Справа № 542/570/24 Номер провадження 22-ц/814/239/25Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
26 лютого 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Одринської Т. В., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року у складі судді Кашуби М. І.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2024 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , у якому посилаючись на факт прострочення боржника за Договором про відкриття кредитної лінії № 1152-7441 від 08.02.2023, просив про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн, а також судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що спірний договір було укладено в електронній формі шляхом підписання позивальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А5295
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 18 днів; знижена процентна ставка - 2,50% в день; стандартна процентна ставка - 3,00% в день.
Проте своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 27.02.2024 виникла заборгованості загальний розмір якої становить: 198 200 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 178 200 грн.
Проте позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 98 200 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у розмірі 100 000 грн.
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1152-7441 від 08.02.2023 у розмірі 30 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 10 000 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 726,72 грн.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за процентами, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що за умовами договору, які погоджені позичальником, базовий період, протягом якого позичальник буде сплачувати саме процент за користування кредитом становить 18 днів, а строк кредитування - це строк, на який видаються грошові кошти в даному випадку становить 300 днів.
Вказує, що вказані умови договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Тобто, позивачем дотримано вимоги статей 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, що був наданий відповідачу, оскільки останньою не заперечується укладення договору на визначених договором умовах. Із позовом або зустрічним позовом про визнання недійсним договору та/або умов договору позичальник до суду не зверталася.
Звертає увагу на те, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 у справі № 534/5556/19, норма закону, зокрема пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог нарахування пені, а не до всіх умов кредитного договору.
На думку апелянта, судом першої інстанції помилково ототожнено проценти за користування кредитом з неустойкою (пенею) у разі невиконання зобов'язань боржником за кредитним договором.
Наголошує на тому, що відповідач взяла на себе зобов'язання та не виконала їх належним чином, процентна ставка, визначена у договорі, жодним чином не суперечить вимогам законодавства, погоджена відповідачем, а тому позивач мав законне право на одержання процентів за договором протягом строку кредитування.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з інших видів кредитування, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 116 від 01.08.2013, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а. с. 34).
08 лютого 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1152-7441, відповідно до умов якого Кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором (а. с. 16-27).
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та статті 1055 ЦК України, підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5295.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Договору визначено наступний розрахунок погашення кредиту: дата видачі кредиту: 08.02.2023, останній календарний день першого базового періоду: 25.02.2023, сума кредиту: 20 000 грн, нараховані проценти за користування кредитом - 9 000 грн, разом до сплати 29 000 грн.
Поняття базового періоду розкрито у пункті 4.4. договору, згідно якого базовий період, що у даному випадку складає 18 календарних днів, - це термін, протягом якого позичальник може повернути суму одержаного кредиту та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім випадку, коли позичальник сплатить заборгованість за процентами у поточному базовому періоді, який у такому разі припиняється достроково та з наступного календарного дня після такої сплати починається наступний базовий період. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору.
Протягом першого базового періоду діє пільгова процентна ставка у розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом протягом такого періоду, яка надається кредитодавцем як заохочення позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця за умови належної сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за пільговою процентною ставкою (пункти 10.1., 10.2 договору).
Стандартна процентна ставка за договором становить 3,00% за кожен день користування кредитом протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за пільговою та/або зниженою ставкою - 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та заохочення позичальника до сумлінного виконання умов договору (пункти 4.6., 10.1. Договору).
Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 04.12.2023. Строк договору є рівним строку кредитування (пункт 4.8. договору).
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Право кредитодавця на одержання процентів за кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором, передбачено також частиною першою статті 1048, статтею 1056-1 ЦК України.
Відмовляючи у стягненні на користь позивача процентів за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитом є несправедливим, таким, що не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, пославшись на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, суд зменшив розмір процентів до 10 000 грн, що складає 50% від суми заборгованості по кредиту, ототожнивши таким чином проценти за користування кредитом, що входять до складу основного зобов'язання за кредитним договором (стаття 1054 ЦК України), з процентами від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, - як пені за порушення боржником зобов'язання (стаття 549 ЦК України).
Таких висновків суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права, не надавши належної правової оцінки наявних у справі доказів, що призвело до помилкового вирішення справи.
Суд першої інстанції не врахував, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодила такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно частини третьої статті 207 ЦК України, пунктів 6, 12 частини першої статті 3, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» відповідає письмовій формі договору.
За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов'язання та обов'язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до Цивільного кодексу України та вимог статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір № 1152-7441 від 08.02.2023 в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а норми Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів» не встановлюють нікчемність положень договору у разі включення у договір із споживачем несправедливих умов, визначених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі умови є підставою для оспорювання договору споживчого кредиту відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, що по справі не встановлено.
За таких обставин визнання судом несправедливими та такими, що порушують права споживача, умов кредитного договору щодо розміру процентів за кредитом, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а відмова суду у стягненні процентів за кредитом, визначених дійсним договором сторін, є необґрунтованою.
По справі встановлено, що відповідач фактично погодилася на запропоновані позивачем умови кредитування, свою згоду на його укладення не відкликала, Договір про відкриття кредитної лінії № 1152-7441 від 08.02.2023 не оспорювала та презумпцію його правомірності не спростувала, у строки, встановлені договором, кредит не повернула.
За змістом укладеного між сторонами договору нараховані позивачем проценти за ставкою 2,5% протягом першого базового періоду - з 08.02.2023 по 25.02.2023 та за ставкою 3,0% у період з 26.02.2023 по 04.12.2023 є платою за правомірне користування кредитними коштами у розумінні статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, безпідставно відмовивши позивачу у стягненні заявлених позивачем процентів за кредитом.
Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань») про необхідність законодавчого врегулювання питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов'язань у відносинах споживчого кредитування не стосується предмета спору у цій справі.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені у вказаному рішенні Конституційного Суду України мотиви, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, не є застосовними у спірних правовідносинах, оскільки за змістом спірного кредитного договору заявлені позивачем проценти не є відповідальністю за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобов'язання. У такому випадку норми частини третьої статті 551 ЦК України, якими по суті керувався суд, зменшуючи розмір заявлених позивачем процентів за кредитом до 10 000 грн, що складає 50% від суми заборгованості по кредиту, не поширюються на спірні правовідносини сторін.
Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення невірно визначив характер правовідносин сторін, неправильно застосував закон, який їх регулює, та надав неналежну правову оцінку наданим у справі доказам, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за нарахованими процентами за кредитом у розмірі 80 000 грн є обґрунтованими та відповідають умовам укладеного між сторонами договору. При цьому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції фактично ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються статтями 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та відповідно до умов договору нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту протягом строку кредитування, з неустойкою (пенею), яка згідно статті 549 ЦК України є відповідальністю за неналежне виконання боржником грошового зобов'язання та позивачем у цій справі не нараховувалась та не заявлялась.
За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваний частині з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
У частині, що не оскаржується, рішення суду першої інстанції залишається апеляційним судом без змін.
Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги - 3 633,60 грн, а всього на суму 6 056 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором № 1152-7441 від 08.02.2023 у розмірі 70 000 грн.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суми простроченої заборгованості за кредитним договором № 1152-7441 від 08.02.2023 у розмірі 20 000 грн та суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 000 грн - заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, всього 6 056 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Т. В. Одринська
О. І. Обідіна