Справа № 545/4238/24 Номер провадження 11-кп/814/955/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
05 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року,
Цією ухвалою щодо ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого неповнолітню дитину, засудженого вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2022 року за ч.3 ст.286-1 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років,
суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування до ОСОБА_9 ст.82 КК України та заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2022 року, більш м'яким покаранням у виді пробаційного нагляду.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про неможливість застосування покарання у виді пробаційного нагляду внаслідок неефективності та передчасності такого заходу.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким застосувати до нього положення ст.82 КК України, замінивши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким у виді пробаційного нагляду із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому зазначає, що відбув більше половини строку призначеного йому покарання, отримав п'ять заохочень та не має стягнень, на профілактичному обліку в установі не перебуває, а ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як низький.
Вважає, що невідбута частина покарання може бути замінена будь-яким більш м'яким видом покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника виправної колонії, який заперечував проти заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким у виді пробаційного нагляду, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Доводи ОСОБА_9 про необхідність застосування до нього покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України є непереконливими.
Фактичне відбуття засудженим половини строку покарання, призначеного вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2022 року за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється.
При цьому, за період відбування покарання ОСОБА_9 дійсно зарекомендував себе з позитивного боку, має заохочення, працював робітником в їдальні установи, виконує роботи по благоустрою, закінчив навчання за професією «Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування», підтримує позитивні зв'язки з рідними.
Наведені обставини свідчать про наявність у поведінці засудженого позитивних тенденцій.
Разом з тим, призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого та представників органу, який відає виконанням покарання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положення кримінального закону хоча і не містять застережень щодо заміни покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України, проте в даному випадку застосування до ОСОБА_9 більш м'якого покарання саме такого виду не сприятиме його виправленню та досягненню мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
Передчасність застосування до ОСОБА_9 покарання у виді пробаційного нагляду також підтвердив і представник виправної колонії в засіданні апеляційного суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію засудженого, який категорично відмовився від заміни позбавлення волі на інші, крім пробаційного нагляду, покарання (обмеження волі, виправні роботи).
Також колегія суддів враховує, що за період відбування покарання ОСОБА_9 хоча і працював, проте не вживав заходів для відшкодування судових витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких було покладено на нього згідно з вироком суду.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не доводять, що ОСОБА_9 досяг того ступеня виправлення, за якого в суду були б обґрунтовані підстави для заміни призначеного йому найбільш тяжкого виду покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4