Справа № 350/295/24
Провадження № 22-ц/4808/57/25
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
06 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Гудяк Х.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду в складі судді Пулика М.В., ухвалене 25 вересня 2024 року, повний текст якого виготовлено 04 жовтня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 04 травня 2022 року о 22 год. 50 хв на автодорозі М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки Hyindai 130 під його керуванням та автомобіля марки Citroen Space Toure під керуванням ОСОБА_2 . Під час ДТП були пошкоджені транспортні засоби, а позивачу спричинені тілесні ушкодження.
На думку позивача, зафіксована в протоколі місця ДТП схемі та фотознімках матеріальна обстановка вказувала на те, що зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху його автомобіля, що виключало його вину в настанні ДТП. Проте, належно не встановивши всіх обставин ДТП та не вживши заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, співробітник поліції Шкурпіта А.Я. склав щодо позивача протокол серії ААД №141351 від 20.07.2022 за статтею 124 КУпАП. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі №447/1766/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, закрито за відсутності у його діянні складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Відтак, позивач вважає, що йому в результаті незаконних дій уповноваженої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області Шкурпіти А.Я. було спричинено моральну та матеріальну шкоду. Так, протягом тривалого часу, а саме більше 19 місяців, він був змушений прикладати значні зусилля, кошти та витрачати певний час, щоб довести свою непричетність до адміністративного правопорушення. Загалом він прийняв участь в 12 судових засіданнях. При цьому він є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання, йому протипоказане значне фізичне навантаження та нервові потрясіння.
Вказував, що через значне перенавантаження у нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим він був госпіталізований в неврологічне відділення КНП «Рожнятівська БЛ», де перебував з 04.07.2022 по 11.07.2022, та поніс витрати на лікування в розмірі 2501,20 грн. Крім того, ним витрачено 17 475,30 грн на проїзд власним транспортним засобом до місця проведення судових засідань, а також понесено витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування моральної шкоди позивач послався ще й на те, що пережив емоційне потрясіння у серпні 2023 року після того як отримав претензію від страхової компанії про відшкодування шкоди в порядку регресу на користь ПрАТ «УСК Княжа Іншуранс Груп» в розмірі 489 799,65 грн, сплачені страхувальнику автомобіля марки Citroen Space Toure.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки дії працівників управління патрульної поліції були незаконними, то є підстава для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди в сумі 134 900,00 грн, позивач врахував мінімальну заробітну плату станом на січень 2024 року в розмірі 7100 грн, а також тривалість обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення протягом 19 місяців.
За наведених обставин просив стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти в розмірі 134 900, 00 грн моральної та 15 476,90 грн матеріальної шкоди, а також 5 000,00 грн, пов'язаних з наданням юридичної допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 25 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вказує, що суд прийшов до необґрунтованого висновку, що він належним чином не довів заподіяння матеріальної та моральної шкоди, позаяк сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу матеріальну та моральну шкоду. Натомість вважає, що факти заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди мають очевидний характер, докази чого надано до суду першої інстанції.
Посилається на те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
При цьому звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини у рішеннях у справах «Надточій проти України», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Озтюрк проти Німеччини» та «Лутц проти Німеччини» відповідно до яких справи про адміністративні правопорушення за своєю природою з огляду на характер правопорушення, його кваліфікацію та суворість передбаченого покарання мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру. Відтак, складання протоколу про адміністративне правопорушення носить кримінально-правовий характер і за своєю правовою природою є обвинувальним актом, на підставі якого висувається обвинувачення правопорушнику. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
Скаржник вважає, що суд не врахував позиції Верховного Суду у справі №953/6561/20 відповідно до якої здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складення протоколу, отримання пояснень та інше).
Зважаючи на вищезазначене, скаржник просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Представником Департаменту патрульної поліції відзив на апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого судом строку на його подання і клопотання про продовження строку при цьому не заявлено.
В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду.
У судове засідання представники відповідачів не з'явилися, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Представником Департаменту патрульної поліції подано клопотання розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності сторін.
У засіданні апеляційного суду скаржник доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів .
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач належним чином умотивованих доводів на обґрунтування позовної вимоги не навів, узагальнено виклав обставини, які стосуються заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду цим вимогам відповідає.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 20.07.2022 заступник начальника ВРОМ ДТПУПП у Львівській області ДПП майор поліції Шкурпіта А. склав відносно ОСОБА_1 адміністративний протокол за статтею 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 141351 від 20.07.2022 ОСОБА_1 04.05.2022 о 22 год. 50 хв на автодорозі М-06 Київ - Чоп 594 км. в с. Пісочна Стрийського району Львівської області, керуючи автомобілем марки "HYUNDAI I30" н.з. НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "CITROEN SPACE TOURER" н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку. Після зіткнення автомобіль "HYUNDAI I30" н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Reunault Master н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Автомобілі отримали технічні пошкодження, чим була спричинена матеріальна шкода. Водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Таким чином, згідно протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги п.1.5, 2.3 б, д, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Проте, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року за результатом розгляду цього протоколу провадження закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутності у складі діяння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили 26.01.2024.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1168 ЦК).
Статтею 1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками (Постанова КГС ВС від 17.08.2023 у справі № 902/183/22).
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:
«Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР».
Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач має довести наявність очевидних ознак протиправності дій цих суб'єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Разом з тим, позивач у цій справі обґрунтовував завдання йому шкоди протиправністю дій відповідача, що виразилися у складенні постанови про адміністративне правопорушення. Проте, у випадку подальшого скасування цієї постанови, сам лише факт складення постанови патрульними поліцейськими не може оцінюватись як преюдиційний факт заподіяння моральної шкоди і як наявність причинно-наслідкового зв'язку бути підставою для відшкодування шкоди.
В постанові Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 141351 складено 20.07.2022. Події, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно відбулись 04.05.2022.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов'язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, визначені у розділі ІХ Інструкції.
У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
У випадках, коли для прийняття об'єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода.
Уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний строк надіслати його до відповідного суду (пункти 1, 6, 7 розділу ІХ Інструкції).
Миколаївський районний суд Львівської області, розглядаючи матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в постанові від 15.01.2024 звернув увагу, що при складанні протоколу працівниками поліції допущені порушення, внаслідок чого протокол про адміністративне правопорушення складений через 2 місяці 15 днів після події, що відбулась 04.05.2022.
При цьому суд прийшов до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю, так як з оформленого протоколу та матеріалів адміністративної справи не те, що не можливо зробити висновок про винуватість особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а навіть експерту через відсутність зібраної слідової інформації неможливо зробити експертизу та надати суду висновок.
Таким чином, суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення виявив невідповідність дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції, які полягали в тому, що протокол складено з порушенням строків, встановлених КУпАП. Разом з тим, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що затримка складення протоколу могла відбутись через те, що одразу після настання ДТП він був госпіталізований з численними травмами, а отже не міг надати пояснення щодо події.
Колегія суддів констатує, що схема ДТП працівником поліції була складена 05.05.2022 о 04:00 год, тобто одразу після автоаварії. Ця схема учасниками ДТП не оспорювалась, і саме цей документ в подальшому було покладено в основу висновку в складеному 20.07.2022 протоколі про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду позивач не довів, що саме порушення строків оформлення протоколу свідчать про явно протиправний характер дій поліцейських, що в подальшому вплинуло на спричинення йому матеріальної та моральної шкоди.
В постанові Великої Палати від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 зазначено, що оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів.
Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом.
Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.
За обставинами цієї справи під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 для з'язування обставин ДТП судом 27.10.2022 призначались автотехнічна та транспортно-трасологічна експертизи. Оскільки за результатом проведеної експертизи, експерт не надав чітких висновків, суд 17.05.2023 призначив додаткову комісійну судову автотехнічну експертизу та транспортно-трасологічну експертизу. 10.11.2023 з Львівського науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС України на адресу суду повернулась постанова про призначення експертизи та матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Повідомлено про неможливість проведення судової експертизи.
Зі змісту постанови вбачається, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення стало те, що у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які б указували на доведеність факту порушення ним правил дорожнього руху. Зокрема, експерти не змогли провести експертизу за відсутності всього комплексу вихідних даних, який характеризує механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульних поліцейських були протиправними.
Постановою Миколаївського районного суду від 15.01.2024 у справі №447/1766/22 встановлена тільки невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції щодо строків складення протоколу, яка, на переконання колегії, не носить очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції.
Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
А отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 25 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2025 року.