Провадження № 11-кп/821/93/25 Справа № 711/4263/19 Категорія: нововиявлені обставини Головуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
20 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Белаха А.В.,
суддів - Биби Ю.В. та Поєдинка І.А.,
за участю секретарки - Овчаренко І.С.,
прокурора - Пашковської Ю.П.,
захисника - Барабаша Б.В. (в режимі відеоконференції),
засудженого - П'ятаченка Р.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського райсуду м. Черкаси від 22.01.2024 р., -
Зазначеною ухвалою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд справи у суді першої інстанції.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що, на думку засудженого, оскаржуване рішення суду є незаконним, винесеним з істотними порушеннями норм процесуального закону.
Так, суд у мотивувальній частині ухвали, вдався до переписування заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, дебатів та клопотань сторони захисту, створюючи ілюзію об'ємності та складності предмету розгляду справи, що змушує ревізійні інстанції та незалежного спостерігача (присяжних), оцінити об'єм судового розгляду та екстраординарність процесу, з вжитими судом всебічними заходами щодо об'єктивності розгляду справи та прийнятого рішення судом.
Суд, в обґрунтування висновків щодо відмови у задоволенні вимог сторони захисту, (як самої заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, так і забезпечення змагальності сторін шляхом виклику свідків до зали суду) для безпосереднього допиту у залі суду заявлених свідків, які в силу своєї поінформованості і обізнаності у поєднанні з порівнянням усіх заявлених обставин на предмет вимог п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України щодо існування в об'єктивній дійсності обставин на час скоєння правопорушення та розгляду справи в суді, вагомості обставин та їх вплив на вирок, правові наслідки впливу обставин та їх істотність - не тільки не порушують принцип юридичної визначеності (тобто порушене питання про перегляд судового рішення не тільки не переслідує мету перегляду вироку заради його перегляду, а й відповідають принципу верховенства права як фундаментальна функція судового захисту та контролю за додержанням прав людини ) не досяг відповідного стандарту та не забезпечив вищезазначені стандарти та принципи.
Окремим пунктом дій суду першої інстанції під час розгляду справи, як неповнота судового слідства, є внесення в рішення обґрунтувань (з посиланням на відомість заявлених обставин суду на час розгляду справи по суті і ухвалення вироку, як і перегляду вироку в касаційному порядку) неправдивих висновків, які суперечать змісту рішення та матеріалам провадження, та письмових показань свідків.
Законодавець, згідно змісту п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, не обмежив вичерпним переліком обставин, як зазначає суд, а словами «інші обставини» передбачив більший/ необмежений перелік обставин, головною вимогою яких є невідомість суду та особі засудженого.
Невідомість особі засудженого, необхідно розуміти не як факт обставини (враховуючи, що особа завжди знала та стверджувала про свою невинуватість у скоєнні правопорушення), а незнання про доказ, показання чи свідчення особи, яку не допитували на досудовому слідстві та в суді, і її покази суттєво впливають на висновки судів.
Так, свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мешкають у різних державах - російська федерація, Молдова та Україна письмово, стисло стверджують про відомі їм обставини непричетності ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів щодо вбивства восени 2006 р. особи в м. Ватутіно. При цьому, їх свідчення, заяви отримані стороною захисту у законний спосіб із зазначенням паспортних даних та встановлення їх осіб нотаріально, а стосовно ОСОБА_6 відкрито кримінальне провадження та іде досудове розслідування.
Частина 2 статті 459 КПК України не зобов'язує сторону, яка звертається із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, вчиняти дії, тобто підтверджувати обставини рішенням суду (обвинувальним вироком або постановою слідчого, як цього вимагає ч. 3 ст. 459 КПК України).
Стала судова практика з цього питання (про що вказує суд в ухвалі про відмову у задоволенні заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами), на думку засудженого, є намаганням судової гілки влади узурпувати повноваження законодавчої влади, тобто визначення заздалегідь недосяжного стандарту доказування та зобов'язання вчинити певні дії не передбачені для цієї процедури та порядку процесуального права.
Суд в ухвалі критично відноситься до свідчень громадян інших держав, ставлячи під сумнів їх правдивість, добропорядність та законослухняність. Тобто, фактично суд зневажає громадян, які свідчать на користь свавільно засудженої особи, і оскільки суду такі свідчення не подобаються, суд відмовляється їх заслухати та сприйняти безпосередньо їх показання.
На думку засудженого, місцевий суд мав би доручити правоохоронним органам порушити кримінальні провадження за завідомо неправдиві показання або допитати свідків і обґрунтовано прийняти нові обставини щодо невинуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення у м. Ватутіно Черкаської обл. восени 2006 року.
ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду, що не тільки зміст ухвали ВССУ від 13.12.2011 р. не дає підстав дійти висновків, що судам було відомо про невинуватість ОСОБА_1 та, що суди першої та касаційної інстанції ретельно дослідили та витребували усі можливі докази, які підтверджують хибність тверджень засудженого, а й звертає увагу, що ВССУ на період 2011 року, як касаційна інстанція, переглядав матеріали справи № 1-1/11 та вирок від 20.04.2011 р. в рамках наповнених паперових носіїв утворених досудовим розслідуванням та судом першої інстанції і самостійно не витребував будь-які докази з інших джерел щодо порушених у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушень.
Отже, доводи суду першої інстанції про знання судом про заявлені у заяві обставини - не відповідають фактичним обставинам справи, що є істотним порушенням норм процесуального права, наявність якого зобов'язує апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції здійснив розгляд його заяви про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами з додержанням формальної сторони процедури без реального розгляду притаманному суду першої інстанції, з ретельним контролем законності, всебічності та об'єктивності судового розгляду згідно вимог ст. ст. 318-391 КПК України, а саме без забезпечення засудженому та його захиснику можливості допитати свідків, які в силу своєї поінформованості та обізнаності спроможні забезпечити надання суду даних та доказів непереборного характеру щодо невинуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому правопорушень. Тобто, суд не забезпечив стороні захисту спроможність та можливість довести переконливість своїх позицій та вагомості обставин і їх вплив на вирок, який слід виправити як судову помилку.
Без належного процесуального дослідження змісту документів та доказів, на які посилається сторона захисту, аналізу та порівняння їх текстуального наповнення, інформативності та відповідно синтезу доказової інформації зазначеної у вироку та наданою на розгляд ново виявленою обставиною, як і вплив на обставини справи, як індивідуальна та окрема інформація, так і у сукупності, судом зроблено не було.
Без створення реальних умов змагальності сторін процесу та відсутності у сторони обвинувачення спростованого матеріалу нововиявлених обставин.
Суд першої інстанції, відмежувався від фактичного здійснення правосуддя заховавшись за формально - процедурним додержанням «сталої судової практики», яка суперечить правилам встановленим законодавцем в розділі ст. ст. 459 - 467 КПК України.
У сукупності, дії та рішення суду, внаслідок допущення істотних порушень кримінального процесуального кодексу України, - перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Барабаша Б.В., які підтримали апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та просили задовольнити її із вказаних у ній мотивів, прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, місцевий суд дотримався зазначених вимог закону.
Відповідно до ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. При цьому, зазначена норма закону містить вичерпний перелік таких обставин, зокрема:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що вироком апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. п. 9, 12, 13 ст. 115, ч. 2 п. п. 6, 12, 13 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2011 р. касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без змін.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами.
Засуджений ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами, за результатами судових розглядів йому було відмовлено в задоволенні його заяв.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду та вважає їх обґрунтованими, щодо того, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4.11.2019 р. (провадження № 51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.
Згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, що, на час подання відповідної заяви, підтверджена належними засобами доказування.
Крім того, суд першої інстанції належним чином на підставі ч. 5 ст. 9 КПК України врахував практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема рішення в справі «Пономарьов проти України» від 3.04.2008 р., в якому зокрема зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata-принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, чого засудженим не доведено.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що доводи засудженого, які викладені в його заяві (неправдивість показань ОСОБА_8 , неправильність висновків експертів, однобічність та неповнота судового розгляду судом, ґрунтування судових рішень на припущеннях, порушення його прав в ході слідства, поверховість розгляду справи апеляційним судом) не містять посилань на нововиявлені обставини, тобто не містять посилань на обставини, які існували на час розгляду справи судом, однак не були відомі суду з певних причин.
При цьому апеляційний суд вважає необхідним наголосити на тому, що те, що стосується достовірності доказів, зібраних органом досудового розслідування, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та перевірка можливості перебування останнього за межами України на час вчинення злочинів дійсно було предметом перевірки судом при перегляді вироку в касаційному порядку та не знайшло свого об'єктивного підтвердження. Тобто, ці обставини були предметом безпосереднього судового розгляду, були відомі як суду, так і сторонам судового провадження, а тому в силу приписів ч. 2 ст. 459 КПК України саме по собі посилання на недостовірність доказів, їх підроблення, наявність імовірних свідків не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
З таким висновком повністю погоджується апеляційний суд, оскільки він є обґрунтованим і законним тому, що базується на письмових матеріалах провадження та дотриманні норм КПК України.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд дав належну оцінку доводам захисника, зазначених і в заяві, і в усних клопотаннях щодо необхідності перегляду вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами, що доводи захисника зводяться до незгоди з доказами на яких ґрунтується вирок суду, з кваліфікацією дій ОСОБА_1 , що в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України не є нововиявленими обставинами, і з таким висновком також повністю погоджується апеляційний суд.
Так як за своїм змістом ці доводи не мають відношення до нововиявлених обставин. Окрім того, стороною захисту не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх доводів.
Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що обставини, які існували і про які сторона знала або могла знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатись нововиявленими. Також, не можуть вважатись підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних обов'язків.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують. А тому доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не створив необхідні умови для належної реалізації стороною захисту принципу змагальності сторін, тому що не викликав та не допитав свідків, на яких вказував засуджений у заяві та доповненнях, є такими, що не ґрунтуються на вимогах КПК України, встановлених для розгляду цієї категорії справ.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 (засуджений іншим вироком) щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочинів за які він засуджений та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судами та направлені для уникнення від подальшого відбуття покарання ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду про те, що зміст доводів засудженого зводиться до його бажання спонукати суд повторно й по-іншому оцінити існуючі в його кримінальній справі докази та обставини, що є неможливим в порядку перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами за правилами Глави 34 КПК України 2012 р.
За змістом положень цієї глави КПК України, суд не має права повторно переоцінювати наявні у кримінальній справі докази, а також не має права давати оцінку певним з точки зору заявника порушенням норм матеріального і процесуального закону, які були допущені в ході досудового слідства чи судового розгляду справи, оскільки таке право виключно належить лише суду вищої інстанції, який має право переглядати судове рішення в порядку його оскарження по суті.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду та вважає вірною таку аргументацію суду про те, що ключовою ознакою нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду чинного судового рішення, відповідно до змісту п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, є те, що ця обставина не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення. Проте доводи засудженого ОСОБА_1 щодо неповноти досудового розслідування та судового слідства ґрунтуються на даних матеріалів кримінальної справи, які були предметом судового розгляду при постановленні вироку апеляційним судом Черкаської області та при розгляді скарги на неї судом касаційної інстанції.
Відповідно до п. п. 42, 43 рішення ЄСПЛ від 9.06.2011 р. у справі «Желтяков проти України», суд наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру.
При цьому, на думку апеляційного суду, місцевим судом обґрунтовано не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого про те, що висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та що суд першої інстанції відмежувався від фактичного здійснення правосуддя, заховавшись за формально-процедурним додержанням сталої судової практики, яка суперечить правилам встановленим законодавцем в ст. ст. 459-467 КПК України, що є підставою для скасування ухвали, не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час апеляційного перегляду, всі доводи викладені у заяві засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку були перевірені судом першої інстанції, заявнику була надана можливість подання доказів на підтвердження обставин, які він вважав нововиявленими, проте оцінивши всі доводи такої заяви та порівнявши їх з матеріалами провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви засудженого і з таким висновком та аргументацією місцевого суду погоджується апеляційний суд.
Обставини, які існували і про які сторона захисту знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатися нововиявленими. Також не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні захисту і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних можливостей. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури підриває принцип сталості судового рішення.
Суд першої інстанції саме в цих межах, які встановлені Главою 34 КПК України, розглянув та перевірив доводи про нововиявлені обставини за заявою засудженого та не визнав їх належними та достатніми для перегляду вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р.
Також, апеляційний суд не може визнати переконливим доводи апеляції засудженого, що прокурор в суді першої інстанції не спростував аргументи засудженого, тому що прокурор не міг досліджувати обставини, про яку сторона захисту не повідомляла в судах першої і касаційної інстанції під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляції засудженого про форму та зміст оскаржуваної ухвали суду взагалі є безпідставними, тому що законодавець у Главі 34 КПК України не встановив, як наприклад у ст. 374 КПК України, вимоги до форми і змісту судового рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У ст. 467 КПК України законодавець виклав тільки можливі варіанти результатів за наслідками такого перегляду, ніяким чином не встановлював вимог до змісту ухвали. На переконання апеляційного суду, форма та зміст оскаржуваної ухвали повністю відповідають загальним вимогам до судового рішення, які встановлені чинним КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини провадження в межах заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та в межах визначених кримінальним процесуальним законом для такого виду проваджень і виклав переконливі мотиви ухваленого рішення, спростувавши доводи засудженого, та обґрунтував їх дослідженими матеріалами кримінальної справи. Під час апеляційного перегляду засудженим та його захисником не були наведені обґрунтовані мотиви та підстави для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 459 та 467 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Придніпровського райсуду м. Черкаси від 22.01.2024 р., якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 р. за нововиявленими обставинами - залишити без змін.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому ухвали суду.
Головуючий
Судді