Єдиний унікальний номер 205/2991/25
Номер провадження 1-кс/205/229/25
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
Провадження № 1-кс/205/229/25 Справа № 205/2991/25
04 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпро ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025042120000014 від 03.01.2025 стосовно підозрюваної
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянка України, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_5
04 березня 2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий посилався на те, що в провадженні СВ ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042120000014 від 03.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК.
Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений під час досудового розслідування час та місці у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою подальшого її збуту. В подальшому ОСОБА_7 не маючи передбаченого законом дозволу на проведення законних дій з психотропними речовинами, всупереч ст. 4 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб придбали психотропну речовину, яку в подальшому незаконно зберігала за місцем свого прохання: АДРЕСА_1 до 04.02.2025 з метою подальшого збуту цієї психотропної речовини.
Після того, 04.02.2025, близько 16:13 год., ОСОБА_5 , з метою реалізації раніше виниклого умислу, направленого на збут психотропної речовини, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, яка виразилась у власному збагаченні незаконним шляхом, тобто в отримані прибутку від продажу психотропних речовин, зустрілась у дворі будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діяла на той час з відома та під контролем правоохоронних органів з метою викриття незаконної діяльності ОСОБА_5 .
Надалі, перебуваючи у вищевказаному місці та час, ОСОБА_5 передала ОСОБА_9 , тим самим збула, прозорий сліп пакет, всередині якого знаходилась психотропна речовина метамфетамін. У відповідь на це ОСОБА_10 передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 500 гривень, як оплату за психотропну речовину.
Того ж дня, тобто 04.02.2025, ОСОБА_10 , в період часу з 16 години 25 хвилин до 16 години 39 хвилин, знаходячись поблизу адреси: м. Дніпро, вул. Олекси Повстянко, буд. 27, в ході огляду місця події видала слідчому СВ відділу поліції №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області придбаний у ОСОБА_5 прозорий сліп-пакет, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору.
В ході подальшого розслідування проведено судову експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Відповідно до висновку експерта №CE-19/104-24/5413-НЗПРАП від 06.02.2025 надана на експертизу 05.02.2025 речовина масою 0,0378 г містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін. Маса метамфетаміну в речовині становить 0,0246 г, що відповідно до таблиці «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000, не перевищує невеликий розмір, тобто менше 0,15 г.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , що виразилися в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропної речовини органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК.
04 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вченні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК (а.к. 26-27).
Прокурор у судовому засіданні вказане клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вважає обґрунтованими підстави необхідності застосування запобіжного заходу, що викладені у клопотанні, та просив слідчого суддю обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) та неможливості їм запобігти інакше, ніж шляхом застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана та її захисник проти клопотання слідчого заперечували та просили не обирати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_5 свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнає у повному обсязі, щиро кається, має на утриманні малолітню дитину, а тому забезпечення її належної поведінки можливе шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши клопотання слідчого та прокурора, вислухавши думку самого підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Перевіривши матеріали клопотання слідчого та вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваної ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
У зв'язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не визначено ані поняття «обґрунтована підозра», ані єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. У рішеннях ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК за фактом в незаконного придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропної речовини.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, з огляду на принцип доведеності «достатності підстав» є обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, не заперечується самою підозрюваною і з такими висновками погоджується слідчий суддя.
З наданих матеріалів слідує, що наведені в клопотанні слідчого дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що підтверджується, зокрема протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.01.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізання за фотознімками, протоколом огляду місця події від 04.02.2025, висновком експерта №СЕ-19/104-25/5413-НЗПРАП від 06.02.2025, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 05.02.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованого їй злочину.
При цьому, відповідно до ст. 198 КПК, слідчий суддя зауважує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Стосовно доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Санкція ч. 1 ст. 307 КК, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_5 розуміє тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення та строки можливого покарання, у разі визнання її винуватою у його вчиненні, а тому може перейти на нелегальне становище та переховуватись від органу досудового розслідування, слідчого судді та/або суду, а відтак вказаний ризик є обґрунтованим та доведеним у повному обсязі.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При цьому, зазначений ризик об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, за вказаних обставин підозрюваний може перетнути умовну лінію розмежування з метою переховування.
В той же час, матеріали клопотання не містять, а прокурором у судовому засіданні не доведено наявності ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що вона раніше не судима, має постійне місце мешкання та реєстрації, а також малолітню дитину, у зв'язку з чим вказаний ризик є недоведеним.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що у ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено обґрунтованість пред'явленої підозри та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, на переконання слідчого судді, прокурором не доведено тієї обставини, що інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти встановленому ризику.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на вказане, слідчий суддя вважає, що у даному конкретному випадку, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК у повному обсязі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 та зможе запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпро ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025042120000014 від 03.01.2025 стосовно підозрюваної ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 307 КК відмовити.
Обрати підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 03 травня 2025 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- в період часу з 22:00 до 06:00 годин не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого або прокурора;
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну місця проживання;
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора.
Ознайомити та вручити підозрюваній під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1