Справа № 750/2315/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/124/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сеньківка Чернігівського району та області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр», одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі.
Мотивує тим, що слідчий суддя не аналізував можливості запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, іншими більш м'якими запобіжними заходами.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватися абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджений доказами. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнаний належною підставою на початкових стадіях провадження. Однак, з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань.
У січні 2024 року, тобто більше року до дати повідомлення про підозру та вручення підозрюваному клопотання про обрання запобіжного заходу в приміщенні КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр» було проведено обшук в присутності ОСОБА_6 , який є директором даного закладу. Після цього до комунального закладу неодноразово надходили запити від СВ УСБУ в Чернігівській області.
Тобто, ОСОБА_6 протягом часу понад рік був обізнаний про наявність кримінального провадження, в якому він може бути потенційним підозрюваним, тим не менше він жодним чином не впливав на свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , хоча всі троє на той час були його підлеглими. Не робив він таких спроб і в період з 14 по 19 лютого, тобто після повідомлення про підозру.
Більш того, в цей період часу ним та іншим підозрюваним ОСОБА_13 були надані показання, в яких вони повністю визнавали всі фактичні обставини, зазначені в повідомленнях про підозру.
За таких умов, помилковою видається позиція суду про наявність ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного зараз, коли дані особи вже не є підлеглими ОСОБА_6 .
Визначення слідчим суддею безальтернативного запобіжного заходу є помилковою позицією суду, яка прямо суперечить висновкам Конституційного Суду України, зробленим в пункті 6.3 Рішення від 19 червня 2024 року щодо відповідності Конституції України положень ч. 6 ст. 176 КПК України.
Конституційний Суд звернув увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 Кодексу. Однак, це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який запобіжний захід, визначений Кодексом.
Отже, законодавець закріпив дискрецією слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177,178 Кодексу.
Конституційний Суд України в даному провадженні прийшов до висновку, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною 6 статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді в частині відмови у визначенні розміру застави скасувати та визначити ОСОБА_6 тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень.
Вказує на те, що ОСОБА_6 визнав свою вину за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та надав правдиві показання. Крім того, підозрюваний запевнив, що наміру перешкоджати законній діяльності ЗСУ він не мав, а підробив документи для отримання водіями КЗ броні з тих підстав, що ніхто не хотів йти працювати на низьку заробітну плату. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 має позитивні характеристики та сталі соціальні зв'язки. Більш того, за таке підроблення його підзахисний не отримував грошових коштів, тобто не переслідував корисливого мотиву, адже мав намір лише щоб два водії отримали броні та працювали на шкільних автобусах.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя вказує на те, що єдиний ризик, який був доведений прокурором, це ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні Однак, цей ризик не був доведений стороною обвинувачення, адже в ухвалі вказано про давніть вчинення кримінального правопорушення - 2023 рік, тож не зрозуміло, яким чином ОСОБА_6 впливатиме на свідків та чого до цього часу не зробив цього.
Звертає увагу, що слідчий суддя не визначив розмір застави, не зважаючи на те, що про це просила сторона обвинувачення.
Стаття 183 КПК України встановлює, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
В оскаржуваній ухвалі взагалі не вказується, які саме обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, враховувались слідчим суддею під час відмови у визначенні розміру застави. Навпаки, в оскаржуваній ухвалі суд доходить висновку, що з всіх ризиків, які прокурор вказав у клопотанні, тільки ризик впливу на свідків може існувати, тоді як всі інші ризики в судовому засіданні не підтвердились. При цьому, відсутня будь-яка аргументація наявності доведеного ризику, тобто, суд першої інстанції не вказує, якими саме доказами сторона обвинувачення переконала суд, що ОСОБА_6 буде впливати на свідків.
На вимогу ст. 178 КПК України суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 має сталі соціальні зв'язки, має неповнолітню дитину, зареєстроване місце проживання, позитивно характеризується, не притягувався до кримінальної відповідальності, отже, має всі передбачені КПК України підстави для того, щоб суд визначив йому розмір застави. З невідображених в оскаржуваній ухвалі підстав, суд першої інстанції відмовив у визначенні застави, що суперечить, як нормам чинного законодавства, так і положенням Конвенції.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили визначити ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт або ж розмір застави в рамках, передбачених законодавцем, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту, вказуючи на характер підозри, військовий стан у нашій державі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги захисників залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, cлідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023270000000171 від 05 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ст. 336, ч. 1 ст. 366 КК України
14 лютого 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції ОСОБА_6 не заперечував факт підробки у жовтні 2023 року договору на співвиконання робіт по мобілізаційному договору № 85/1 від 19.12.2022. Саме на підставі зазначеного договору в подальшому були заброньовані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які будучи допитаними в якості свідків вказали, що до їхнього працевлаштування в КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр» та здійснення процедури бронювання повідомляли директору цього закладу, що ними вже були отриманні повістки від військовослужбовців ТЦК та СП.
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій були зафіксовані розмови, зміст яких вказує, що підроблення документів було здійснено саме для оформлення бронювання працівників КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр».
З огляду на досліджені матеріали слідчий суддя прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази на даному етапі, коли вирішується питання про застосування запобіжного заходу, є достатніми для твердження, що ОСОБА_6 , діючи спільно з іншими особами,міг вчинити підроблення документів для уникнення працівниками закладу, де він працює директором, мобілізації, що вказує на можливе перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, незважаючи на мотиви цих дій і їх безоплатність, а отже це свідчить про обґрунтованість повідомленої підозри.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального Кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, однак, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків таких, як ухилення від органу досудового розслідування та суду, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення цього кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлений один ризик, який знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, це можливість впливу підозрюваного на свідків, оскільки цей ризик є триваючим аж до моменту допиту свідків в судовому засіданні, а усвідомлюючи тяжкість та суворість покарання, частково визначаючи вину за пред'явленим обвинуваченням, сторона захисту відстоювати свою позицію, у зв'язку з чим може намагатись чинити тиск на свідків з метою зміни ними наданих показань на користь ОСОБА_6 .
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування, слідчим суддею вірно названий та врахований ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Критикуючи зміст ухвали слідчого судді з вказівкою на відсутність доказів неможливості застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, стороною захисту не наведено тих об'єктивних підстав, які б давали можливість розглянути питання про обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, як про це йдеться в апеляційній скарзі, тим більше, що досудове розслідування на завершене, не всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведені, не всі докази виявлені, вилучені та досліджені, що викликає необхідність у застосування до підозрюваного саме такого найсуворішого із визначених законодавцем видів запобіжних заходів.
З урахуванням характеру кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , обставин їх вчинення, військового стану у нашій державі, особи підозрюваного, який маючи вищу освіту, будучи службовою особою, в умовах воєнного стану в нашій державі, підозрюється у підробці офіційного документа - договору на виконання мобілізаційного завдання (замовлення), який в подальшому використовував в якості засобу для бронювання співробітників, які вже отримали повістки від ТЦК та СП, стадії кримінального провадження, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 та захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16