Справа № 127/4621/25
Провадження № 3/127/962/25
18 лютого 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення від 08.02.2025 року серії ВАД № 154218: «08.02.2025 року близько 00:20 год. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою і дав ляпас в область обличчя, чим міг заподіяти шкоду психологічному і фізичному здоров'ю».
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що не вчиняв фізичного чи психологічного насилля стосовно своєї колишньої дружини, а між ними виникла сварка з побутових питань. Після приїзду працівників поліції ОСОБА_2 відмовлялась писати заяву, проте їй пояснили про відповідальність за неправдивий виклик, що і спонукало її до написання заяви. Також, просив суд звернути увагу, що ОСОБА_2 неодноразово викликала поліцію, проте судом протоколи про адміністративні правопорушення були закритті у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, також працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_2 . Під час судового засідання ОСОБА_3 , просив долучити до матеріалів справи характеристику з місця проживання, відповідно до якої характеризується він позитивно, скарг від сусідів не надходило.
Заслухавши пояснення особи, щодо якої здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон № 2229-VIII), домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 1 Закону № 2229-VIII, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 Закону № 2229-VIII, фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП в якості обов'язкового елементу об'єктивної сторони домашнього насильства передбачає заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
В протоколі від 08.02.2025 прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію та в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 08.02.2025, не вказано про завдання шкоди її психологічному чи фізичному здоров'ю діями ОСОБА_1 .
Доказів завдання діями ОСОБА_1 шкоди ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони домашнього насильства, згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, то відсутність в Протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, що така шкода була завдана, виключає в діях ОСОБА_1 наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Відсутність зазначення в Протоколі про адміністративне правопорушення від 08.02.2025, а також в протоколі прийняття заяви від 08.02.2025 та в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 08.02.2025, про заподіяння шкоди психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_1 - виключає можливість набуття ОСОБА_2 статусу потерпілої в справі про адміністративне правопорушення - згідно з ч. 1 ст. 269 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 173-2, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: