Справа № 591/2182/25
Провадження № 2-о/591/37/25
10 березня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Клименко А.Я.
з участю секретаря судового засідання - Устименко М.В.
заявниці ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2
про видачу обмежувального припису -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою та просить видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис на строк до 6 (шести) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав або покладення на нього обов'язків, а саме:
- заборонити наближення на 100 м щодо місця проживання ( АДРЕСА_1 ), роботи ( АДРЕСА_2 ), місця проживання її батьків ( АДРЕСА_3 );
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо Вона за власним бажанням перебуваю у місці, невідомому кривднику, переслідувати мене та в будь-який спосіб спілкуватися зі мною та нашою неповнолітньою донькою ОСОБА_3 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори, розмови в соціальних мережах та месенджерах, або контактувати зі мною ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_3 через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заяву мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 2011 року протягом 12 років. За час сімейного життя зазнавала систематичного психологічного насильства, зокрема, він ображав її, принижував, штовхав тощо. У 2023 році вони розлучилися, проте насильство з його боку не припинилося.
Після розлучення ОСОБА_2 продовжує психологічний тиск, надсилає їй SMS- повідомлення з погрозами та образами, приходить до місця її проживання, а також до місця проживання її батьків у нетверезому стані. Крім того, він неодноразово з'являвся біля її місця роботи, чим створював загрозу психоемоційному та психологічному стану їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже боїться батька.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції щодо його неправомірних дій.
Після блокування номера телефону ОСОБА_2 почав надсилати образливі повідомлення спільній доньці. Це викликає у дитини страх і значно впливає на її емоційний стан.
Окрім того, ОСОБА_2 не бере жодної участі у вихованні дитини та не надає гроші на утримання дитини, що ще більше ускладнює ситуацію та створює додатковий моральний і матеріальний тиск.
Вважає, що вона та донька є особами, які зазнали домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці та її доньки, необхідно до ОСОБА_2 застосувати обмежувальний припис.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2025 року заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 березня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено судовий розгляд справи на 10 березня 2025 року.
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заяву про видачу обмежувального припису.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заяви заперечував повністю.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року шлюб між сторонами розірваний.
24.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Сумського РУП ГУНП в Сумській області з заявою про проведення профілактичної бесіди з колишнім чоловіком ОСОБА_2 за фактом погроз в її бік.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2022 року у справі № 591/1360/22 закрите провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини 3статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Під час судового розгляду не встановлено обставин вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Будь-яких даних про притягнення ОСОБА_2 за заявою заявниці до будь-якої юридичної відповідальності матеріали справи не містять. В той же час факт неодноразового звернення заявниці до правоохоронних органів з підстав вчинення щодо неї домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між нею та заінтересованою особою, проте не підтверджує факту вчинення останнім щодо неї домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Оскільки заявниця не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення заінтересованою особою постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні наведеного Закону, та судом не встановлено випадків домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно заявниці та її доньки, а також ризиків настання насильства у майбутньому, відсутні правові підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
За таких обставин відсутні правові підстави для застосування відносно ОСОБА_2 обмежувального припису, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 82, 263-265, 273, 293, 294, 350 - 1 - 350-8 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 березня 2025 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО