Справа № 128/4073/24
10 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нагірняк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Ідея Банк» звернулося до судуіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-302-011724-21-980, відповідно до якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу. Процентна ставказа користування коштами кредитної лінії становить 58,8% річних (4,9% на місяць) по операціях видачі готівки; 34,8% річних (2,9% на місяць) по торгових операціях, згідно тарифів банку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000,00 гривень. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 50 000, 00 гривень. На виконання умов договору банком було надано відповідачу кредит. Всупереч умовам договору відповідач не виконає своїх зобов'язань належним чином, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка не погашена. Станом на 30.08.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за договором № С-302-011724-21-980 від 10.12.2021 становить 103 838,73 грн., з яких: 56 225,62 грн. - заборгованість за основним боргом; 47 613,11 грн. - заборгованість за процентами.
Вищевикладене стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за кредитним та судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, а також те, що представник відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду в разі неяви відповідача в судове засідання.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ст. 211 ч.3 ЦПК України, враховуючи що він скористався своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань не надходило.
Ухвалою від 14.10.2024 позовну заяву АТ «Ідея Банк» прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином та завчасно повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, направлена судом судова повістка повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачкою у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 10.12.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-302-0011724-21-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування за умовами якої відповідачка отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку (а.с.15-16)
За змістом п. 23.1 угоди максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн.. Строк дії кредитного ліміту складає 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації.
Відповідно п. 2.2 угоди ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 50000 грн. та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку.
Процентна ставка користування коштами кредитної лінії становить 58,8% річних по операціях з видачі готівки, 34,8% - по торгових операціях, згідно тарифів банку, п. 2.3 Угоди.
З Виписки по особовому рахунку клієнта - фізичної особи №100000-2024/0830 (розрахунковий період з 18.08.2016 по 30.08.2024) вбачається, що АТ «Ідея Банк» належним чином виконало умови угоди від 10.12.2021, встановлено розмір кредитний ліміт в розмір 50000 грн.. 31.05.2022 відбулося останнє погашення по кредиту, а також 31.05.2022 було збільшено кредитний ліміт до суми 56300,00 грн. (а.с. 19-21).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по кредиту №С-302-011724-21-980 від 10.12.2021 станом на 30.08.2024 відповідачка має заборгованість у загальному розмірі 103 838,73 грн., з яких: 56 226,62 грн. - прострочений борг, 47613,11 грн. - прострочені проценти. (а.с. 22).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Із аналізу вказаної норми чинного законодавства слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідність до вимог ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.
У відповідність до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині другій статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, судом встановлено, що відповідачка не виконала свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості на рахунки АТ «Ідея Банк». Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у неї наявна заборгованість у розмірі 103 838,73 грн., з яких: 56225,62 грн. - прострочений борг, 47613,11 грн. - прострочені проценти.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Проте правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 могла би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими вона не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористався.
Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачки заборгованості у розмірі 103 838,73 грн., оскільки відповідачка допустила неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла дана заборгованість, яка добровільно відповідачкою не погашена.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6251524 від 19.09.2024.
Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором № С-302-011724-21-980 від 10.12.2021 в сумі 103 838 (сто три тисячі вісімсот тридцять вісім) гривень 73 копійки, з яких: 56225,62 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 47613,11 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в сумі 3 028, 00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач - Акціонерне товариства «Ідея Банк», 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук