10.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/1755/25
Провадження № 2/205/2068/25
10 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 14 серпня 2015 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від спільного шлюбу у сторін народилася дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2024 року шлюбні відносини та ведення спільного господарства між ними припинені. Вважає їх подальше спільне життя та збереження сім'ї неможливим. На підставі викладеного позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просила розірвати шлюб укладений між сторонами.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року залишено без руху вищевказану позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які були усунені 11 лютого 2025 року.
12 лютого 2025 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв чи клопотань про розгляд справи без її участі, або про відкладення розгляду справи суду не надала.
Відповідач ОСОБА_2 сформував у системі «Електронний суд» заяву в якій просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти розірвання шлюбу.
Суд із вказаного приводу зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 вказаної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Пунктами 2, 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань і доказів, вважає, що з урахуванням визнання позовних вимог відповідачем, чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 14 серпня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №1054 (а. с. 17).
Від подружнього життя сторони мають дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №108 (а. с. 6).
Подружжя спільного господарства не ведуть, спільно не проживають, мають бажання розірвати шлюб, при цьому суд враховує позицію відповідача, який в межах розгляду цієї справи визнав позов, не заперечує факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям.
З урахуванням вказаних позивачем обставин, судом встановлено, що збереження шлюбу між сторонами буде суперечити інтересам сторін, що має істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не має.
Сторони наполягають на розірванні шлюбу, що говорить про їх стійке волевиявлення на припинення сімейних відносин.
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Приймаючи до уваги згоду відповідача на розірвання шлюбу і відсутність згоди сторін на примирення, суд вважає що причини, що спонукають сторони наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач не виявила бажання змінити прізвище, а відтак після розірвання шлюбу залишається прізвище « ОСОБА_5 ».
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки не підтримує, на цей час разом не мешкає, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 211,20 грн., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.
Керуючись ст. ст. 7, 110, 111, 112, 113, 115, 153, 157 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 серпня 2015 року у Красногвардійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідний актовий запис № 1054, в якому є одна дитина, - розірвати.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу надалі залишити прізвище - « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т.П. Терещенко