Справа № 536/2347/24 Номер провадження 11-кп/814/1119/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисників обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у порядку, передбаченому ст.422-1 КПК України, в м. Полтава кримінальне провадження №62024000000000524 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року,
Цією ухвалою під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №62024000000000524 стосовно
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вовчоярівка Луганської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, військовослужбовця, несудимого,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 та ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 та ч.2 ст.310 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 24 березня 2025 року та визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн, з покладенням певних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд встановив відсутність даних, що дозволяють скасувати тримання під вартою та прийняв до уваги обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
При цьому заперечує наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_9 визнав вину та надав показання, що викривають як його, так і інших обвинувачених.
Зауважує, що роль підзахисного у діяльності злочинної організації була мінімальною, у збуті наркотичних засобів ОСОБА_9 участі не брав та не був обізнаний про такі дії.
Заперечує проти твердження сторони обвинувачення щодо умисного вступу ОСОБА_9 до лав ЗС України з метою ухилення від органу досудового розслідування.
Наголошує, що стороною захисту подане клопотання до прокурора про укладення угоди про визнання винуватості.
Звертає увагу, що ОСОБА_9 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має родину, виховує неповнолітню дитину, кримінальні правопорушення вчинив внаслідок тяжких життєвих обставин.
Вказує, що визначена судом сума застави є непомірною для обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та просить її скасувати.
При цьому вважає необґрунтованим пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення.
Звертає увагу на роль ОСОБА_9 у діяльності злочинної організації, яка була мінімальною, оскільки він лише виконував накази інших учасників групи, не здійснюючи при цьому збут канабісу.
Вказує, що кримінальні правопорушення ОСОБА_9 вчинив внаслідок збігу тяжких життєвих обставин.
Заперечує наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вважає визначений судом першої інстанції розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників на підтримання доводів апеляційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України) при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, суд оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197 і 199 КПК України.
Належним чином врахував, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні у складі злочинної організації тяжких та особливо тяжкого умисних злочинів проти громадської безпеки у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також, суд взяв до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, дані про його особу, сімейний і майновий стан.
Місцевий суд обґрунтовано визнав доведеним ризик переховування ОСОБА_9 від суду з огляду на тяжкість покарання, що передбачена санкціями інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, про наявність вказаного ризику також свідчить процесуальна поведінка ОСОБА_9 під час досудового розслідування, який після повідомлення про виклик до слідчого з метою проведення слідчих та процесуальних дій та будучи обізнаним про наявність повідомлень про підозру стосовно інших учасників злочинної організації, ухилився від органу досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_9 після отриманням ним повістки до ТЦК та СП не вчинив будь-яких дій щодо повідомлення слідчого про поважність причин своєї неявки та не виходив на зв'язок.
Також місцевий суд обгрунтовано врахував, що саме інкримінована протиправна діяльність обвинуваченого була основним джерелом його доходу.
Про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить і те, що він обвинувачується у вчиненні злочинів у складі злочинної організації, що є найбільш небезпечною формою організованої злочинної діяльності, встановлені не всі особи, причетні до вчинення злочинів, та роль кожного з них.
Крім того, значна тривалість часу, протягом якого вчинялися інкриміновані дії, дає підстави стверджувати про наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Доводи захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про необґрунтованість пред'явленого обвинувачення, а захисника ОСОБА_7 - про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких життєвих обставин, повинні оцінюватись судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Вказані дані про особу обвинуваченого в сукупності з обсягом пред'явленого обвинувачення та характером інкримінованих дій свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали справи та апеляційна скарга захисника не містять об'єктивних даних про неможливість тримання ОСОБА_9 під вартою з огляду на стан його здоров'я.
Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави є непереконливими.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.182 цього Кодексу, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Висновок суду щодо розміру застави належним чином умотивований, узгоджується з наведеними вимогами закону, ураховує конкретні обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан ОСОБА_9 , дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Доводи захисників про занадто великий розмір застави є непереконливими, оскільки цей розмір визначений тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу буде достатнім стримуючим засобом, щоб перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, висновки суду про продовження тримання ОСОБА_9 під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
Отже, апеляційні скарги захисників не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 418 та 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року у кримінальному провадженні №62024000000000524 щодо обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційні скарги його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4