05.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1398/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційні скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 (суддя Золотарьова Я.С.)
у справі № 904/1398/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Дніпро
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) і просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 482 912,10 грн, з яких 345 845,69 грн - сума основного боргу, 106 407,38 грн - пеня, 10 850,46 грн - 3% річних, 19 808,57 грн - інфляційні втрати та судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 345 845, 69 грн основного боргу, 10 850, 46 грн 3 % річних, 19 808, 57 грн інфляційних втрат, 4 518, 06 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24 у повному обсязі, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з вказаним рішенням та вважає його необґрунтованим. За даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2022 кредиторська заборгованість не обліковується. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є бюджетною установою та здійснює господарську діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України. Акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 113 762,28 грн та акти приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року на суму 232 197,90 грн до відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надходили. Враховуючи вищевикладене, Відповідач наголошує, що взяти на облік бюджетні фінансові зобов'язання в органах Казначейства не вбачалось можливим через відсутність актів приймання-передачі. Заборгованість у сумі 345 845, 69 грн. виникла у зв'язку з наданням на оплату рахунків та актів приймання-передачі природного газу за період жовтень-грудень 2022 року, після закінчення бюджетного року, а саме 10 лютого 2023. Враховуючи вищевикладене апелянт вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, є безпідставними та незаконними. Окрім того останній заперечує та не визнає нарахування штрафних санкцій та зазначає, що судом не було враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», згідно якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, у тому числі, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Також апелянт посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540- IX від 30.03.2020. Послуги, які надані відповідачу з постачання природного газу, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з огляду на що нарахування Позивачем 10 850,46 грн - 3% річних, 19 808,57 грн - інфляційні втрат є безпідставними, неправомірними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24.
Не погодившись з рішенням суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 106 407,38 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» пені в розмірі 106 407,38 грн задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 106 407,38 грн та вважає, що у цій частині рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2189-VIII передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Висновки суду першої інстанції, про те, що послуги позивача з постачання природного газу відповідачеві по суті є комунальними послугами, а також про те, що на ці відносини поширюється дія Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги» та пункту 3 розділу ІІ “ Прикінцеві положення» Закону України від 17.03.2020 № 530-IX щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово комунальні послуги є помилковими та такими, що порушують норми матеріального права, що містяться в цих законодавчих актах.
Наданий позивачем розрахунок пені відповідно до п.7.2 Договору від 21.12.2022 № 03-1387/2/1-БО-Т постачання природного газу за період з 16.03.2022 по 31.10.2023 в сумі 106 407,38 грн відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24. Об'єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі № 904/1398/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 розгляд справи призначено на 05.12.2024.
В судовому засіданні 05.12.2024 у справі оголошено перерву до 05.02.2025.
В судове засідання 05.02.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (споживач) укладено Договір від 21.12.2022 № 03-1387/2/1-БО-Т постачання природного газу.
Згідно умов договору Постачальник зобов'язався поставити природний газ споживачеві, керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі також -НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і виходу на регуляторний період 2020 - 2024", а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).
Умовами зазначеного Договору передбачено, що: за цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ видобутий на території України) та або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи) (п. 1.4 договору).
Згідно п.2.1 Договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 175,43 тис.куб.метрів.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п.2.1.3 Договору).
Підписанням цього договору Споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Впродовж строку дії Договору постачальник в період з грудня 2021 по грудень 2022 року кожного місяця передає споживачу замовлений обсяг природного газу (п. 2.1 Договору).
Постачання газу за Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору).
Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу (п. 3.4 Договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 Договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 Договору).
Ціна та порядок зміни ціни за природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 685,42 грн,
крім того на податок додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 за 1000куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу, за цим Договором складає 16 554,00 грн (п. 4.1 Договору).
Загальна вартість цього Договору на дату укладання разом з ПДВ складає 2 904 068,22 грн (п. 4.3 Договору).
Згідно п.5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем в наступному порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу,-
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактичного переданого природного газу у попередні розрахункові період (п. 5.3 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати відповідно до пункту 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1 Договору).
На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у період 2021-2022 року природний газ на загальну суму 1 108 316, 65 грн, відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, 25.04.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022.
Відповідач частково сплатив вартість природного газу у сумі 762 470,95 грн.
Сума залишку заборгованості складає 345 845,69 грн.
Несплата відповідачем у повному обсязі суми вартості поставленого природного газу і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п.5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем в наступному порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу,-
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
З огляду на зазначене, колегія погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 345 845,69 грн.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати відповідно до пункту 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 10 850,46 грн. за період з 16.03.2022 по 31.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 19 808,57 грн. за період квітень 2022 - жовтень 2023 року.
Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 850, 46 грн та інфляційних втрат у розмірі 19 808, 57 грн є такими, що підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем заявлено до стягнення 106 407,38 грн. пені нарахованої за загальний період з 16.03.2022 по 31.10.2023.
Господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені, з посиланням на норми Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно п. 5. ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі-Правила №2496) постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Фізичні особи, які використовують природний газ для професійної та/або комерційної діяльності, прирівнюються до споживачів, що не є побутовими, та укладають договір постачання природного газу згідно з розділом ІІ цих Правил.
Розділом ІІІ Правил передбачено, що Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Враховуючи порядок укладення та умови договору, колегія зазначає, що відповідач не є побутовим споживачем, а Договір від 21.12.2022 № 03-1387/2/1-БО-Т постачання природного газу не є договором про надання житлово-комунальної послуги, відповідно до правовідносин у даній справі не можуть бути застосовані положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" про заборону нарахування на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни з нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Проте господарським судом не було враховано зазначеного та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 106 407,38 грн. пені.
Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, перевіривши розрахунок суми пені вбачає підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 106 407,38 грн. пені.
Щодо доводів апеляційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про ненадходження на адресу відповідача актів приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2022 року колегія зазначає, що останній разом з відзивом, до суду першої інстанції подавав вказані акти та зазначав про їх отримання у лютому 2023 року.
При цьому, згідно умов договору в п.5.1 погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем в наступному порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу,-
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Тобто за природний газ спожитий у грудні 2022 року відповідач мав остаточно розрахуватися до 15.02.2023 (включно).
Згідно відбитку штампу реєстрації конверта, наданого відповідачем у якості доказів несвоєчасного отримання акту, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримало акт 10.02.2023, тобто до настання граничного строку встановленого для розрахунку.
Окрім того в червні 2023 року, до звернення з позовом, позивачем додатково були надіслані на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу за період січень-грудень 2022 року, про що надано відповідні докази.
При цьому колегія зазначає, що відповідачем не заперечується та не спростовується факт поставки останньому природного газу. Відповідно у разі несвоєчасного отримання/неотримання актів приймання-передачі природного газу споживач не був обмежений правом самостійно звернутись по постачальника для надання актів на оплату отриманого газу.
Також судом відхиляються посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено заборону до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, у тому числі, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки така постанова не поширюється на правовідносини, які виникли у даній справі та передбачають ненарахування вказаних сум на заборгованість саме населення за житлово-комунальні послуги.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягає задоволенню, з огляду на що, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1398/24 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, код 43314918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, Київ 116, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 345 845, 69 грн основного боргу, 106 407,38 грн. пені; 10 850,46 грн 3 % річних, 19 808, 57 грн інфляційних втрат, 5 794,95 грн судового збору.»
При цьому Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) не спростовано висновків суду першої інстанції та не доведено порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, в частині стягнення суми боргу, 3% річних та втрат від інфляції, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) покладаються на відповідач.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1398/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1398/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1398/24 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, код 43314918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, Київ 116, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 345 845, 69 грн основного боргу, 106 407,38 грн. пені; 10 850,46 грн 3 % річних, 19 808, 57 грн інфляційних втрат, 5 794,95 грн судового збору.»
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1398/24 залишити без змін.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, код 43314918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, Київ 116, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 3 633,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 10.03.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко