Справа № 303/122/25
2/303/33/25
ряд. стат. звіту № 38
11 березня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.
за участю секретаря судових засідань Лукач К.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Згідно з позовною заявою відповідачка 02.10.2018 р. ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту, а 27.01.2023 р. підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і погодилася на відкриття відновлюваної кредитної лінії до 200 000 грн. Надалі відповідачка користувалася кредитними коштами, проте свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту повною мірою не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 386,40 грн, які позивач просить стягнути з відповідачки.
Відповідачка позов не визнає. Покликається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання нею кредитної карти та користування кредитними коштами. Також стверджує, що надані банком документи не містять умов, на яких укладеного кредитний договір.
Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, 02.10.2018 р. ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту.
27.01.2023 р. відповідачка підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і таким чином з-поміж іншого погодила тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн.; тип кредитної карти - картка «Універсальна GOLD»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2); кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4.).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачкою підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 р. № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 (строк дії - 02/27, тип - універсальна GOLD) і відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р., є власницею рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Згідно з випискою по рахунку за договором б/н за період з 01.20.2023 р. по 14.11.2024 р. відповідачка активно користувалася кредитним лімітом, здійснювала перекази, оплачувала товари та поповнювала рахунок, чим підтвердила отримання кредитних коштів, однак заборгувала банку 31 386,40 грн.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року (справа № 209/3046/20) зазначено, що виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, доводи щодо відсутності в матеріалах справи доказів про укладання кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів є безпідставними.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Зважаючи на те, що банк просить стягнути з боржниці лише заборгованість за кредитними коштами (тілом кредиту), посилання ОСОБА_1 на неузгодження сторонами умов кредитного договору є неспроможним.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також на підставі статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.01.2023 року в розмірі 31 386 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят шість) гривень 38 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачену суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.03.2025 року.
Головуючий Юрій Мирошниченко