Справа № 314/5226/24
Провадження № 1-кп/314/414/2025
11.03.2025 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12024087210000153 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 05.10.2023 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.310 КК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 , який був засуджений Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 310 КК України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел направлений на незаконний посів та незаконне вирощування рослин коноплі, всупереч вимог ст. ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Постанови Кабінету Міністрів Україні № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на початку квітня 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено незаконно посіяв у приміщенні прибудови до гаражу за місцем своєї реєстрації та мешкання розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - 11 (одинадцять) рослин роду коноплі.
В подальшому, ОСОБА_3 , вищевказані рослини роду коноплі у кількості 11 (одинадцять) штук, які зростали в одинадцяти горщиках де знаходився ґрунт для вирощування рослин, особисто вирощував, обробляв, поливав та доглядавав за ними до 13 серпня 2024 року, коли о 06 годині 45 хвилин, працівниками поліції, в ході проведення санкціонованого Вільнянським районним судом Запорізької області обшуку, за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вищевказані 11 (одинадцять) рослин роду коноплі, були виявлені та у присутності понятих вилучені.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-24/15517-НЗПРАП надані на експертизу 11 (одинадцять) рослин з листям, стеблами, верхівками та корінням сіро-зеленого кольору є рослинами роду коноплі.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, у 2024 році у приміщенні прибудови до гаражу за місцем своєї реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , він посіяв наркотичний засіб коноплю в кількості 11 рослин, за якими в подальшому здійснював догляд: обробляв, поливав.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує в межах пред'явленого прокурором обвинувачення за ч. 2 ст. 310 КК України, як незаконний посів та незаконне вирощування конопель, вчинене особами, яка була засуджена за цією статтею.
Вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України суд вважає доведеною.
Згідно ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України (вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.10.2023, справа 314/4049/23), не працює, характеризується за місцем мешкання позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким кримінальним правопорушенням, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставину, що пом'якшує покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.
Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
Окрім того, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд,
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
У зв'язку зі звільненням засудженого ОСОБА_3 з випробуванням покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судові витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12024087210000153 (висновок експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/108-24/15517-НЗПРАП від 19.08.2024) у розмірі 1 893,20 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривнi 20 копійок).
Речові докази:
- шланг для поливу та насос до нього, 10 ламп для освітлення, 11 рослин роду коноплі, залишок зразка букального епітелію ОСОБА_3 передані до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція 668, 792), після набрання вироком законної сили, знищити.
- 3 (три) DVD-R диски для лазерних систем зчитування, долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок який набрав законної сили є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_5
11.03.2025