Єд.унік.№243/5093/24
Провадження№2/243/319/2025
07 березня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послався на те, що 25.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4670069 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 грн., строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 24.09.2021 вказується в графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . На виконання вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач зайшла на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, де вона мала змогу ознайомитись з текстом примірного Кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» (надалі - «ІТС»). Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «Авентус Україна» зробив їй пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилася до моменту укладання. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з нею було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M544290», після чого відповідач отримала кредит в сумі 20000,00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 . Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Відповідно до п.1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. 24.09.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п.4.3. кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. 10.10.2021 відповідач здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн. 13.10.2021 відповідач здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснювала. 25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором відповідача склала: сума кредиту - 20000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 45500,00 грн., всього 65500,00 грн. Також у зв'язку із простроченням виконання зобов'язань відповідачу нараховано інфляційні втрати за період з січня 2022 року по лютий 2022 року (до 23.02.2022) у загальному розмірі 1712,36 грн., та 3% річних у сумі 328,40 грн.
Тому просить суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 65500,00 грн., з яких: сума кредиту 20000,00 грн., сума процентів за користування кредитом 45500,00 грн.; інфляційні втрати 1712,36 грн., три відсотки річних у розмірі 328,40 грн.; витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву за змістом якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач в позовній заяві надає ксерокопії та посилається на дані копії, як на належний доказ, що прямо суперечить ЦПК України. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір № 4670069 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 грн. 25 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 65550,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., даний позов поданий до суду позивачем в односторонньому порядку. Позивач вказує, що станом на 23 лютого 2024 року загальна сума заборгованості складає 65500,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума кредиту; 45000 грн. - сума процентів за користування кредитом. Розрахунок заборгованості, здійснений стягувачем щодо наявності грошового зобов'язання відповідача по договору процентах річних, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом зроблені одноособово без урахування думки та позиції відповідача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Також відповідно до наданого розрахунку, позивач бажає стягнути з відповідача нараховані проценти на залишок поточної заборгованості за нібито кредитом. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Так, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Але сума вказана позивачем у розрахунку заборгованості є невідповідною дійсності, тому виникає необхідність здійснення перерахування такого стягнення. Сума, вказана до стягнення позивачем є не тільки такою, що не відповідає дійсності, а є в рази перевищеною. Слід зазначити, що до позовної заяви додано лише договір, який не є доказом укладання кредитного договору, як того вимагає ст.1055 ЦК України. Між позивачем та відповідачем не було укладено договір в письмовій формі, відповідач не підписувала даний договір. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем щодо наявності грошового зобов'язання відповідача по кредиту, процентах не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника, оскільки даний розрахунок не відповідає вимогам ЦК України, що є неприпустимим, та не може вважатися як доказ при вирішенні справи судом. Дослідивши позовну заяву, та копії доданих документів, відповідач вважає, що розрахунок зроблено/вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення розрахунків, і, як наслідок, була штучно створена заборгованість, яка немає жодного підтвердження щодо її безспірності.
З урахуванням наведеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив за змістом якої ознайомившись з відзивом на позовну заяву позивач вважає доводи представника відповідача такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна»та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Доводи наведені представником позивача є аналогічними за змістом позовної заяви. Додатково зазначено, що у даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. На виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймали. Представником відповідача надано суду заяву про розгляд справи без їх участі, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4670069 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 грн., строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (24.09.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
ТОВ «Авентус Україна» зробив ОСОБА_1 , пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, з якими остання ознайомилася до моменту укладання.
Після прийняття ОСОБА_1 умов кредитного договору, з нею було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M544290».
За відомостями АТ КБ «ПриватБанк» від 15.07.2024 №20.1.0.0.0/7-240709/87402 на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 25.08.2021 здійснено переказ коштів на суму 20000,00 грн.
Відповідно до довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих.№5847-ВП від 26.05.2022 про перерахування коштів ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом зарахування 25.08.2021 кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 .
Відповідно до п.1.5.2. кредитного договору, знижена процентна ставка 0,95% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з цим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п.1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
24.09.2021 ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, у зв'язку з чим, на підставі п.4.3. кредитного договору, договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
25.09.2021 на адресу відповідача було направлено лист (повідомлення) за змістом якого, ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача, що у неї на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а тому відповідно до п.4.3.1 кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Як слідує з картки обліку договору (розрахунку заборгованості) № 4670069 про надання споживчого кредиту від 25.08.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.05.2022 за кредитним договором становить 65500,00 грн., що складається з суми кредиту у розмірі 20000,00 грн., суми процентів за користування кредитом - 45500,00 грн. З вказаної картки обліку договору слідує, що ОСОБА_1 , 10.10.2021 та 13.10.2021 здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в загальному розмірі 100,00 грн.
Відповідно до пп. 3 п.5.1 кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор), було укладено договір факторингу № 25-05/2022, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за простроченою ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
На виконання п.3.4. цього договору ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив ТОВ «Авентус Україна» 100% ціни продажу, передбаченої п.3.3. цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Авентус Україна», про що свідчать платіжні інструкції від 30 травня 2022 року № 7, 8.
Відповідно до витягу з реєстру боржників додатку № 1 до договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 65500,00 грн.
Про відступлення права грошової вимоги ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення листа на електронну пошту відповідачу зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до ст.ст.512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З досліджених в судовому засіданні доказів по справі судом достовірно встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правомірно набуло права вимоги за вказаним кредитним договором, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набувши статусу нового кредитора у договорі, отримало право пред'явлення вимоги до боржника про погашення наявної у неї заборгованості за вказаним договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1-2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом 25.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4670069 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 30 днів, з можливістю продовження строку кредиту у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору, зі сплатою відсотків 1,99% в день. Договір про надання споживчого кредиту № 4670069, а також додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4670069 від 25.08.2021 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», паспорт споживчого кредиту, підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідно до частин статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене доводи представника відповідача в частині того, що до позовної заяви додано лише договір, який не є доказом укладання кредитного договору, як того вимагає ст.1055 ЦК України та щодо того, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір в письмовій формі, відповідач не підписувала даний договір є неспроможними.
Крім того, за змістом частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем документи є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Тож доводи представника відповідача в частині того, що надані позивачем документи є неналежними доказами та прямо суперечать вимогам ЦПК України судом також не приймаються.
Як слідує з п.2.1 договору № 4670069 про надання споживчого кредиту від 25.08.2021 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Відтак вказаний доказ з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім доказом виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором щодо надання 20000,00 грн. кредиту.
Також, позивачем надано поденний розрахунок заборгованості (картка обліку договору), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків після місячного строку дії договору, оскільки умовами договору передбачено його автоматичну пролонгацію.
Відтак згідно наданого розрахунку заборгованість за кредитним договором відповідача становить: 20000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту, 45500,00 грн., процентів за користування кредитом.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості.
Таким чином суд, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 65500,00 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує права, свободи та інтереси позивача.
Крім того, у позовній заяві наведено розрахунок інфляційних втрат (1712,36 грн.) та 3% річних (328,40 грн.) за порушення зобов'язання, які позивач просив стягнути з відповідача. З наведених розрахунків слідує, що вони здійснені за період з січня 2022 року по лютий 2022 року (до 23.02.2022). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, проаналізувавши встановлені судом обставини справи, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 2422,40грн. судового збору, тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40грн.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1,2,3 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частина 6 статті 137 ЦПК України покладає обов'язок доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги від 28 березня 2024 року № 28/03-2024 укладеного між адвокатом Городніщевою Є.О. та позивачем; додаткову угоду № 1 до договору № 28/03-2024 про надання правової допомоги від 28.03.2024; Звіт про надання правничої (правової) допомоги згідно договору № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року відповідно до якого адвокатом Городніщевою Є.О. надавалась позивачу правнича допомога, а саме: збір та аналіз доказів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4670069 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4670069 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , подання до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовної заяви в інтересах клієнта загальною вартістю 10000,00 грн.; рахунок на оплату №3251-25/06-2024 від 25 червня 2024 року; платіжна інструкція № 5442 від 26 червня 2024 року відповідно до якої за надану правничу допомогу позивач сплатив адвокату Городніщевій Є.О. кошти в розмірі 10000,00 грн.
Суд вважає, що розмір гонорару за надану адвокатом Городніщевою Є.О. правничу допомогу, який за вищевказаними документами складає 10000,00 грн. підтверджений матеріалами справи. Однак, на думку суду розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є значно завищеним.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Суд, з урахуванням вищенаведеного та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом Городніщевою Є.О. послугами, часом, витраченим адвокатом Городніщевою Є.О. на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягом наданих адвокатом Городніщевою Є.О. послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. є завищеним. При цьому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги.
Такий висновок суду повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, 21 листопада 2022 року у справі № 463/6544/20 та від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.
За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. за надану правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст. 204, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 626, 628, 638, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44559822, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2), заборгованість за договором № 4670069 про надання споживчого кредиту від 25 серпня 2021 року, у загальному розмірі 65500 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., з яких: 20000,00 грн. - тіло кредиту, 45500,00 грн. - відсотки за користування кредитом, а також втрати від інфляційних процесів у розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 10 березня 2025 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко