Іменем України
05 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/91/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;
в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Сосницької селищної ради,
вул. Грушевського, 15, смт. Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100;
предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Маковій Ю.Г. - представник;
від відповідача: не прибув;
від прокуратури: Лепська Н.П. - прокурор.
У судовому засіданні 05.03.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
05.02.2025, керівником Корюківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, поданий позов до Сосницької селищної ради з проханням усунути перешкоди власнику - державі, в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, в користуванні та розпорядженні земельними ділянками за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048 за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064956774249);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048;
- зобов'язання Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,4423 га за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305 за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064983474249);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,4423 за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305;
- зобов'язання Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 2,4423 га кадастровим номером 7424981500:05:001:0305 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
Позов мотивований тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, в межах яких розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Велике Устя-2», ІV тис. до н. е., ХІІІ ст. н. е., охоронний номер № 2643-Чр, є об'єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.02.2025; установив учасникам справи процесуальні строки на подачу письмових заяв по суті спору, про що постановив ухвалу від 06.02.2025.
Ухвалою суду від 24.02.2025, у зв'язку з перебуванням судді Романенко А.В. у відпустці в період з 26.02. по 28.02.2025, підготовче засідання в справі призначене на іншу дату - 05.03.2025, про що сторони повідомлені засобами електронного зв'язку, в підсистемі Електронний суд.
Відповідач скористався правом на подачу відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов визнав у повному обсязі, просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника в судовому засіданні.
Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника задоволене судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
05.03.2025, у судове засідання прибули: прокурор та позивач.
Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення зазначене в частині 1 статті 191 ГПК України за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частинами 3, 4 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551 (п. 1 рішення, п. 284 додатку № 4 до даного рішення) відповідно до Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону пам'ятку археології місцевого значення, яка підлягає паспортизації: поселення «Велике Устя-2» на території Великоустівської сільської ради Сосницького району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1980-1985 роках.
Пам'ятка археології паспортизована 26.09.1983 (охоронний номер 2643-Чр). Відповідно до паспорту пам'ятки поселення «Велике Устя-2» датоване ІV тис. до н. е., ХІІІ ст. н. е.
Пам'ятка археології розташована за 1,7 км від околиць с. Велике Устя по дорозі на с. Долинське, за 600 м на північний захід від дороги, вздовж лісосмуги, за 100 м на схід від поселення «Велике Устя-1» в ур. «Друга Гора». Займає мис першої надзаплавної тераси р. Сейму, висотою 4,5 м. над заплавою. Площа поселення 10800 м2. З півночі до поселення примикає стариця річки Сейму. Товщина культурного шару 0,3 - 0,35 м. Його майже повністю розорано, проте заглибині в материк споруди повинні зберегтися. До епохи неоліту, окрім кераміки, відноситься крем'яний пластинчастий ніж та уламки нуклеусів, до епохи бронзи та давньоруського часу - тільки кераміка. Поселення багатошарове, виникло в епоху неоліту IV тис. до н.е., третій період його функціонування відноситься до давньоруського часу Х-ХІІІ ст. н.е. Поселення доповнює археологічну карту Посейм'я, характеризує густоту заселення району в різні історичні часи.
На момент паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу «Авангард», с. Велике Устя, селищна рада Велике Устя Сосницького району Чернігівської області. Користувачу видане охоронне зобов'язання № 2643, датоване 23.02.1986.
До паспорту пам'ятки складений схематичний план з відображенням топонімів, за якими здійснена прив'язка його місця розташування, а також облікову карту пам'ятки археології, в якій продубльована інформація про місце розташування, час виявлення поселення та його площу.
У паспорті поселення «Велике Устя-2» та обліковій картці зазначені ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: матеріали поселення дають додаткові відомості для археологічної карти Чернігівщини, допомагають з'ясувати щільність заселення краю в різні історичні епохи.
Відповідно до карти землекористування - графічної частини плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард», у складі земель історико-культурного призначення (археологічні пам'ятки, локалізовані в 1993 році), які позначені на плані червоним контуром з червоними косими лініями, під номером 3 відображено земельну ділянку неподалік с. Велике Устя Сосницького району під поселенням «Велике Устя-2», охоронний номер 2643-Чр.
Вказані відомості також підтверджуються листом Чернігівського обласного історичного музею від 14.09.1993 № 260, за яким на карту землекористування колгоспів «Авангард» та «Полісся» нанесені пам'ятки археології із зазначенням її площі, охоронних зон і номеру за державним обліком станом на 1993 рік.
У 2019 році Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Бутівської, Великоустівської, Вільшанської, Лавської сільських рад Сосницького району Чернігівської області.
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлена наявність у межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), передбачених Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок (затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643), відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК (затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051) щодо земельних ділянок (Великоустівська сільська рада) площею 2,4423 га та 2 га встановлена охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені в пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком, в якому наведений перелік земельних ділянок, у тому числі площею 2 га та 2,4423 га, розташованих на території Великоустівської сільської ради (порядкові номери 3 та 5);
- викопіювання з плану землекористування Великоустівської сільської ради про місце розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великоустівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Сосницької ОТГ (ділянка № 3 орієнтовною площею 2 га, ділянка № 5 орієнтовною площею 2,4423 га), де зазначене місце розташування та орієнтовні межі цих земельних ділянок, що підлягають інвентаризації;
- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельні ділянки площею 2 га та 2,4423 га (рілля) відносяться до земель запасу;
- кадастрові плани земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, за якими земельній ділянці площею 2 га розташованій на території Великоустівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, присвоєний кадастровий номер 7424981500:04:001:1048; земельній ділянці площею 2,4423 га розташованій на території Великоустівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, присвоєний кадастровий номер 7424981500:05:001:0305, відповідно до умовних позначень на кадастрових планах (сірі косі лінії), встановлене обмеження в використанні цих ділянок на площу 2 га та 2,4423 га (або 100% від їх площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», за кодом 01.02.: «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 08.08.2019 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Бутівської, Великоустівської, Вільшанської, Лавської сільських рад Сосницького району, Чернігівської області від 08.08.2019, до якого включено земельну ділянку № 3 (Великоустівська сільська рада) площею 2 га та земельну ділянку № 5 (Великоустівська сільська рада) площею 2,4423 га, за кодом 01.02.: «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
За висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.09.2019 № 3590-19, виданим Держгеокадастром України, визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бутівської, Великоустівської, Вільшанської, Лавської сільських рад Сосницького району Чернігівської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Серед зауважень до землевпорядної документації вказано про необхідність її погодження структурним підрозділом у сфері охорони культурної спадщини, згідно з вимогами статей 186, 186-1 Земельного кодексу України; та про необхідність нанесення меж охоронних зон об'єктів культурної спадщини.
За довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 18.10.2019 № 255-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, в порядку погодження землевпорядної документації, частина ділянок, які піддягають інвентаризації для передачі в комунальну власність Сосницької селищної ОТГ, розташована на землях історико - культурного призначення, в тому числі: на земельних ділянках, які знаходиться на території Великоустівської сільської ради Сосницького району (ділянка № 3 площею 2 га; ділянка № 5 площею 2,4423 га), де розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Велике Устя-2» (Друга Гора, Круг), V-II тис. до н.е., III ст. до н.е., І, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е., № 2643-Чр, що взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551.
Повідомлено, що відповідно до частин 2, 6 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 статті 83 ЗК України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини, пам'ятки археології та земельні ділянки на яких вони розташовані є державною власністю і не підлягають передачі в приватну та комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 05.11.2019 виданий наказ № 25-8455/14-19-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Бутівської сільської ради, Великоустівської сільської ради, Вільшанської сільської ради, Лавської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, загальною площею 410,3860 га.
Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА № 15-3747/8 від 13.12.2024 у межах земельних ділянок площею 2 га, за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048, та площею 2,4423 га, за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305, на території Великоустівської сільської ради Сосницької територіальної громади Корюківського району Чернігівської області, розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Велике Устя-2», V-II тис. до н.е., І, ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е., № 2643-Чр, що взята на облік за рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551. Наразі Департамент звернувся до Міністерства культури України з поданням щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України 2209 пам'яток археології Чернігівської області (до переліку яких включене вказане поселення за наказом Департаменту від 28.08.2020 № 287 «Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини» (порядковий номер: 63).
Як зазначає прокурор, зіставленням викопіювання з планом землекористування Великоустівської сільської ради про місце розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великоустівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, що підлягають інвентаризації для передачі в комунальну власність Сосницької ОТГ (ділянка № 3, орієнтовною площею 2 га; ділянка № 5, орієнтовною площею 2,4423 га), та схематичного відображення місця розташування поселення «Велике Устя-2» на проекті роздержавлення земель КСП «Авангард» - КСП «Полісся» встановлено, що саме викопіювання в техдокументації виконане за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та повністю співпадає з ним.
У ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42022272150000003, на підставі постанови від 10.09.2024 про залучення спеціаліста, інженер - землевпорядник (кваліфікований сертифікат № 013713) ОСОБА_1 провів накладення спірних земельних ділянок у межах та конфігурації, зазначеній в технічній документації на графічну частину проекту роздержавлення земель КСП «Авангард», підтвердив, що спірні земельні ділянки площею 2 га та 2,4423 га повністю накладаються на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Велике Устя-2».
Постановою Корюківської окружної прокуратури від 06.01.2025 наданий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42022272150000003.
17.10.2019, згідно з витягами з Державного земельного кадастру № НВ-0000010502025 та № НВ-0000010532025, на підставі техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель, 23.09.2019, Київська обласна філія ДЗК, зареєструвала земельні ділянки за кадастровими номерами: 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, як землі сільськогосподарського призначення (16.00.) із видом обмеження в використанні - зона охорони пам?ятки культурної спадщини, площа на яку поширюється обмеження: 2 га та 2,4423 га відповідно.
За висновком суду, матеріалами справи підтверджений факт розміщення на спірних земельних ділянках археологічної пам'ятки місцевого значення, що взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 (охоронний номер 2643-Чр).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 34-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передані Сосницькій селищній раді в комунальну власність Сосницької територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5030,0208 га, розташовані за межами населених пунктів на території Сосницької територіальної громади Сосницького району Чернігівської області за актом приймання-передачі земельних ділянок.
На підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 09.12.2020 № 34-ОТГ, передало із державної власності, а Сосницька селищна рада прийняла в комунальну власність земельні ділянки, в тому числі: за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (площею 2,00 га); за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (площею 2,4423 га).
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 406381479 та № 406382619, на підставі акту приймання - передачі від 09.12.2020 б/н, вчинено державну реєстрацію права комунальної власності Сосницької селищної ради на земельні ділянки за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064956774249 та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064983474249.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що пам'ятка археології місцевого значення - «Велике Устя-2», V-II тис. до н.е., І, ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е., взяте під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551, розташована на земельних ділянках за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, відносяться до земель історико-культурного призначення, не можуть відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації з метою відновлення законності та становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, а також недопущення зміни цільового призначення таких земель та повернення спірної земельної ділянки у власність держави.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірні земельні ділянки перебувають за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Листом від 05.04.2024 № 51-77-1423вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірних земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких розташована пам'ятка археології місцевого значення «Велике Устя-2», з урахуванням повноважень останньої, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.
У відповідь на звернення прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація, листом від 29.04.2024 № 01-01-32/7116вих-24 повідомила, що Законом України “Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, встановлення відповідних фактів.
Чернігівська обласна державна адміністрація не вживала та не планує вживати будь-яких заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру, з огляду на відсутність законодавчих підстав.
Таким чином, Чернігівська ОДА, як орган державної влади уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснила захисту таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Чернігівська ОДА, як компетентний орган, був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, мав достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Окружною прокуратурою, в порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», Чернігівській ОДА направлене повідомлення від 09.01.2025 № 51-77-121вих-25 про подання позову до Господарського суду Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, в межі яких знаходиться пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Велике Устя-2», датоване ІV тис. до н. е., ХІІІ ст. н. е.
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
Суд врахував, що правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний та публічний інтерес. Протиправне вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За частиною 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2019 році, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру», на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Сосницької селищної ОТГ Сосницького району Чернігівської області встановлено, що в межах земельних ділянок площею 2 га та 2,4423 га (яким у подальшому присвоєні кадастрові номери 7424981500:04:001:1048 та 7424981500:05:001:0305 відповідно) наявне обмеження в використанні в вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).
Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, погоджуючи дану техдокументацію із землеустрою, у довідці від 18.10.2019 № 255-П, звертав увагу, що на земельних ділянках, які знаходиться на території Великоустівської сільської ради Сосницького району, площею 2 га та 2,2423 га, розташована пам?ятка археології V-II тис. до н.е., І, ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е., «Велике Устя-2», охоронний № 2643-Чр, що взята на облік за рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551. Повідомив, що відповідно до частин 2, 6 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п. 2 статті 83 ЗК України пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну та комунальну власність.
До акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 09.12.2020 (згідно з додатком), за наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 34-ОТГ, внесене застереження відносно земельних ділянок за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, щодо обмеження в використанні, а саме: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (на всю площу перелічених ділянок).
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 09.12.2020 №34-ОТГ), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, за яким охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
За частиною 2 статті 2 Закону України №1805-ІІІ археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Суд установив, що пам'ятка археології місцевого значення «Велике Устя-2» V-II тис. до н.е., І, ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е., взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551; паспортизована 26.09.1983 (охоронний номер 2643-Чр).
Статтею 17 Закону України №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а в випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
За статтею 34 Закону України №1805-ІІІ території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України №1805-ІІІ, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, спірні земельні ділянки протиправно вибули з державної власності, оскільки в їх межах знаходиться пам'ятка археології місцевого значення, тому ці ділянки не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України №1805-ІІІ (в редакції чинній на момент прийняття Держгеокадастром наказу № 34-ОТГ) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірних ділянках вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
За даними Державного земельного кадастру, земельні ділянки за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, належать до земель сільськогосподарського призначення, за цільовим призначенням - 16.00., вид обмеження в використанні земельних ділянок - зона охорони пам'ятки культурної спадщини, площею 2,00 га та 2,4423 га відповідно.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Наявність державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження цими земельними ділянками, з огляду на що, державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, та 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки вказане є єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland). У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
У справі “East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як в теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).
Відповідно до статей 8, 124 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України “Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі - Порядок № 1051).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, що набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Сосницької селищної ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Сосницької селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.
Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання, або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного», “публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися “значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У практиці ЄСПЛ, зокрема в рішеннях у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, “Щокін проти України» від 14.10.2010, “Сєрков проти України» від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, “Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, “Трегубенко проти України» від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний», “публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.
Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах “Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), “Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.
Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Положеннями статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов визнав у повному обсязі, зазначив, що наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі.
Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб. Неправомірність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Сосницької селищної ради підтверджена матеріалами справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76 - 78 ГПК України, визнані відповідачем, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 130 ГПК України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір».
За платіжною інструкцією № 3821 від 23.12.2024 (наявна в матеріалах справи), прокуратурою, за розгляд даного спору, що об'єднує шість вимог немайнового характеру, сплачений судовий збір у розмірі 18168,00 грн.
Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, керуючись наведеними нормами, 50 % судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 3821 від 23.12.2024 (наявна в матеріалах справи), в розмірі 9084,00 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України, про що судом постановлену відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 13, 14, 46, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 185, 191, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674) до Сосницької селищної ради (вул. Грушевського, 15, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656), про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064956774249.
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, здійснену 17.10.2019 Відділом у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
4. Зобов'язати Сосницьку селищну раду Корюківського району Чернігівської області (вул. Грушевського, 15, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7424981500:04:001:1048, площею 2,00 га, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674).
5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2064983474249.
6. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, здійснену 17.10.2019 Відділом у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
7. Зобов'язати Сосницьку селищну раду Корюківського району Чернігівської області (вул. Грушевського, 15, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7424981500:05:001:0305, площею 2,4423 га, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674).
8. Стягнути з Сосницької селищної ради (вул. Грушевського, 15, смт Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 9084,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене та підписане 10.03.2025.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко