Справа № 369/14815/23
Провадження № 2/369/6271/25
Іменем України
11.03.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Липченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення дій, відновлення становища,
У вересні 2023 року позивач звернувсь до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та філією Києво-Святошинського відділення №5399 ВАТ Ощадбанк укладено договір про відкриття карткового рахунку 17 червня 2008 року. 11 грудня 2019 року підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття кредитного рахунку.
13 лютого 2023 року відбулись шахрайські дії щодо його рахунку. Про незаконні транзакції він негайно повідомив на гарячу лінію банку та за його заявою внесені відомості щодо шахрайства до ЄДРДР за №12023116450000078. Того ж дня йому відключено Oschad 24/7 sms-banking по кредитній картці. Його картки заблоковано банком за його заявою. Але вже через три хвилини відбулись вищевказане списання грошових коштів на суми 25 000 грн., 24 000 грн., 15 000 грн., без його згоди. При цьому ліміт зняття коштів у нього - 200 грн. При переведенні коштів відповідач його згоди не запитував та відповідно не отримував, він не проходив верифікацію що є грубим положенням договору банківського обслуговування.
Вказав, що досудове розслідування кримінального правопорушення триває, аде відповідач незаконно здійснює договірне списання коштів з його пенсійного карткового рахунку, навіть перевищуючи ліміт у 20%. Щодо незаконних дій він звертався неодноразово до відповідача, але його клопотання залишаються без задоволення. Вважає умови договору такими, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні послуги», а тому має бути визнаний недійним в судовому порядку.
Просив суд:
визнати правочин недійсним, а саме заяви про приєднання №53535911/111219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття кредитного рахунку з ТВБВ №10026/0830 ОщадБанку, яка порушує Закон України «Про захист прав споживачів»;
припинення дії, яка порушує право, а саме АТ Ощадбанк безпідставно та незаконно під час проведення розслідування кримінальної справи №12023116450000078 здійснює договірне списання коштів з пенсійного карткового рахунку клієнта;
відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язавши АТ Державний ощадний банк України відновити на кредитному картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому на імя ОСОБА_1 із сумою 65 000 грн. та повернути на пенсійний рахунок НОМЕР_2 списані грошові кошти 27.03.23 - 46,65 грн., 06.04.23 - 5974,76 грн., 24.04.23 - 6,99 грн.;
визначити у рішенні факт настання форс-мажору з 13 лютого 2023 року, коли сталась подія яка знаходиться поза сферою контролю клієнта.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 19 вересня 2023 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
01 січня 2024 року до суду надійшли пояснення АТ «Державний ощадний банк України» по суті позову. Не погоджуючись з доводами позову вказали, що за фактом звернення ОСОБА_1 проведено службове розслідування та встановлено, що вхід і операції через мобільний додаток здійснено коректно з використанням фінансового номеру ОСОБА_1 та підтвердженням біометрією або кодом доступу, тому списання коштів відбулось з дотриманням законодавства. За наявною інформацією сам позивач повідомив пін-код третім особам, а вже за його звернення заблоковані картки та обліковий запис закрито. Зважаючи, що клієнт зобов'язаний забезпечити гарантування неможливості отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, пін-коди, тощо, тому сам позивач несе відповідність за розголошення відповідної інформації. Вважають, що ОСОБА_1 своїми діями сприяв у доступі до власного карткового рахунку третім особам. Просили відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з задоволеним відводом судді, на підставі повторного авторозподілу, цивільну справу 30 січня 2024 року передано до провадження судді Волчка А.Я.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 06 лютого 2024 року задоволена заява судді Волчка А.Я. про самовідвід.
На підставі повторного авторозподілу, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року справу прийнято до провадження суддею Фінагєєвою І.О.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагєєвою І.О. від 08 травня 2024 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Фінагєєвій І.О.
На підставі повторного авторозподілу справи, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2024 року справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С.
На підготовчому судовому засіданні ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог, а саме вимог про визнання правочину, заяви №53535911/111219, недійсною, визнання факту настання форс-мажору, відновлення коштів на кредитному рахунку ОСОБА_1 в АТ №…26204….9021).
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині позовних вимог: вимог про визнання правочину, заяви №53535911/111219, недійсною, визнання факту настання форс-мажору, відновлення коштів на кредитному рахунку ОСОБА_1 в АТ №…26204….9021 - закрито.
14 січня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення АТ «Державний ощадний банк України». Вказали, що списання грошових відбулось після проходження відповідної ідентифікації. Сам позивач розголосив відомості стороннім особам, тому має і нести відповідну відповідальність. Наявність внесених відомостей до реєстру досудових розслідувань не може підтверджувати вчинення злочину щодо споживача, зважаючи на презумпцію невинуватості. І також не може бути підставою звільнення позичальника від обов'язку виконання кредитних зобов'язань. Оскільки позивач не надав доказів того, що з вини відповідача або неправомірних дій відповідача були зняті кошти, тому у задоволенні позову просили відмовити.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року закрито підготовче провадження та розглянуто справу в судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач позов підтримав. Просив позов задоволити з урахуванням проведених виплат за час розгляду справи.
У судовому засідання представник відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції» від 12.06.2009№2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 2 ЗУ «Про захист прав споживачів», встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 11ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
При розгляді справи судом встановлено, що 17 червня 2008 року між ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_1 укладено договір №125 про відкриття карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою.
11 грудня 2019 року між АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання №53535911/111219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 3 статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролю напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства зобов'язують банк до виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з рахунку.
З пояснень сторін вбачається, що з дати укладення договорів ОСОБА_1 отримав картки, користувався ними, зауважень не висловлював.
13 лютого 2023 року з рахунку ОСОБА_1 відбулось списання грошових коштів на суми 25 000 грн., 24 000 грн., 15 000 грн., про що останнім подано заяву до банку.
Відповідно до пояснень представника відповідача, за заявою ОСОБА_1 відбулась перевірки та проведено службове розслідування. За результатами встановлено, що вхід та всі операції проведено через мобільний додаток ОЩАД24/7 з використанням фінансового номеру телефону позивача - НОМЕР_3 .
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст.12 ЦПК України встановлений принцип змагальності сторін, згідно якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦИК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к зазначила, що необхідність існування єдиного сталого механізму для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного раніше, безпосередньо випливає з тих завдань, реалізацію яких має здійснювати Верховний Суд.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; та постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-грозглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин Аналогічну позицію викладено в постановах 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Згідно із п. п. 9.12 - 9.18 Розділу ІХ ДКБО, Клієнт зобов'язаний забезпечити / гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2\CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт.
Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта. Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця(-ів) сторонньої особи.
Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися. Пункт 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає обов'язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Судом встановлено, що фінансові операції здійснювались через мобільний додаток «Ощад 24/7» з використанням фінансового номера телефону Позивача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) і13.02.2023 о 12:16 - ОСОБА_1 здійснив дзвінок до контакт-центру Банку та повідомив, що отримав СМС-повідомлення в якому зазначено, що платіжна картка заблоковано. Клієнт повідомив, що зателефонував на номер телефону з якого отримав дане СМС-повідомлення і третій особі розголосив останні 4 цифри номеру своєї картки і ПІН-код. Оператор контакт-центру за погодженням клієнта заблокував платіжну картку та закрито обліковий запис в Ощад 24/7
Дана обставин також підтверджена і дослідженим звукозаписом спілкування позивача з оператором АТ «Державний ощадний банк України», який було надано банком щодо автентичності якого сторони не заперечували, на якому йдеться, що позивач повідомив інформацію шахраям.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, банком надано докази факту особистого спілкування позивача з шахраями та розголошення позивачем реквізитів платіжного засобу, тобто позивач сприяв втраті особистих даних, зокрема номера картки, який він підтвердив в розмові.
Також суд враховує, що відповідно до пункту 2.11. Договору № Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.01.2025 4 125 від 17.06.2008 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебето-кредитної схемою, клієнт доручає Банку без його додаткової згоди та відповідно до а розпорядження дебетувати Картрахунок - списувати з Картрахунку грошові кошти, що мають бути сплачені відповідно до пункту 6.1.3 Договору(копія договору знаходиться в матеріалах справи).
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що банком правомірно у відповідності до договірних зобов'язань проводить списання заборгованості по кредиту.
Суд не приймає доводи позивача, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи його коштами, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Наявність кримінального провадження, порушеного за його заявою, не може свідчити, з огляду на презумпцію невинуватості, про вчинення злочину щодо споживача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов'язку належного виконання кредитного зобов'язання і виконання умов договору у разі настання певних обставин, передбачених ними.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення дій, відновлення становища відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ