Справа № 591/1975/25 Провадження № 3/591/684/25
10 березня 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Янголь Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,-
за ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2025 року серії ЕПР1 №255661, ОСОБА_1 24.02.2025 о 23:43 у м.Суми по просп. Свободи ( вул. Прокоф'єва), керував т/з БМВ 328І, д.н.з.- НОМЕР_1 , не маючи права керування т/з. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями порушив вимоги п.2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2025 року серії ЕПР1 №255659, ОСОБА_1 24.02.2025 о 23:43 у м.Суми по просп. Свободи ( вул. Прокоф'єва), керував т/з БМВ 328І, д.н.з.- НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Враховуючи, що в провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, які призначені на один день, суд вважає за можливе об'єднати їх в одне провадження під одним номером: справа №591/1975/25, провадження №3/591/684/25.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча йому достеменно відомо про дату та час розгляду справ, що вбачається з його підписів у протоколі та долученого відеозапису. Від останнього не надходило ані до канцелярії суду, ані на електронну адресу суду письмових пояснень по суті складеного протоколу, а також жодних заяв про відкладення розгляду справи. Статтею ст.268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст.130 КУпАП. В той же час, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник (зацікавлена особа) зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
За таких обставин, було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.
Вважаю, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлена під час розгляду адміністративних матеріалів та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними протоколу про адміністративне від25 лютого 2025 року серії ЕПР1 №255659, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який мав бути проведений у зв'язку з виявленими ознаками: зокрема, щодо запаху алкоголю з порожнини роту, порушення мови та координації рухів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився.
Крім того, з переглянутого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупиняють т/з під керуванням ОСОБА_1 через те, що останній керує т/з у комендантську годину. Під час спілкування з водієм, у нього виявляють ознаки алкогольного сп'яніння та пропонують пройти огляд на стан сп'яніння. Проте, останній починає казати, що він взагалі не рухався, що він не є водієм, починає вимагати йому викликати адвоката за рахунок держави, нецензурно висловлюватись в бік поліцейських. На неодноразові запитання працівників поліції щодо проходження огляду, просто ігнорує їх, не даючи відповідь на запитання. Тобто, ОСОБА_1 своєю поведінкою демонструє, що не бажає проходити огляд на стан сп'яніння. Тому, працівниками поліції цілком правомірно була розцінена така продемонстрована поведінка, як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, слід зазначити про те, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення зокрема ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу - ОСОБА_1 зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Також суд погоджується з позицією викладеною у протоколі про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, водночас, вважає необґрунтованою його позицію ( яку він висловлював під час складання протоколу), виходячи з такого.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».
Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
З дослідженого у судовому засіданні відео вбачається, що наряд патрульної поліції їде по дорозі за транспортним засобом БМВ 328І, д.н.з.- НОМЕР_1 ,жодних іншим машин не має. Цей транспортний засіб вмикає покажчик повороту та паркується, проте не заглушає двигун авто. При цьому, на водійському сидіння сидіть саме ОСОБА_1 . І саме він починає спілкуватись з працівниками поліції. І тільки після того, як працівники поліції пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння, так як відчувають запах алкоголю, то останній починає казати, що машина не рухалась. Потім каже, що машина їхала, але за кермом сидів не він, а його товариш.
За таких обставин, суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , які він озвучив при складанні протоколу, вважаючи їх вигадкою особи з метою уникнення відповідальності, адже вони повністю спростовуються наданим суду матеріалами справи, зокрема, відеозаписом, що був досліджений у судовому засіданні.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вивчивши матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є також склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
П.2.1.а ПДР передбачено, що водії механічного транспортного засобу повинні мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортними засобом відповідної категорії.
Так, ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою ст. 126 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст. 126 КУПАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В даному випадку, зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, підтверджується провина ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Згідно копії Постанови ЕНА №311964 від 23.12.2024, ОСОБА_1 було визнано винним за ч.2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування ним. Жодних відомостей про скасування вказаної постанови суду не надано.
Згідно довідки старшого інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 25.02.2025, ОСОБА_1 23.12.2024 притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Окрім того, відповідно до відомостей ІКС «Інформаційний портал Національної поліції», ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке підлягає вилученню з метою виконання постанови Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13.06.2023.
Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 40-1, ч.5 ст.126, ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя, -
Об'єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №591/1975/25, провадження №3/591/684/25 зі справою №591/1990/25, провадження №3/591/691/25, присвоївши справі номер справи №591/1975/25, провадження №3/591/684/25.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на1 рік.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Суддя Є.В.Янголь