Справа № 369/12206/24
Провадження № 2/369/2869/25
Іменем України
11.03.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря судових засідань
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки", про розірвання договору та стягнення коштів,
У липні 2024 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги мотивує наступним. 24 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (надалі Договір).
За вказаним договором та у відповідності до п. 1 ст. ст. 6, 656 Цивільного кодексу України, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , (надалі - "Об'єкт будівництва") та оплатити Ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Позивачкою відповідно до умов Договору №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру здійснено оплату майнових прав у розмірі 685 692 (шістсот вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) гривень 87 коп. Відповідно до умов Договору строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію настав 31.12.2022р., проте станом на день звернення до суду будівництво так і не розпочато.
Позивач зазначає, що Відповідачем були істотно порушені умови Договору. На час звернення до суду з даним позовом Об'єкт будівництва не готовий, будівництво знаходиться на початковій стадії, а саме виритий лише котлован.
У березні 2024 року Позивачка в письмовій формі (у відповідності до п.8 Договору) звернулася до Відповідача про відмову від виконання Договору № 118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.06.2021р. Проте, лист повернувся без вручення з відміткою про відсутність адресата за даною адресою, що відповідно до п.п. 8.2.3 Договору дане повідомлення вважається врученим.
На підставі вищенаведеного Позивач просить суд:
розірвати Договір №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.06.2021 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» та ОСОБА_1 .
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» код ЄДРПОУ: 40832467, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 766 436 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 35 коп., з яких: 685 692, 87грн. - основного боргу, 31 361,98 грн. - 3% річних, 49 382,37 грн. - інфляційних втрат.
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» код ЄДРПОУ: 40832467, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.07.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач до суду відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи був повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Ухвалу про відкриття провадження, направлена за юридичною адресою відповідача. Копія позовної заяви з додатками Відповідачу була направлена Позивачем відповідно до ЦПК України, що підтверджується описом вкладення з доказами направлення. Конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній, що відповідно до ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.
06 лютого 2025 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання призначене на 11 березня 2025 року позивач не з'явився, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за адресою місцезнаходження, яка відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за N 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Судом встановлено, що 24 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (надалі Договір).
За вказаним договором та у відповідності до п. 1 ст. ст. 6, 656 Цивільного кодексу України, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , (надалі - "Об'єкт будівництва") та оплатити Ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору, предметом цього Договору є майнові права на Квартиру, які після готовності Об'єкта будівництва до експлуатації реалізуються шляхом реєстрації Покупцем права власності в установленому законом порядку. За умови виконання своїх обов'язків за цим Договором Продавець зобов'язаний передати Покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на Квартиру.
Згідно п. 2.4 Договору орієнтовний строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію - 04 квартал 2022р. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об'єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору.
Продавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за цим Договором (п.5.1 договору).
Пунктом 9.2 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені як додаткові угоди до цього Договору у письмовому вигляді за належними підписами Сторін, окрім випадків, передбачених цим Договором. Такі додаткові угоди будуть невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.3.1 Договору ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання договору становить: 926 839,87 (дев'ятсот двадцять шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 87 копійок) гривень, в тому числі ПДВ 154 473,31 (сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят три гривні 31 копійка) , що еквівалентно 34 083,14 (тридцять чотири тисячі вісімдесят три) долара 14 центів США (надалі - «Ціна майнових прав на Квартиру»). Ціна майнових прав встановлена в доларах США, та оплачується в національній валюті України - гривні.
Згідно умов Договору сплата майнових прав здійснюється частинами відповідно до графіку визначеним п.3.3 Договору.
Позивачка відповідно до умов Договору №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру здійснено наступні платежі : 29.06.2021 - 286 00,00 грн.; 05.07.2021 - 276 862,21 грн.; 20.07.2021 - 15 484,31 грн.; 05.08.2021 - 15 311,45 грн.; 13.09.2021 - 15 179,90 грн.; 13.10.2021 - 15 000,00 грн.; 15.11.2021 - 14 830,00 грн.; 02.12.2021 - 15 500,00 грн.; 10.01.2022 - 15 650,00 грн.; 11.02.2022 - 15 875,00 грн., що підтверджено відповідними квитанціями. Таким чином, Покупцем було здійснено оплату майнових прав у розмірі 685 692,87 грн. На підставі наведено, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином виконала умови Договору належним чином.
Проте в супереч умовам Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «НОВІ ТЕРЕМКИ» свої зобов'язання за договором не виконало: не передало у власність покупця майнові права на квартиру. Докази протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до умов Договору орієнтовний строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію - 04 квартал 2022р.
Положення договору щодо встановлення орієнтовного строку введення об'єкта будівництва в експлуатацію є нечітким та неконкретним, тому повинне тлумачитись на користь споживачів.
Верховним Судом неодноразово застосовувався принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), зокрема в постановах від 30.01.2024 року у справі N 910/903/23, від 17.01.2024 у справі N 201/5221/21, від 11.01.2024 року у справі N 902/113/23, від 12.12.2023 року у справі N 910/2443/22, від 16.11.2023 року у справі N 910/15587/21, від 08.11.2023 року у справі N 700/740/17, від 24.10.2023 року у справі N 920/1396/15.
Будь-яких змін до Договору № №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.06.2021р. між сторонами внесені не були. Матеріали справи не містять доказів того, що у строк прийняття Об'єкта будівництва, який визначений договором - 31 грудня 2022 року, будинок був введений в експлуатацію. На звернення ОСОБА_1 про відмову від виконання договору та його розірвання Відповідач не відреагував.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
З наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення з відповідача коштів сплачених на виконання умов Договору, що підтверджуються платіжними документами, а саме на суму 685 692,87 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позову щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) вказано, що "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань".
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 910/1238/17 (провадження N 12-83гс18).
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов'язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних з моменту прострочення зобов'язання.
Суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційні збитки в межах заявлених позовних вимоги та встановив, що сума відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних) складає 31 811,61 грн., а інфляційні збитки - 65 554,00 грн.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, яка буде здана в експлуатацію у визначений договором термін, то в цих відносинах позивачі виступають споживачами, а тому на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічна правова позиція висловлена, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року, № 524/8390/20 від 16 лютого 2022 року.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
За змістом частини другої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
При заявлені позовних вимог про стягнення моральної шкоди Позивач вказувала на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, життя позивача було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, оскільки для реалізації свого бажання мати власне житло, позивач обмежила себе в реалізації свої звичок, всі ресурси були спрямовані на виконання оспорюваного договору в надії на те, що в найблищому майбутньому її мрія мати власне житло буде втілена в життя.
Судом встановлено, що внаслідок невиконання договірного зобов'язання, за яке позивачкою були сплачені кошти, останній завдано моральних страждань, що полягали у зміні звичного укладу його життя, хвилюванні через неповернення відповідачем позивачці сплачених на виконання умов договору грошових коштів, розмір яких для неї є досить великою сумою, а тому вона має право на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, моральна шкода, заподіяна внаслідок невиконання договірного зобов'язання підлягає відшкодуванню відповідачем, як особою, з вини якої вона завдана, з урахуванням суті позовних вимог, доведеності позивачем заподіяних їй моральних страждань, а також з урахуванням вимоги розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги характер та обсяг заподіяних позивачці моральних страждань та інших обставин, зокрема, - характеру і тривалості страждань позивача, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з позовною заявою, Позивач вказала, що орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
03 березня 2025 року представник позивача - адвокат Шепель К.В. надала до суду докази щодо підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в межах розгляду даної справи, а саме: Договір про надання правової допомоги № А-А/27-02/2024 від 27.02.2024 укладеного між АО «АК «Файнгольд та Волинець» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Клієнт); Додаткову угоду №1 від 27.02.2024 до Договору про надання правової допомоги № А-А/27-02/2024 від 27.02.2024; Акт приймання-передачі наданих послуг від 0702.2025 на виконання Договору № А-А/27-02/2024 від 27.02.2024 та Додаткової угоди № 1 від 27.02.2024 та банківську виписку про надходження коштів за надану правничу допомогу ОСОБА_1 в даній справі.
Згідно умов Договору про надання правової допомоги № А-А/27-02/2024 від 27.02.2024 Виконавець зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншим актами чинного законодавства, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 27.02.2024. до Договору про надання правової допомоги № А-А/27-02/2024 від 27.02.2024. - сторони домовилися, що за надання правової допомоги, Клієнт сплачує у національній валюті України (гривні) виходячи з еквіваленту у розмірі 300 (триста) доларів США за наступні послуги: збір та аналіз документів, наданих Клієнтом; написання позовної заяви про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди; формування додатків та подача вказаної позовної заяви до Києво-Святошинського районного суду Київської області. За кожне судове засідання (включаючи написання процесуальних клопотань) Клієнт сплачує Виконавцю у національній валюті України (гривні) виходячи з еквіваленту 100 (сто) доларів США.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг, який підписаний Сторонами 07.02.2025 виконавцем було надано правову (правничу) допомогу Клієнту у справі № 369/12206/24, вартість яких складає 20 744,85 грн.
Від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Таким чином, позивачем були підтвердженні належними та допустимими доказами понесені ним витрати на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, обсяг наданих послуг, значення справи для сторін, ціну позову суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 744,85 є обґрунтованим та пропорційним до предмета позову.
Щодо судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, та з урахуванням задоволення позову на користь держави з ТОВ «ЖК «НОВІ ТЕРЕМКИ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 7 830, 57 грн (1 відсоток ціни позову); 1 211,20 грн. (за вимогу про відшкодування моральної шкоди (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу); 1 211,20 грн.(вимога немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки", про розірвання договору та стягнення заборгованості - задовольнити.
Розірвати Договір №118/03-23 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.06.2021 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" та ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" на користь ОСОБА_1 766 436 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 35 коп., з яких: 685 692, 87грн. - основного боргу, 31 361,98 грн. - 3% річних, 49 382,37 грн. - інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" на користь ОСОБА_1 20 000 грн. (двадцять тисяч грн.) моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" на користь ОСОБА_1 20 744 (двадцять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 85 коп. витрати на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" в дохід держави судовий збір у розмірі 10 252 (десять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 97 коп.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт: серія НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки", адреса: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бул.Тараса Шевченка, 10, оф.109, код ЄДРПОУ 40832467.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ