено у ст.524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.533 вказаного кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.
Разом з тим, відповідно до п.9 розділу І «Основні положення» Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Отже, надаючи оцінку розміру доведених матеріалами справи збитків, суд дійшов висновку про їх доведення в сумі 23 408 804, 20 грн, що є еквівалентом 640 134,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату оцінки майна 21.09.2023 (36,5686 грн за 1 долар).
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення суд зазначає, що законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
Що стосується вимоги про стягнення 19 384 568,00 грн. витрат для відновлення порушеного права.
Позивач посилається на те, що 25.04.2023 позивачем укладено Договір №10 підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт з ТОВ «Проект-Еко-Буд».
В цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки доказів понесення збитків (фактичної оплати за Договром підряду) не надано.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 23 408 804, 20 грн, що є еквівалентом 640 134,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату оцінки майна 21.09.2023 (36,5686 грн за 1 долар).
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, необхідно прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Зважаючи на часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно з ч.4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. У даному випадку пропорція задоволення вимог становить: 46,60% - на користь позивача, 53,40% - на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/1754/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/1754/23 - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» 23 408 804,20 грн. збитків.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» 351104, 68 грн. судового збору за подання позову.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез» 526657,02 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 11.03.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд