Справа № 617/521/21 Номер провадження 11-кп/814/176/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12020220260000235 за апеляційною скаргою прокурора Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , яка брала участь у даному провадженні, на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, працюючий електромонтером АТ «Харківобленерго», несудимий,
визнаний невинуватим та виправданий за ч.1 ст.249 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Вирішене питання про речові докази.
Як зазначено у вироку суду, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 09 квітня 2020 року о 14 год., перебуваючи на території ТОВ «Природоохоронне підприємство «Ізбитське-2» неподалік с. Стариця Вовчанського району Харківської області, за відсутності спеціального дозволу на використання водних живих ресурсів та не дотримуючись встановленого строку заборони на промисловий, любительський і спортивний лов риби у рибогосподарських водних об'єктах Харківської області (з 01 квітня до 30 червня 2020 року), в порушення п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Держкомрибгоспу України від 15 лютого 1999 року, встановив три ліскові сітки та в результаті виловив рибу (4 товстолобики, 8 сазанів та 5 карасів), внаслідок чого заподіяв істотну шкоду, адже знищив водні біоресурси в заборонений час та спричинив збитки навколишньому середовищу та охоронюваним правам та інтересам держави на загальну суму 3553 грн.
Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.249 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_8 , суд дійшов до висновку про недоведеність стороною обвинувачення того факту, що внаслідок інкримінованих ОСОБА_8 дій спричинена істотна шкода з огляду на те, що відповідна експертиза не проведена, а представник потерпілого визначив лише вартість виловленої риби.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому зазначає, що вилучені в обвинуваченого знаряддя лову у вигляді сіток є забороненими, а розмір заподіяної шкоди в сумі 3553 грн визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства».
Наголошує, що про наявність істотної шкоди свідчить факт вилову риби забороненими засобами в період нересту.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обов'язкову необхідність призначення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків у даному кримінальному провадженні, оскільки вимоги п.6 ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи не стосуються випадків, коли предметом кримінального правопорушення є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір шкоди можливо встановити без спеціальних знань, а достатньо проведення простих арифметичних розрахунків.
Інші учасники провадження вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч твердженням прокурора, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованого кримінального правопорушення, дотримався вищезазначених вимог закону.
За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз усіх доказів, що були надані стороною обвинувачення та дійшов до правомірного висновку про те, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводи прокурора щодо незаконності вироку та про винуватість ОСОБА_8 , оскільки його діями заподіяно істотну шкоду, є непереконливими.
Частиною 1 ст.249 КК України встановлена відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - незаконне зайняття рибним, звіриними або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Стороною обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він незаконно виловив 4 товстолобика, 8 сазанів та 5 карасів, внаслідок чого заподіяв істотну шкоду на загальну суму 3553 грн.
Згідно з положеннями ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
З мотивувальної частини вироку видно, що суд, належним чином дослідивши всі надані прокурором докази, дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, оскільки не доведено заподіяння ним істотної шкоди.
Як видно з листа щодо розрахунку матеріальної шкоди, складеної заступником начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області ОСОБА_10 , загальна сума заподіяної шкоди внаслідок вилову 4 товстолобів, 8 сазанів та 5 карасів складає 3553 грн.
При цьому цей лист не містить даних щодо наявності істотної шкоди, а допитаний під час судового розгляду в якості представника потерпілого ОСОБА_10 зазначив, що під час здійснення вказаного розрахунку ним взагалі не визначалось, чи є зазначена шкода істотною.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що обов'язковою ознакою, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, є заподіяння такими незаконними діями істотної шкоди, що саме і відрізняє кримінальне правопорушення від адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 «Порушення правил рибальства» Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 6 ч.2 ст.242 КПК України встановлено обов'язок слідчого або прокурора забезпечити проведення експертизи щодо визначення шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Суд першої інстанції установив, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не проводилось досліджень для встановлення наявності істотної шкоди, що підтвердив прокурор в засіданні апеляційного суду.
Згідно з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2019 року справа №420/1667/18, обов'язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об'єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч.2 цієї норми.
Імперативність п.6 ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов'язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.
У цих випадках слідчий чи прокурор позбавляється права оцінювати за своїм переконанням необхідність залучення експерта для проведення експертизи, адже експертиза має бути проведена безвідносно до слідчої ситуації, сукупності зібраних під час досудового розслідування доказів з огляду на появу об'єктивних обставин, з'ясування яких потребує саме експертного дослідження.
Аналіз ч.2 ст.242 КПК України вказує на те, що обов'язок на стадії досудового розслідування залучити експерта для визначення розміру шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.
Суд, виходячи із закріпленого у ст.26 КПК України принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта і усунути цей недолік досудового слідства.
Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо тільки за обставин, передбачених ч.2 ст.332 КПК України.
Як правильно звернув увагу місцевий суд, експертиза для визначення розміру шкоди заподіяної довкіллю у цьому провадженні не проводилась, що не узгоджується з вимогами п.6 ч.2 ст.242 КПК України, а спричинена шкода дорівнює вартості виловленої риби.
Отже, за наслідками судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у зв'язку із чим на підставі ч.1 ст.373 КПК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку, який відповідає вимогам статей 368, 370, 374 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
Тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_11 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4