179/192/25
1-кп/179/64/25
10 березня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047470000001 від 04.02.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Южно - Сахалінськ Сахалінської області, російської федерації, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
ОСОБА_4 згідно рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 у справі № 204/7955/14-ц зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.11.2014 і до її повноліття, в особі матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі виконавчого листа № 2/204/1023/15 від 24.03.2015 Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, Самарівським відділом державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 47242378 від 16.04.2015 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини.
В той же час, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей та забезпечувати інтереси дітей, від сплати аліментів злісно ухиляється, чим порушує право своєї доньки ОСОБА_5 на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Будучи обізнаним про виконавчий документ та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов'язань за виконавчим листом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2015, починаючи з 01.02.2024 ОСОБА_4 почав злісно ухилятись від сплати аліментів.
Так, ОСОБА_4 , будучи фізично здоровим для того, щоб працювати та виконувати рішення суду, не маючи наміру надавати кошти на утримання доньки, тобто маючи прямий протиправний умисел на ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, у період з 01.02.2024 по 04.02.2025 включно, офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, у центр зайнятості з приводу постановки на облік не звертався, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, будь-якої допомоги на утримання доньки у негрошовій формі не надавав, участі у її вихованні не приймав та на попереджувальні листи Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) погасити заборгованість та сплачувати аліменти не реагував.
Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї протиправної поведінки, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи ухилитись від сплати аліментів, систематично і наполегливо не сплачував кошти на утримання своєї дитини - доньки ОСОБА_5 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів за період з 01.02.2024 до 04.02.2025 в сумі 39406 гривень 20 копійок, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, що є злісним ухиленням від сплати аліментів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред'явленого обвинувачення за ст. 164 ч. 1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_6 . Він знав, що є рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Він коли мав можливість, то сплачував аліменти. Але він одружився вдруге та його дружина була вагітна, тому в силу сімейних обставин з лютого 2024 року він перестав сплачувати аліменти. Продуктами харчування, одягом чи подарунками дитині не допомогав. На теперішній час у нього є інша дитина. Він розуміє, що повинен утримувати дитину від попереднього шлюбу. У скоєному розкаюється.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_4 . У них народилася донька, коли дитині було місяця 3, то вони розійшлися. Згідно рішення суду стягнуто аліменти на утримання доньки. За весь час ОСОБА_4 жодного разу не спілкувався з донькою, ніяких подарунків дитині не робив, сплачував аліменти по 200 гривень, а з лютого 2024 року взагалі перестав сплачувати аліменти. Вона подала скаргу до виконавчої служби та знає, що ОСОБА_4 попереджали про кримінальну відповідальність. Наразі є борг по сплаті аліментів, проте ОСОБА_4 і далі не сплачує аліменти.
Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), і роз'яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він, потерпіла і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні законний представник потерпілої також погодилася на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечувала проти розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.
До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 ускоєні інкримінованого йому кримінального проступку і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як кримінальний проступок, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, не становить високої небезпеки для суспільства, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, за місцем проживання не перебуває на обліку в медичних установах, з місця проживання характеризується задовільно.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.
Як пом'якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді пробаційного нагляду.
Також суд, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об'єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Під час досудового розслідування та судового розгляду по кримінальному провадженні ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня постановлення засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази відсутні.
На вирок може бути подана апеляція, з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1